ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2009 р. | № 7/217 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Добролюбової Т.В., |
суддів | Дроботової Т.Б., |
Швеця В.О., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" |
на рішення | Господарського суду Донецької області від 04 березня 2009 року |
у справі | № 7/217 |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Закритого акціонерного товариства "Макіївкокс" |
до | Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Пролетарська" |
про | стягнення 2 570,40 грн. |
Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 02.03-10/349 від 24 червня 2009 року у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г. для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Дроботової Т.Б., Швеця В.О.
за участю представників сторін від:
позивача: Ахметова Н.В. (дов. від 29.12.08),
відповідача: Дудниченко Є.С. (дов. від 23.06.09),
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство „Макіївкокс” звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Пролетарська" про стягнення збитків у сумі 2 570, 40 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 04 березня 2009 року, ухваленим суддею Сгара Е.В., у задоволенні позову відмовлено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 193, 194 Господарського кодексу України, статті 511, 655, 662, 670, 1166, 1192 Цивільного кодексу України. Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що ВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Пролетарська" не є належним відповідачем за таким позовом, а тому вимоги ЗАТ "Макіївкокс" до нього є безпідставними незалежно від того чи факт нестачі мав місце чи ні. Посилаючись на положення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції не прийняв в якості належних доказів надані позивачем акти приймання продукції в підтвердження вини ВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Пролетарська", вказуючи на те, що відповідач не брав на себе зобов'язання перед позивачем про відвантаження на його адресу спірного вугілля.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Закрите акціонерне товариство "Макіївкокс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 04 березня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо невірного застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статей 511, 655, 662, 670 Цивільного кодексу України, вказуючи на те, що позовні вимоги ґрунтувалися на приписах статей 909, 920, 1166, 1192 Цивільного кодексу України. Крім того, скаржник вказав про порушення судом норм статей 712, 664, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 6, 24 Статуту залізниць України, посилаючись на те, що саме вантажовідправник (відповідач по справі) несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. У доповненні до касаційної скарги позивач також вказав про те, що оскаржуване рішення суперечить положенням статті 129 Конституції України, згідно з якою однією із основних засад судочинства в Україні є забезпечення доведеності вини.
На адресу Вищого господарського суду України від Відкритого акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Пролетарська" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, у зв"язку з чим просив залишити його без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Швеця В.О., розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів відзначає наступне.
Як установлено господарським судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 27.10.07 ВАТ ЦЗФ „Пролетарська" (вантажовідправник) на адресу ЗАТ “Макіївкокс” (вантажоодержувач) у вагоні № 60726205 за залізничною накладною № 49604356 зі станції Макіївка на станцію Кринична відвантажило концентрат вугілля каменного для коксування у вологому стані відповідно до ТУ. За накладною вага нетто складала 68 000 кг. Відвантаження концентрату відповідачем здійснене на виконання умов договору №2080дс/292 від 01.10.03, укладеного між ЗАТ „Донецьксталь –металургійний завод" (продавець) та ТОВ „Макіїввкокс” (покупець, далі –договір № 2080дс/292). Додатковою угодою від 04.11.03 до договору №2080дс/292, у зв’язку з перереєстрацією ТОВ “Макіївкокс” в Закрите акціонерне товариство “Макіївкокс”, преамбула договору №2080дс/292 від 01.10.03 була змінена. Відповідно до п.7.1 договору та додаткових угод від 30.12.04, від 30.12.05, від 27.12.06 до договору, термін, на який він укладений, визначений до 31.12.07. ЗАТ “Макіївкокс” є вантажоодержувачем вугільного концентрату за спірною відправкою і одночасно його покупцем за договором №2080дс/292. Згідно розділу 1 договору №2080дс/292 продавець зобов’язався передати, а покупець - прийняти і оплатити на умовах договору вугільну продукцію (товар), номенклатура, кількість, ціни, строки і умови поставки якого погоджені сторонами в додаткових угодах. Відповідно до розділу 3 зазначеного договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в гривнях шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця в строки, обумовлені сторонами в додаткових угодах. Приймання товару здійснюється у відповідності до вимог “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю” №П-7 з змінами та доповненнями і “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю” №П-6. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання обома сторонами акту приймання-передачі матеріальних цінностей (п.4.3 договору №2080дс/292). Пунктом 6.1 розділу 6 договору №2080дс/292 передбачено, що сторони несуть відповідальність за надані один одному збитки у відповідності до чинного законодавства України. В разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони зобов’язані до звернення в суд урегулювати всі спори в претензійному порядку або шляхом переговорів.
Згідно додаткової угоди № 94 від 26.09.07 до договору №2080дс/292 продавець в жовтні 2007 року зобов’язався передати, а покупець - прийняти та оплатити вугільний концентрат (далі - товар) марки К у кількості 5 000 т за ціною 850,00 грн./т. без ПДВ на умовах поставки СРТ ст. покупця (Інкотермс 2000р.), вугільний концентрат марки Ж у кількості 25 000 т за ціною 750,00 грн./т. без ПДВ на умовах поставки СРТ ст. покупця (Інкотермс 2000р.). Цією ж додатковою угодою передбачено, що обов"язок продавця відшкодовувати покупцю всі витрати, що виникли з причини переадресації вантажу з ваговою недостачею і невідповідністю якості товару договірним умовам по всьому переліку плат та послуг транспортної складової. Покупець розраховується з продавцем за поставлений товар шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 3-х банківських днів з дати поставки партії та отримання рахунку, який виставляється продавцем 1 раз на 10 днів, проте не пізніше останнього дня місяця поставки (п.2 додаткової угоди № 94 від 26.09.07 до договору № 2080дс/292 від 01.10.03).
Судом встановлено, що на станцію призначення Кринична Донецької залізниці вантаж прибув в справних вагонах, без слідів втрати, розкрадання під час перевезення та 26.10.07 був виданий ЗАТ “Макіївкокс” залізницею без перевірки маси та кількості місць згідно статті 52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідні відмітки на зворотньому боці залізничної накладної. 27.10.07 під час зважування вагонів з вугільним концентратом позивачем була виявлена розбіжність з даними, зазначеними у перевізних документах. За результатами приймання продукції за кількістю були складені акти про приймання вантажу за кількістю №1437/п від 27.10.07, №1437 від 29.10.07. Згідно документів загальна вага брутто мала складати 92 000 кг, загальна вага тари –24 000 кг, загальна вага нетто - 68 000 кг; при цьому вага за фактичними показниками згідно актів наступна: загальна вага брутто –88 200 кг, загальна вага тари –23 400 кг, загальна вага нетто –64 800 кг. За результатами зважування зроблений висновок, що нестача у спірному вагоні складає всього 3200 кг в наслідок недостатнього наповнювання вагону вантажовідправником та неправильного зазначення ним ваги вантажу. При цьому вага тари в акті зазначена з акту про вагу тари №1437 від 30.10.07, зважування за яким здійснювалось після закінчення приймання продукції за кількістю.
На виконання умов договору № 2080дс/292 ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод” виставило ЗАТ „Макіївкокс” рахунок-фактуру №35836 від 29.10.07 на оплату вартості товару, відвантаженого відповідачем у вагоні №60726205 за залізничною накладною №49604356, який ЗАТ “Макіївкокс” оплачений в повному обсязі платіжним дорученням № 6864 від 31.10.07 із призначенням платежу „Оплата по дог.№2080дс/292 від 01.10.03 за вугільну продукцію”. Предметом заявленого позову є матеріально-правова вимога ЗАТ "Макіївкокс" до ВАТ "Центральна збагачувальна фабрика "Пролетарська" про стягнення збитків у сумі 2 570,40 грн.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором переве зення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в устано влений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одер жання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтвер джується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов’язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної транспортними кодексами (статутами). Згідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридич ної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка за вдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди за вдано не з її вини. Отже, для правильного вирішення спору суд повинен встановити наявність об ставин, які дають підстави для покладення на відповідача обов’язку відшкодування шкоди. До таких належать протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв’язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина. Згідно зі статтею 1192 Кодексу з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодува ти її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підля гають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як установлено судом, ВАТ ЦЗФ “Пролетарська” є вантажовідправником, але не продавцем (постача льником) спірного вугілля, отриманого ЗАТ “Макіївкокс” у жовтні 2007 року за залізничною накладною №49604356. Продавцем концентрату за спірною відправкою є ЗАТ "Донецьксталь" –металургійний завод" згідно договору № 2080дс/292, укладеного між ЗАТ "Макіївкокс" та ЗАТ “Донецьксталь" – металургійний завод". ВАТ ЦЗФ “Пролетарська” не є стороною у зазначеному договорі.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та ін ші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’я зання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до ви мог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх за ходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 511 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов’язання сторін не створює обов’язку для тре тьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України виконання господарського зобов’язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобо в’язанні. Управнена сторона зобов’язана прийняти виконання, запропоноване тре тьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов’язання не випливає обов’язок сторони виконати зобов’язання особисто. Неналежне виконання зобов’язання третьою особою не звільняє сторо ни від обов’язку виконати зобов’язання в натурі.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (прода вець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплати ти за нього певну грошову суму. Зобов’язаним передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України є продавець. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець згідно частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України має право вима гати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від передано го товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ін шими засобами доказування. В якості доказів нестачі вугільної продукції позивачем були надані акти при ймання продукції по кількості № 1437/п від 27.10.07, № 1437 від 30.10.07, скла дені за участю осіб, які є працівниками ЗАТ “Макіївкокс”. Вантажовідправником, ВАТ “ЦЗФ “Пролетарська”, не був узгоджений такий по рядок приймання продукції. Відтак, суд оцінив надані позивачем акти як такі, що не є належними доказами, які підтверджують вину відповідача в спричиненні майнової шкоди позивачу, сума збитків є недоведеною. Позивачем не надано суду документів, які б підтверджували вину відповідача в понесених позивачем збитках. Отже, позивач належними доказами не довів, що нестача вугільної продукції сталася із вини відповідача, при цьому як вбачається із матеріалів справи та підтверджується позивачем, він суму недопоставленої вугільної продукції у розмірі 2 570,40 грн. сплатив постачальнику продукції ЗАТ "Донецьксталь" –металургійний завод" платіжним дорученням № 6864 від 31.10.07, при цьому акти про нестачу ву гільної продукції були складені 27 та 30 жовтня 2007 року. Тобто, встановивши факт нестачі, позивач сприяв виникненню збитків шляхом опла ти недопоставленої продукції. Натомість вартість нестачі (фактично повернення сплачених за не відвантажену продукцію коштів) вимагає від незобов’язаної (щодо нього) сторони, з яким у нього не існує ніяких договірних відносин щодо предмету купівлі-продажу, здійснення розрахунків, порядку приймання продукції по кількості.
Беручи до уваги вищенаведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Донецької області.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1118, пунктом 1 частиною 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Макіївкокс” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 04 березня 2009 року справі №7/217 –без змін.
Головуючий суддя: | Т. Добролюбова |
Судді: | Т. Дроботова В. Швець |