Справа №22ас-46                                             Головуючий у Іінст.МичкаІ.М.

Доповідач - Собіна І.М.

          УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

7  лютого 2007 року                                                                                       м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді  Собіни І.М.

Суддів Григоренка М.П.,   Оніпко О.В.

При секретарі судового засідання Томашевській І.М.

З участю ОСОБА_1 та його представника, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне адміністративну справу за апеляційною скаргою начальника управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі на постанову Здолбунівського районного суду від 10 листопада 2006 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі про перерахунок пенсії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

Постановою Здолбунівського районного суду від 10 листопада 2006 року позов задоволено частково.

Відмову управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 за період з січня 2004 року по грудень 2006 року визнано протиправною.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 26960 гривень та 2000 гривень морального відшкодування.

8     решті позовних вимог ОСОБА_1

відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі начальник управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі (далі управління) вказує

2

на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема, в постанові суд безпідставно вказав на необгрунтоване застосування управлінням обмеження в розмірі 5,6 розміру середньої заробітної плати. Суд на їхню думку помилково вважав, що будь-яких обмежень щодо розміру виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії, не повинно бути.

Просив постанову скасувати і ухвалити нову постанову про закриття провадження у справі.

В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, а постанову суду вважає законною і просить залишити її без зміни.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи частково вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно виходив з положень ч. 2 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», як спеціального Закону, відповідно до якого, за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може братися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. У випадках, коли особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців.

Наведений Закон не передбачає будь-яких обмежень щодо розміру заробітку, з якого нараховується пенсія. Пенсія ОСОБА_1 була перерахована із середньої заробітної плати в сумі 1716,12гривень за період з травня по жовтень 1986 року. При цьому відповідачем застосовано обмеження максимального розміру заробітної плати в 5,6 розмірів середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум, встановлені ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Визнаючи неправомірним рішення суб'єкта владних повноважень, суд вірно послався в своїй постанові на рішення

3

Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», щодо обмеження розміру пенсії із солідарної системи не узгоджуються з конституційним положенням про гарантування права на соціальний захист, складовою якого є пенсійне забезпечення за рахунок також бюджетних джерел (стаття 46 Конституції України).

Отже, положення зазначених абзаців суперечить частині третій статті 22 Конституції України і є неконституційними. У зв'язку з цим абзац п'ятий пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону про пенсійне страхування в редакції Закону припиняє дію.

Згідно ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно та правильно встановлені обставини справи, дана вірна юридична оцінка зібраним доказам і на цій основі ухвалено законне судове рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду та не містять посилання на закон з порушенням якого вирішено справу, підстав для скасування постанови та закриття провадження у справі колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу начальника управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі залишити без задоволення, а постанову Здолбунівського районного суду від 10 листопада 2006 року без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і постанову   місцевого   суду  до  Вищого   адміністративного  суду

4

України протягом одного місяця починаючи з дня набрання цією ухвалою законної сили, з подачею касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

 Головуючий    

Григоренко М.П.

Оніпко О.В.

Судді

З ОРИГІНАЛОМ  ЗГІДНО