АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № Справа № 22ц-1635/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Приходченко А.П. .

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2010 року м. Дніпропетровськ

01 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Приходченко А.П.

суддів - Лаченкової О.В., Кузнецова В.О.

при секретарі - Журавель Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2009 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»» про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2009 року задоволена заява ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»» про стягнення заборгованості. Накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах заявлених до нього позовних вимог в розмірі 54557,68 доларів США: нерухоме майно, що знаходиться у АДРЕСА_1, інше рухоме майно за тією ж самою адресою, грошові кошти, що обліковуються на його рахунках та автомобіль MERCEDES- BENZ модель 308 D, 1997 року випуску, колір: білий, об’єм двигуна 2299, шасі (кузов, рама, коляска) WDB9033611Р757335, тип: вантажний фургон, реєстраційний номер: 15228АВ.

З даною ухвалою не погодився ОСОБА_2 і подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвали судді від 24 червня 2009 року та передачу питання про накладення арешту на майно на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що він не є власником нерухомого майна, на яке накладено арешт.

Вислухавши представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду скасувати з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову про накладання арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_2, суд першої інстанції визнав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак з такими висновками погодитись не можливо, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2,3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Пункт 1 ч. І ст. 152 ЦПК України передбачає, шо позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно до ч. З ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову

позовним вимогам. І

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не дав оцінки обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності відповідних заходів забезпечення з урахуванням розумності, обгрунтованості адекватності вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, не ДОСЛІДИВ питання ЩОДО Ймовірності виникнення утруднення при виконанні рішення суду у разі невжиття таких заходів, можливість існування ризику спричинення відповідачам, а також іншим учасникам судового процесу збитків у разі, якщо сам позов або пов’язані з матеріально-правовими обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необгрунтованими.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суддя в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ІДПК України безпідставно одночасно наклав арешт на майно ОСОБА_2 /квартиру, автомобіль/ та його грошові кошти, не з’ясувавши при цьому питання про власника квартири АДРЕСА_2 і власника автомобіля та про наявність рахунків у банківських установах ім’я ОСОБА_2. Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» до матеріалів справи також не додав доказів того і ОСОБА_2 дійсно є власником вищезазначеного майна.

Між тим, ОСОБА_2 додав до апеляційної скарги витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, з якого вбачається, що власником квартири АДРЕСА_3 в Дніпропетровську є ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд не з»ясував питання відносно наявності договору застави майна, яким забезпечувалося виконання кредитного договору, не з»ясував питання що достатності заставного майна для задоволення вимог позивача.

Між тим, представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надано ксерокопію договору застави від 11.09.2007 р., відповідно до якого заставним майном є сідловий тягач-Е. Надано такок ксерокопію договору поруки від 11.09.2007 р.

Окрім цього, в оскаржуваній ухвалі суддею накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог і вказано суму боргу в іноземній валюті - в доларах США, що унеможливлює зробити висновки відносно співмірності позовних вимог і вжитих заходів забезпечення позову.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржувану

ухвалу, як постановлену з порушенням ст.ст. 151, 152 ІДПК України та передати питання щодо забезпечення

позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151, 152, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2009 року скасувати.

Справу направити до того ж суду для повторного розгляду питання щодо забезпечення позову.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: