Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

м. Дніпрозержинськ, вул. Петровського, 166, 51918, (0569) 55-28-63

РІШЕННЯ

іменем України

21 грудня 2011 р. м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Драгунцевій С.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки її виплати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з зазначеним позовом та, з урахуванням уточнень станом на 05.12.2011 року (а.с.91-93), просить стягнути з ОСОБА_5 на її користь:

- заробітну плату в сумі 5600 грн.;

- середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 40411,40 грн.;

- середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 34 683, 40 грн.;

- 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги Позивачка обґрунтовує тим, що з 11 червня 2009 року по 04 жовтня 2009 року вона перебувала у трудових відношеннях з фізичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 При оформленні на роботу вона написала йому заяву, надала йому копію паспорту, копію ідентифікаційного коду та трудову книжку, які він зобов'язався використати для оформлення трудового договору. Сторони домовилися, що позивачка буде отримувати за роботу 1400 грн. щомісяця. Позивачка приступила до виконання обов'язків продавщиці. Після цього, 28.09.2009 року, сторони підписали договір про матеріальну відповідальність позивачки. Позивачка працювала продавцем в кіосках, згідно встановленого ОСОБА_5 графіка За весь час роботи продавцем заробітну плату ОСОБА_6 позивачці не виплачував, посилаючись на відсутність у нього коштів та обіцяв провести повний розрахунок у жовтні 2009 року. Позивачка неодноразово зверталась до нього з вимогою погасити заборгованість по заробітній платі, видачі їй трудової книжки але навіть на день її звільнення, її законні вимоги не були задоволені - заробітна плата їй не виплачена і на теперішній час, трудова книжки не повернута. Як стало відомо позивачці, її звільнили з займаної посади, проте, належним чином про це не повідомили, вона навіть не знає причину звільнення. За розрахунками позивачки, розмір заборгованості по виплаті їй заробітної плати за період з 11.06.09 року по 04.10.09 року складає 5600,00 грн., а середній заробіток за час затримки виплаити заробітної плати (у розумінні ст. 117 КЗпП України) станом на 05.12.11 року складає 40 411, 40 грн. При цьому позивачка виходить з того, що згідно до норм тривалості робочого часу встановленого Міністерством праці та соціальної політики на 2009-2011 роки, кількість робочих днів за період з 11.06.09 року по 05.12.11 року складає 635 робочих дня. Середній денний заробіток, виходячи з домовленості сторін складає 63 грн. 64 коп. Середня заробітна плата за час затримки розрахунку станом на 05.12.11 року складає: 63,64 грн. х 635 дн. = 40 411, 40 грн.

Крім того, позивачка зазначає, що 04.10.09 року вона надала відповідачу заяву про звільнення, а він провів ревізію, оформив нестачу матеріальних цінностей та у зв'язку з цим він затримав видачу їй заробітної плати та трудової книжки. Крім того, відповідач, при прийомі на роботу позивачки, не уклав з нею трудовий договір, не зареєстрував його у державній службі зайнятості, не вніс записи до трудової книжки про прийнятті та звільнення з роботи, не видав їй належно оформлену трудову книжку у день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Хоча трудовий договір в письмовій формі укладено так і не було, але відповідно до частини 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір між сторонами вважається укладеним з моменту фактичного допущення працівника до роботи, тобто з 04.06.2009 року. Беручи до уваги, що відповідач в порушення ст. 47 КЗпП України, п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальбного захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, не видав позивачці належно оформлену трудову книжку у день звільнення, то відповідно до ч.4 ст. 235 КЗпП України, відповідач обов'язаний виплатити позивачці середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Посилаючись на п.п. 1-3, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», позивачка розраховує, що станом на 05.12.11 року вона перебувала у вимушеному прогулі 545 днів: з моменту звільнення, тобто з 05.10.09 року по 05.12.11 року. За цей час, вважає позивачка, відповідач зобв'язаний виплатити на її користь середній заробіток за вимушений прогул в сумі 34 683, 40 грн.

Порушення до цього часу відповідачем строків виплати належних позивачці при звільненні платежів змушує звертатися до відповідача, просити сплатити їй те, що належить їй по закону. Але крім принижень та посилань на відсутність коштів, вона з цих звернень нічого не отримала. Позивачка зазначає, шо у неї є обов'язки по кредитним договорам, які вона не виконує належним чином, бо невиплата заробітної плати порушила її стабільність та фінансову незалежність, вона вимушена звертатися до знайомих та рідних з проханням позичити їй кошти, а це гнітюче відображується на її моральному стані. До того ж, зазначає позивачка, на її утриманні знаходиться літня мати, яка в силу свого похилого віку потребує догляду за нею, що потребує значних коштів, а невиплата відповідачем належних їй коштів не дає можливості забезпечити догляд матері. Також позивачка не може своєчасно здійснювати комунальні платежі. Моральну шкоду позивачка оцінює у 5000 грн.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти позову в повному обсязі, підтримавши письмові заперечення відповідача (а.с. 19-21), та зазначили, що у трудових відносинах із відповідачем позивачка перебувала не з 11.06.09 року, як вона зазначає в своєму юзові, а з 28.09.09 року, оскільки саме в цей день нею було підписано договір про повну матеріальну відповідальність. Інших письмових доказів, які б підтверджували факт трудових відносин між сторонами до цієї дати, не існує. Більш того, факт трудових відносин між сторонами лише у період з 28.09.09 року по 05.10.09 року, тобто 5 робочих днів, підтверджено вироком суду у кримінальній справі відносно позивачки, яку визнано винною у привласненн нею ввіреного їй майна відповідача, у зв'язку з чим, на думку представників відповідача, цей факт не потребує доказування. Стосовно розміру заробітної плати позивачки, який було визначено домовленістю сторін, то, як пояснила представник відповідача ОСОБА_2, - дружина відповідача, між сторонами було досягнуто домовленості про сплату позивачці заробітної плати у розмірі 60 грн. в день, тобто до виплати позивачці при звільненні належало 300 грн. за відпрацьований час (60 грн. х 5 дн. = 300 грн.) Цю суму позивачці відповідач дійсно не заплатив при звільненні у зв'язку з тим, що ревізією діяльності позивачки на посаді продавця було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей та остання була викрита у їх розкраданні, що в подальшому підтвердилося вироком суду відносно неї у відповідній кримінальній справі. Трудову книжку відповідачка при прийому на роботи позивачу не здавала, оскільки її було прийнято на роботу з іспитовим строком, письмовий трудовий договір з нею не укладався через необізнаність у цьому питанні відповідача. Крім того, представники відповідача вважають, що вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди на думку нічим не обґрунтовані.

Відповідач, який не зміг прийняти участь в судовому засіданні через відсутність на території України, в своїх письмових поясненнях (а.с.54-56) зазначив, що позивачка пропрацювала на посаді продавця лише п'ять робочих днів -з 28.09.09 року по 05.10.09 року, зробила в касі недостачу грошових коштів на суму 2140 грн., була звільнена за ст.40 КЗпП України, у зв'язку з чим він навіть не встиг оформити з позивачкою трудові відносини договором. Перед допуском позивачки до роботи, 28 вересня 2009 року, він уклав з нею договір про повну матеріальну відповідальність, без цього договору він не допустив би позивачку до роботи. Грошові кошти, за твердженням позивача в зазначеному письмовому поясненні, позивачка за відпрацьований час отримала в повному обсязі, оскільки за їх домовленістю, кожен день забирала свою зарплату в кінці робочого дня, але письмових доказів щодо цього факту (розписок в одержанні зарплати, розрахункових відомостей, банківських перерахувань на зарплатну карту тощо), відповідач надати не може, оскільки таких письмових доказів немає.

По справі, за ініціативою представника позивачки також допитані у якості свідків:

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - знайомі позивачки, які пояснили, що влітку 2009 року вони бачили, як остання працювала продавцем в продовольчому магазині біля Центрального ринку м. Дніпродзержинська де вони скуплялися, назву магазину не пам'ятають, кому належить цей магазин, не знають.

В судовому засіданні було досліджено надані сторонами письмові докази шляхом їх оголошення.

Вислухавши сторони та дослідивши докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, суд встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини:

Позивачка з 28 вересня 2009 року по 04 жовтня 2009 року перебувала у трудових відношеннях з «фізичною особою — суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 та працювала на посаді продавця продовольчих товарів. За цей час вона пропрацювала 5 повних робочих днів. Зазначене підтверджується:

- копією вироку, постановленого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська 02 грудня 2010 р. відносно позивачки, яким встановлено факт привласнення нею майна відповідача, яке було ввірено їй у зв'язку

із її трудовою діяльністю. Згідно до цього вироку встановлено, що позивачка працювала у ПП ОСОБА_5В.у період з 28 вересня 2009 року по 04 жовтня 2009 року (а.с.6,40);

- копією наказу про прийняття позивачки на роботу (а.с.22);

- копією наказу про звільнення позивачки з роботи (а.с.23);

- копією розписки позивачки стосовно обов'язку повернути недостачу на суму 2140 грн., яка виникла під час її роботи у ПП ОСОБА_5 у період з 28 вересня 2009 року по 04 жовтня 2009 року (а.с.42);

- копією договору про повну матеріальну відповідальність позивачки від 28 вересня 2009 року (а.с.43);

- копією акту перевірки територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області (а.с.46-47, 70-72);

- письмовими поясненнями відповідача(а.с.54);

- копією інформаційного листа прокурора Дніпровського району м. Дніпродзержинська на адресу прокуратури області (а.с.75-76).

Твердження позивачки про те, що вона працювала у ПП ОСОБА_5 у період з 11 червня 2009 року, а не з 28 вересня 2009 року, суд сприймає критично, оскільки документально цей факт не підтверджується, пояснення свідків, допитаних в судовому засіданні за ініціативою представника позивача щодо роботи позивачки в літній період 2009 року продавцем в продовольчому магазині біля ринку, суд не може покласти в основу висновку про те, що позивачка працювала в той час саме у ПП ОСОБА_5 та саме з 11 червня 2009 року, оскільки свідки не змогли назвати точні дати, коли вони бачили позивачку у якості продавця, також як і не змогли назвати назву магазину, його володільця. До того ж одна з свідків - ОСОБА_7 є родичкою позивачки, у зв'язку з чим може мати певну заінтересованість у викладенні фактів на користь останньої.

Під час роботи позивачки у ПП ОСОБА_5 у період з 28 вересня 2009 року по 04 жовтня 2009 року позивачка мала отримати заробітну плату у розмірі 60 грн. за кожен відпрацьований робочий день, що у сукупності складає 300 грн. При визначенні розміру щоденної зарплати позивачки суд виходить не тільки із її розрахунків, але й з пояснень представника відповідача ОСОБА_2 - дружини відповідача, яка пояснила, що між сторонами було досягнуто домовленості про сплату позивачці заробітної плати саме у зазначеному розмірі. Фактично спору щодо розміру щоденної зарплати позивачки, яка належала їй до виплати під чаї роботи у ПП ОСОБА_5 немає. Водночас, твердження відповідача, викладене в його письмовому поясненн , що належна позивачці за 5 відпрацьованих днів сума у розмірі 300 грн. була їй сплачена шляхом видачі готівкою щоденної зарплатні, суд сприймає критично, оскільки документально цей факт не підтверджено, а позивачка та її представник такому факту заперечують. За поясненнями представника позивачки, саме невиплата зарплати відповідачем спонукала її до незаконних дій щодо привласнення ввіреного їй відповідачем майна, за що вона згодом була засуджена.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про те, що належні позивачці до виплати 300 грн. у якості її заробітної плати за відпрацьований у ПП ОСОБА_5 час у період з 28 вересня 2009 року по 04 жовтня 2009 року, їй виплачені не були та це сталося з вини відповідача.

Згідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно до ст.47 Кодексу Законів про Працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно до ст.94 Кодексу Законів про Працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до ст.97 Кодексу Законів про Працю України, оплата праці працівників здійснюється погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови. Встановлені законодавством, угодами... Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язані щодо оплати праці.

Згідно до ст. 115 Кодексу Законів про Працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представкицтво органом..., але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів...

Згідно до ст. 116 Кодексу Законів про Працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові до виплати при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум...

Згідно до ст.117 Кодексу Законів про Працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу... підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно до ст.237-1 Кодексу Законів про Працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючись із сумою грошових коштів, які мають бути стягнені з відповідача на користь позивачки як середній заробіток за весь час затримки у відповідність до ст.117 КЗпП України, суд виходить с з того, що затримка належних позивачці сум до виплати у якості зарплати розпочалася з 05.10.09 року. Кінцевим строком цієї затримки суд вважає за можливе визначити день прийняття рішення по даній справі, тобто 21.12.11 року. Згідно до норм тривалості робочого часу встановленого Міністерством праці та соціальної політики на 2009-2011 роки, кількість робочих днів за період з 05.10.09 року по 21.12.11 року складає 555 робочих днів. Середньоденний заробіток, який треба врахувати для розрахунків суми, належної до виплати позивачці, як вказано вище, дорівнює 60 грн. Таким чином, сума грошових коштів, які мають бути стягнені з відповідача на користь позивачки як середній заробіток за весь час затримки у повідність до ст.117 КЗпП України, складає: 60 грн. х 555 дн. = 33 300 грн грн.

Водночас, стосовно тверджень позивачки щодо невидачі їй відповідачем при звільнені трудової книжки, суд доходить до висновку, що це твердження не доведене жодними доказами, також як і не доведено жодними доказами й того факту, що позивачка взагалі передавала відповідачу свою трудову книжку. У зв'язку з цим суд не знаходь й об'єктивних даних на користь вимог позивачки стосовно стягнень з відповідача грошових коштів за вимушений прогул, пов'язаний із невидачею трудової книжки в день звільнення.

В частині позовних вимог стосовно стягнень з відповідача грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд знаходить за можливе частково задовільнити ці вимоги, при цьому суд виходить з того, що відповідач тривалий час не виплачує належні позивачці у якості заробітної плати грошові кошти, у зв'язку із невиплатою зарплати вона вдалася до привласнення ввіреного їй відповідачем майна, тобто стала на шлях вчинення злочину, за що була згодом засуджена. Все це у своїй сукупності призвело до моральних страждань позивачки. Водночас розмір вимог позивачки стосовно відшкодування моральної шкоди суд знаходить дещо завищеним та в рахунок відшкодування моральної шкоди має бути стягнене 1000 грн.

Стосовно розподілу судових витрат:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 р., від сплати судового збору звільняються позивач за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин. Тому, у відповідність до ст.88 ЦПК України, обов'язок по сплаті судового збору має бути покладеним на Відповідача.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 р., ставки судового збору встановлено у розмірі:

- вирішення спору майнового характеру - 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати;

- вирішення спору немає нового характеру - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

В даному випадку загальна сума майнових вимог Позивача, які підлягають задоволенню складає 33 600 грн. (складається з 300 грн. - заробітна плата за відпрацьований час + 33 300 грн. - середній заробіток за весь час затримки у відповідність до ст. 117 КЗпП "України), у зв'язку з чим судовий збір за вирішення майнового спору має бути стягнутий у розмірі 336 грн.

За вирішення спору немайнового характеру (стягнення з відповідача 1000 грн. на користь Позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди), з відповідача має бути стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 94 грн. 10 коп., що дорівнює 0,1 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому на 01 січня 2011 року.

Таким чином, загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача складає 430 грн. 10 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.47,94,97,115-117,232,237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 15, 57-64, 88, 158-159, 212-215 ЦПК України, ст.ст.4-5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 р.,-

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки її виплати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та

моральної шкоди - задовольните частково;

2.Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заробітну плату за відпрацьований час у фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 у період з 28 вересня 2009 року по 02 жовтня 2009 року в сумі 300 грн.;

3.Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за відпрацьований час у фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_5 з 05 жовтня 2009 року по день ухвалення рішення по справі - по 21 грудня 2011 року включно, в сумі 33 300 грн.

4.Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

5.Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір на користь держави в розмірі 430 грн. 10 коп., який складається з 336 грн. - за чагткове задоволення вимог майнового характеру та 94 грн. 10 коп. - за часткове задоволення вимог немайнового характеру.

В іншій частині позовних ви мог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Федоріщев С.С