22-ц/775/238/2016(м)

2-363/11

Категорія 48 Головуючий у 1 інстанції Лузан В.В.

Суддя-доповідач Ткаченко Т.Б.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.

суддів - Песоцької Л.І., Мальцевої Є.Є.

секретар - Собецька О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та розподіл спільного майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2011 року,

в с т а н о в и л а :

В січні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_3, в обґрунтування позову посилалась на те, що 11 листопада 1999 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, від якого подружжя мають двох малолітніх дітей. В період шлюбу вони з відповідачем придбали житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 який на підставі договору купівлі-продажу від 24 травня 2002 року, посвідченого в нотаріальному порядку та на підставі рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2009 року зареєстрований на праві власності за відповідачем. Зазначений будинок є їх спільним майном і кожному в ньому належить право власності на ? частку.

Просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3 та провести поділ зазначеного будинку на дві частки, виділивши їй на праві власності ? частку будинку.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2011 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зареєстрований 11 листопада 1999 року в Маріупольському міському відділі РАЦС Донецької області, актовий запис № 934 розірвано.

Позивачці після розірвання шлюбу прізвище залишено без змін «ОСОБА_2».

Проведено поділ спільного майна - будинку АДРЕСА_1 визнавши за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право приватної власності на ? частку цього будинку за кожним.

Додатковим рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2011 року визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на будинок АДРЕСА_1 в цілому.

З додатковим рішенням суду не погодився відповідач, посилаючись в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в позовних вимогах.

Відповідно до положень ст.158-1 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу в режимі відеоконференції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5, які просили апеляційну скаргу задовольнити, додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимогах, заперечення позивача ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_6, які просили апеляційну скаргу відхилити, додаткове рішення залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої - небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу; судом не вирішено питання про судові витрати.

За положеннями ч.3 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.

Ухвалюючи додаткове рішення суд виходив з того, що між сторонами 21 лютого 2011 року було укладено мирову угоду про поділ будинку, за умовами якої відповідач ОСОБА_3 відмовився від права власності на ? частку будинку НОМЕР_1 який в БТІ зареєстрований в цілому на його ім'я, погодився передати свою частку у власність дружині та не заперечував її право на другу частку будинку, у зв'язку з чим судом проведений розподіл цього будинку, однак рішення в частині визнання права власності на будинок в цілому за ОСОБА_3 не винесено. За таких обставин суд дійшов висновку, що є підстави для винесення додаткового рішення.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

З позовної заяви ОСОБА_4, якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище Синиця, вбачається, що остання просила провести поділ будинку АДРЕСА_1 на дві частини і виділити їй на праві приватної власності ? частку цього будинку (а.с.4-6).

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2011 року проведено поділ спільного майна - будинку АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право приватної власності на ? частку цього будинку за кожним (а.с.31).

Як вбачається з зазначеного рішення суду, позивачка підтримала свої вимоги, просила поділити будинок АДРЕСА_1, який зареєстрований в БТІ на ім'я відповідача, визнавши за нею право власності на ? частку цього будинку. Відповідач не заперечував проти задоволення позову в частині поділу будинку на дві рівні частки, як спільно набутого майна в період шлюбу.

Оскільки в частині позову про поділ майна сторони досягли домовленості та спір в цій частині відсутній, суд дійшов висновку щодо поділу будинку в рівних частках.

Згідно ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 лютого 2011 року, яким вирішено позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ будинку АДРЕСА_1 Донецької області на дві частини і виділення їй на праві приватної власності ? частку цього будинку не було оскаржено у встановленому законом строк, та набуло чинності.

Незважаючи на те, що рішення суду в частині поділу будинку між сторонами, яким визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право приватної власності на ? частку цього будинку за кожним, набуло законної сили, оскаржуваним додатковим рішенням суд фактично повторно вирішив позов останньої, визнав за нею право приватної власності на цей будинок в цілому.

В матеріалах справи на а.с.28 мається заява ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі, за умовами якої ОСОБА_3 відмовляється від права власності на його ? частку будинку АДРЕСА_1 який в цілому зареєстрований на його ім'я, на користь ОСОБА_2

ОСОБА_2 згодна прийняти у власність ? частку цього будинку, належну ОСОБА_3 і стати власником цілого будинку АДРЕСА_1.

Разом з тим, ухвали суду про визнання вказаної мирової угоди, в матеріалах справи не міститься і провадження в частині позовних вимог про поділ будинку, у зв'язку з визнанням мирової угоди, судом не закривалось.

Як пояснили в апеляційному суді сторони, вони були присутні в судовому засіданні 23 лютого 2011 року під час ухвалення судом рішення про поділ будинку, питання про визнання мирової угоди у цьому судовому засіданні не вирішувалось і ухвала, відповідно до положень ст.175 ЦПК України, про визнання мирової угоди не виносилась.

З рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 23 лютого 2011 року вбачається, що позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила поділити спірний будинок, визнавши за нею право власності на ? частку цього будинку. Відповідач не заперечував проти задоволення позову в частині поділу будинку на дві рівні частки, як спільно набуте майно в період шлюбу.

Тобто, позов ОСОБА_2 про поділ будинку на дві рівні частки з виділенням їй на праві власності ? частку будинку АДРЕСА_1 був розглянутий і з цього приводу ухвалено судом рішення 23 лютого 2011 року.

Отже, підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо її позову про поділ спірного будинку були відсутні.

Відповідно до ст.313 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу за правилами статті 19 і глави 7 розділу ІІІ цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначеними у статтях 314- 316 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що допущені суддею порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування додаткового рішення, задоволення апеляційної скарги відповідача та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Додаткове рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 липня 2011 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Л.І.Песоцька

Є.Є.Мальцева