Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковалевича С.П.

суддів: Демянчук С.В., Шеремет А.М.

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 грудня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором №723/08-БЛ від 16 вересня 2008 року в сумі 9175 грн. 76 коп.

Стягнуто із ОСОБА_1 487 грн. 20 коп. судового збору.

Вважаючи дане рішення незаконним через порушення судом норм матеріального права, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

На обґрунтування скарги покликається на ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України та Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» п.31, в якій роз'яснено, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Вважає, судом всупереч викладеним нормам не застосовано наслідків спливу строку позовної давності, про що ним було зазначено в запереченні на позовну заяву. Із заявою про поновлення строку позовної давності позивач не звертався.

Посилаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

В запереченні на апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕйБі Банк» вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки до позовної заяви Банку було додано детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 723/08-БЛ від 16.09.2008 року, який наявний в матеріалах справи. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювалися погашення кредитної заборгованості та останній платіж на погашення частини заборгованості по кредиту був здійснений Відповідачем 22.02.2013 року, що відображено у графі - 10 розрахунку та підтверджується копією заяви на переказ готівки №1266889 від 22.02.2013р. Вважає, факт погашення частини заборгованості по кредиту свідчить про те, що відповідач визнає свої зобов'язання за кредитним договором №723/08-БЛ від 16.09.2008 року.

Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 16.09.2008 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №723/08-БЛ про надання кредиту у сумі 5000 грн. на поточні потреби. Строк користування кредитом по 16 вересня 2011 року. Відповідно до п.1.4 та 1.4.1 договору за користування кредитом встановлюється плата в розмірі 24% річних. За обслуговування кредитом встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за обслуговування кредиту позичальника в розмірі 50 грн., що становить і процент від суми кредиту вказаної в п.1.1 цього договору.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, станом на 19.08.2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 9 175 грн. 76 коп., з них: сума по тілу кредиту - 2 905 грн. 13 коп.; сума процентів за користування кредитом - 2 318 грн. 77 коп.; сума по сплаті комісії - 2000 грн.; сума плати за пропуск платежів - 1951 грн. 86 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з підставності та обґрунтованості позовних вимог та з того, що у відповідності до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач у судовому засіданні суду першої інстанції участі не брав, однак 01 грудня 2015 року ним подавалися заперечення на позовну заяву, в яких він просив в позові ПАТ КБ «ВіЕйБі Банк» відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.(а.с.26).

Враховуючи те, що відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.

У суду першої інстанції не було правових підстав для не врахування даного заперечення під час ухвалення рішення суду та не застосування такого строку.

Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних справ №7 від 07.02.2014р. внесені зміни і доповнення у постанову пленуму №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012р. В даній постанові зміни стосувались застосування строку позовної давності у кредитних правовідносинах, та зазначено, що положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», де вказано, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, стосується позасудового порядку вирішення спору. У зв'язку з цим для застосування строку позовної давності у судовому порядку необхідна заява відповідача про застосування строку позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК України), а тому доданий Банком до заперечень на апеляційну скаргу розрахунок заборгованості за кредитним договором та копія заяви про переказ готівки №1266889 від 22.02.2013 року, суд апеляційної інстанції не може прийняти як належний та допустимий доказ, оскільки в суді першої інстанції такий розрахунок не подавався та відповідно не досліджувався судом. До позовної заяви додано інший розрахунок заборгованості за кредитним договором, який є відмінним від розрахунку долученого до заперечень на апеляційну скаргу.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором доданому Банком до позовної заяви, вбачається, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості позичальником здійснювався в період з 17.05.2011 року по 16.06.2011 року.(а.с.12), а отже з цього періоду Банку стало відомо про порушення зобов'язання та, відповідно, з цього часу почав відраховуватися трирічний строк позовної давності. Позивач звернувся до суду з даним позовом лише 03 вересня 2015 року.

Покликання Банку на те, що у п.6.4 Кредитного договору зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать положенням ст. 257 ЦК України та загальним правилам надання споживчих кредитів.

Крім того, у п. 1.3 Кредитного договору встановлено, строк користування Кредитом: по 16 вересня 2011р., включно, якщо тільки інший строк користування не буде встановлено домовленостями Сторін чи умовами цього Договору.(а.с.4).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст.257, 267, 526, 1054 ЦК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 28 грудня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони по справі мають право оскаржити рішення апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.П. Ковалевич

Судді: С.В. Демянчук

А.М. Шеремет