Справа № 11-290/2009р.                     Головуючий 1 інстанції: Олійник В.П.

Категорія - ст. 121 ч. 2 КК                 Доповідач: Борисенко І.П.   

У Х В А Л А  

І  М  Е  Н  Е  М      У  К  Р  А  Ї  Н  И   

15 липня 2009 року    колегія суддів судової палати у  кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області у складі :

головуючого - судді                             Борисенка І.П.

суддів:                                                   Оседача М.М., Щербакова О.С.

при секретарі                                        Терешко В.В.

з участю прокурора                             Надточій О.О.

засудженої -                                         ОСОБА_1

потерпілої                                             ОСОБА_2

представника потерпілої - адвоката - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на окрему постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області  від 30 березня 2009 року,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А :

Вироком суду:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, громадянка України, з повною загальною освітою, не працююча, перебувала в незареєстрованому шлюбі, маюча на утриманні одну неповнолітню дитину, не судима згідно ст. 89 КК України.

Засуджена за ст. 121 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Як встановив суд, 01 січня 2009 року, близько 04 години, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого проживання  в АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час сварки зі своїм співмешканцем ОСОБА_4, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, спричинила один удар кухонним ножем останньому в область передньої черевної стінки живота, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав тілесне ушкодження, яке згідно висновку експертизи належить до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечне для життя в момент заподіяння. 01 січня 2009 року, близько 05 години потерпілий ОСОБА_4 при транспортуванні до лікарні помер від отриманих тілесних ушкоджень.

На постанову суду засудженою ОСОБА_1 подана апеляція.  

В апеляції засуджена ОСОБА_1 просить скасувати окрему постанову суду щодо встановлення опіки над її малолітнім сином у зв'язку з можливістю звільнення її від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Під час часткового судового слідства заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_1, яка просила задовольнити її апеляцію та скасувати окрему постанову суду; прокурора, потерпілу ОСОБА_2 та її представника - адвоката ОСОБА_3, які просили апеляцію засудженої в цій частині залишити без задоволення; вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої задоволенню не підлягає з таких підстав.

Під час проведення часткового судового слідства, засуджена ОСОБА_1 пояснила, що не оспорює фактичних обставин справи, тобто не заперечує, що саме вона завдала поранення ножем своєму чоловікові, проте вважає, що вимушена була це зробити під впливом сильного хвилювання. Також ОСОБА_1 пояснила, що конфлікти в сім'ї були дуже часто, але вони виникали з вини ОСОБА_4, з цих підстав до органів міліції вона не зверталась і просить застосувати до неї положення ст. 75 КК України і таке покарання вважає для себе достатнім. Вказала про те, що перебуваючи на волі, вона могла б займатися вихованням свого малолітнього сина та турбуватися про свого непрацездатного батька, похилого віку.

Потерпіла ОСОБА_2 в засіданні суду пояснила, що ОСОБА_1 за час спільного життя з її сином ОСОБА_4 ніде не працювала, знаходилась на утриманні її сина, постійно в будинку вчиняла сварки та конфлікти, зловживала спиртними напоями, злочин скоїла в Новорічну ніч та в присутності свого сина. Як відомо їй зі слів внука ОСОБА_5, то останньому відомо про вбивство матір'ю батька, в той час він не відпочивав, оскільки мати його розбудила своїми криками і деякі обставини злочину він бачив та особисто їй про це розповідав.     

Неприязні стосунки між співмешканцями, які не перебували в зареєстрованому шлюбі, перебування обох в стані алкогольного сп'яніння, призвело до того, що ОСОБА_1 під час конфлікту, навмисно завдавши ножового поранення в область живота, спричинила тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_4 помер.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 121 ч.2 КК України як умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Твердження ОСОБА_1 про необхідність виховання нею малолітнього сина з її сторони, також не знайшли свого підтвердження, так як після винесення вироку судом першої інстанції, неповнолітній Богдан, 2001 року народження майже постійно проживає у своєї бабусі, тобто потерпілої по справі ОСОБА_2 Також згідно довідки з школи в якій навчається неповнолітній Богдан, вбачається, що на той час коли неповнолітній знаходиться разом з ОСОБА_1, то дитина не відвідує пришкільний табір, а мати в період з 31 березня по 05 червня 2009 року до шкодили не приходила взагалі.

Відповідно до вимог ст. 23-2 КПК України окрема ухвала (постанова) суду виноситься, коли у засудженого до позбавлення волі є неповнолітні діти, які залишилися без нагляду і потребують влаштування або встановлення над ними опіки чи піклування.  

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 року „Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах” за наявності в засудженого до позбавлення волі неповнолітніх дітей, які залишилися без нагляду, одночасно з постановленням вироку суд окремою ухвалою, а суддя - постановою зобов'язані порушити перед службою у справах дітей або відповідним органом опіки та піклування питання про необхідність влаштування цих дітей у відповідну дитячу установу або про встановлення опіки чи піклування.  

Оскільки ОСОБА_1 визнана винною за вчинення злочину і їй призначено покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а у неї на утриманні знаходилась малолітня дитина, син Богдан, 20.09.2001 року народження, який залишився без нагляду, тому суд зобов'язаний був вирішити питання стосовно встановлення опіки над малолітнім, а тому за таких підстав доводи ОСОБА_1 І.М є безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу..

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А  :   

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Окрему постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області  від 30 березня 2009 року щодо встановлення опіки відносно малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого в АДРЕСА_1 - без змін.

СУДДІ:

Борисенко І. П.                       Щербаков О.С.                         Оседач М.М.