АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № Справа № 22ц-375/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Приходченко А.П. .

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2010 року м. Дніпропетровськ 22 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Приходченко А.П.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Солодовій І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2008 року за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровськоїюбласті, ОСОБА_2, Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання незаконними актів та звільнення земельної ділянки,

встановила:

ОСОБА_3 звернувся з зазначеним позовом, у якому просив визнати незаконним рішення виконкому Підгородненської міської ради народних депутатів від 24.09.1997 р. № 213 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність та постійне користування земельної ділянки по вул. Фадєєва, 13 площею 1000 кв.м, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ДП ДН № 023911 виданий 17.11.1997 р. в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки по вул. Фадєєва, 13 у м. Підгороднє площею 1000 кв.м, зобов’язати ОСОБА_2 звільнити зазначену земельну ділянку. В обгрунтування вимог посилався на те, що рішенням виконкому Підгородненської міської ради від 22.01.1992 р. № 13 йому було виділено земельну ділянку за зазначеною адресою площею 1000 кв.м для будівництва житлового будинку, а 29.05.1992 р. був укладений договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки. В даний час ця земельна ділянка використовується відповідачкою. У встановленому законом порядку він не позбавлявся права користування виділеною земельною ділянкою, вважає, що відповідачці неправомірно надана спірна земельна ділянка, тому просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Дніпропетровського районного суду від 21.03.2008 р. позов задоволено, поновлено строк для звернення з позовом до суду, визнано незаконним рішення виконкому Підгородненської міської ради від 24.09.1997 р. № 213 в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність та постійне користування земельної ділянки по вул. Фадєєва, 13 площею 1000 кв.м, визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ДП ДН № 023911 від 17.11.1997 р. в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 1000 кв.м, зобов’язано ОСОБА_2 звільнити цю земельну ділянку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не набув права користування спірною земельною ділянкою, оскільки відповідно до ст.ст. 22,23 ЗК України 1992 р. йому межі земельної ділянки на місцевості не встановлювалися і документ, яким би посвідчувалося це право не видавався, отже, не потребувалося і вилучення земельної ділянки.

Перевіривши законність та обгрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що у добровільному порядку позивач не відмовлявся від земельної ділянки і у встановленому порядку ділянка не вилучалася.

Погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони не ґрунтуються на законодавстві, яким регулюються дані правовідносини.

Встановлено, що рішенням виконкому Підгородненської міської ради народних депутатів від 22.01.1992 р. № 13 було виділено ОСОБА_3 земельну ділянку у м. Підгороднє по вул. Фадєєва, 13 площею 1000 вк.м для будівництва індивідуального житлового будинку. Відповідно до договору від 29.05.1992 р. зазначену земельну ділянку позивачу було надано у безстрокове користування з обов’язковим закінченням будівництва до 22.01.1995 р. /а.с. 8-10/.

Згідно з ст.22 ЗК України 1990 р. право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі /на місцевості/ і отримання документу, що посвідчує це право.

Статтею 23 ЗК України встановлювалось, що право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

Позивач не надав суду акт про встановлення в натурі меж земельної ділянки, план земельної ділянки, державний акт, яким було б посвідчено його право постійного користування земельною ділянкою.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач не набув права користування наданою йому земельною ділянкою. Крім того, слід зазначити, що на протязі всього часу з моменту надання ділянки у 1992 р. до часу звернення з позовом до суду земельна ділянка позивачем не використовувалася.

Тому, виконкомом Підгородненської міської ради народних депутатів рішенням від 16.04.1997 р. № 90/1 за невиконання обов’язків індивідуального забудовника, антисанітарний стан земельна ділянка площею 1000 кв.м виділена ОСОБА_3 відповідно до рішення від 22.01.1992 р. № 13 була прийнята у держземфонд /а.с.73,74/.

Враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку у спосіб встановлений законом, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.

Доводи позивача про порушення його прав як землекористувача і неправомірне володіння відповідачкою частиною наданої йому земельної ділянки, не можуть бути прийняті до уваги з урахуванням наведених обставин, а також з урахуванням того, що земельна ділянка загальною площею 2048 кв.м у м. Підгороднє по вул. Фадєєва, 13 була передана у приватну власність ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Підгородненської міської Ради від 24.09.1997 р. № 213, межі земельної ділянки були встановлені на місцевості, складено відповідний план, а 17.11.1997 р. відповідачка отримала державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку /а.с. 14,15,26,27/.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції було постановлене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, оскаржене рішення відповідно до вимог ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2008 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до виконавчого комітету Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2, Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання незаконними актів та звільнення земельної ділянки.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом Двадцяти днів.

Г оловуючий

Судді