Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

м. Дніпрозержинськ, вул. Петровського, 166, 51918, (0569) 55-28-63

РІШЕННЯ

іменем України

14 листопада 2011 р. м. Дніпродзержинськ

Дніпров:ький районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Драгунцевій С.М.,

позиівача ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дорожник» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача із урахуванням уточнень (а.с. 12-13), просить визнати причину його звільнення з комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дорожник» неправомірною, відновити йсго на роботі на тій же самій посаді механіка КПП в КП «Дорожник», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування позої них вимог позивач вказує на таке:

Він, ОСОБА_1, був прийнятий на роботу в КП "Дорожник" з 17.12.2010 р. механіком КПП, на основі його заяви, в якій не має його прохання про заключения з ним строкового трудового договору. При прийнятті на роботу мова йшла про випробувальний час. Він, ОСОБА_1, поставив свій підпис на чистому бланку приказу, так як був згоден з любим законним випробувальним строком. З 18.12.2010 року він приступив до роботи. Свої обов'язки виконував сумлінно ніяких претензій, зауважень, зисків, стягнень з боку керівництва підприємства до нього не було. В березні 2011 року позивачу стали натякати на підприємстві на звільнення за власним бажанням, мотивуючи великою кількістю інженерно-технічних працівників по відношенню до робочих. Із довідок виданих позивачу 21.03.2011 р., він дізнався, що з ним був заключений строковий трудовий договір з 18.12.2010 року по 31.03.2011 року без його згоди. Тому він був звільнений 31.03.2011 року згідно приказу №68-к на основі п.2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з закінченням строку договору. Позивач був вимушений звернутися для захисту своїх прав в Державну Інспекцій: труда в Дніпропетровській області 01.04.2011 року і до прокуратури міста Дніпродзержинська 07.04.201 року. На основі його звернень була здійснена перевірка КП "Дорожник", в ході якої, як вважає позивач, підвердились факти порушення трудового законодавства та незаконність заключения строкового трудового договору з позивачем, так як у штатному розкладі КП "Дорожник" передбачена посада механіка КПП на постійній основі. За час роботи на КП "Дорожник" з 18.12.2010 року по 31.03.2011 року позивачу було виплачено з порушеннями ст. 115 КЗпП України, фактично: за грудень 2010 року - 477,88 грн., за січень 2011 року - 3191,37 грн. Останні виплати за лютий - березень 2011 року в сумі 4486,22 грн. позивач отримав 13.05.2011 року.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, пояснивши при цьому, що, зрозумівши в березні 2011 року із довідок про його заробітну плату, що він працює на підприємстві не на постійній основі, він попросив у відділу кадрів свою трудову книжку, оглянувши яку, на сторінках 44-45 виявив запис про те, що він дійсно працює на підприємстві КП «Дорожник» на посаді майстра КПП, але записів щодо тимчасовості чи строковості цієї роботи, на той час в трудовій книжці не було. Він зробив копію сторінок 44-45 зі своєї трудової книжки із відповідним записом та приєднав до позовної заяви, просив врахувати цю копію як доказ на свою користь при винесенні рішення по справі. Крім того позивач пояснив, що з приходом нового керівника підприємства, почалися масові звільнення працівників, йому погрожували усі його начальники, що він буде звільнений за будь-яких умов. Розуміючи, що погрози звільненням цілком реальні, 30.03.2011 року він власноручно написав заяву про звільнення з цієї дати за власним бажанням у зв'язку із невиконанням на підприємстві законодавства про працю (несвоєчасна виплата зарплати) на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, але його звільнили наступного дня на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням дії строкового трудового договору. Разом з тим, позовні вимоги щодо спонукання відповідача до зміни запису в його трудовій книжці стосовно підстав його звільнення з підприємства КП «Дорожник» з п.2 ст.36 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України, позивачем не висувались, під час розгляду справи позивач не виявив бажання скористатися своїм правом змінити позовні вимо и або уточнити їх в цій частині. Просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі саме в тому вигляді, в якому вони заявлені, тобто поновити його на роботі в раніше займаній посаді.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, вважає, що при звільненні ОСОБА_1 з боку підприємства порушень трудового законодавства не було та підстав для його поновлення на роботі, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу немає. При цьому представник відповідача надала суду письмові заперечення проти позову такого змісту (а.с.27-28):

У зв'язку з природними та кліматичними умовами на підприємстві був виданий наказ №130 від 29.10.2010 року «Про утримання автошляхів міста в осінньо-зимовий період 2010-2011 р.р.», відповідно до якого здійснювався прийом на роботу сезонних робітників на зимовий період, а саме: водіїв, механізаторів, механіків КПП. Наказом від 17.12.2010 року №210-к ОСОБА_1 був прийнятий на посаду механіка КПП тимчасово з року по 31.03.2011 року на зимовий період, про що був ознайомлений особисто під підпис в цьому

наказі. 30.03.2011 року позивач звернувся із заявою до директора КП «Дорожник» про розірвання трудового договору за власним бажанням у зв'язку з невиконанням адміністрацією законодавства про працю: несвоєчасною виплатою заробітної плати. Керівництвом підприємства на підставі наказу №68-к позивача звільнено з займаної

посади у зв'язку з закінченням строку дії договору 31.03.2011 року. До підприємства позивач не звертався з приводу зміни формулювання причини свого звільнення та внесення виправлень у трудовій книжці, якщо вважає

причину звільнення неправильною. Відповідач вважає, що підстав для поновлення на раніше займаній посаді ОСОБА_1 немає, оскільки, по-перше, він власноручно написав заяву про звільнення за власним бажанням, а по-друге, якщо б не було такої заяви строк дії договору закінчився б 31.03.2011 року і позивача було б все одно звільнено 31.03.2011 року.

По справі також допитана у якості свідка спеціаліст відділу кадрів КП «Дорожник» ОСОБА_3, яка пояснила, що на момент підписання позивачем зазначеного наказу (розпорядження) №210-к від 17.12.2010 року про прийняття його на роботу в КП «Дорожник», цей документ містив усі наявні в ньому на теперішній час записи, в тому числі й записи стосовно того, що ОСОБА_1 приймається на роботу тимчасово, на зимовий період - з 18.12.2010 року по 31.03.2011 року. Ці записи вона робила власноручно перед тим, як наказ було підписано усіма, хто його в подальшому підписав, в тому числі й позивачем. При прийнятті на роботу, позивач попереджався, що він приймається на певний строк - на зимовий період, оскільки в літній період підприємство за специфікою своєї роботи не потребує наявності такої посади, як механік КПП. З цього приводу, задовго до прийняття ОСОБА_1 на роботу в КП «Дорожник», ще 29 жовтня 2010 року бувшим директором цього підприємства ОСОБА_4 було видано наказ №130 «Про утримання автошляхів міста в осінньо-зимовий період 2010-2011 р.р.», згідно до якого, у зв'язку із природними, кліматичними умовами, відповідно до вимог технічних правил ремонту та утримання міських вулиць та доріг, згідно з протоколом оперативної наради з благоустрою міста від 28.10.2010 року, спеціалісту відділу кадрів ОСОБА_3 було наказано здійснювати прийом на роботу сезонних робітників на зимовий період: водіїв, механізаторів, механіків КПП. Виконуючи покладені на неї цим наказом обов'язки, вона й готувала наказ (розпорядження) №210-к від 17.12.2010 року про прийняття позивача на роботу в КП «Дорожник» на тимчасовій, строковій основі, на зимовий період - з 18.12.2010 року по 31.03.2011 року. Стосовно розбіжностей в записах, які містяться на сторінках 44-45 трудової книжки позивача, копію яких він зробив в березні 2011 року, коли ще працював на підприємстві та в остаточному варіанті цих записів, які є на теперішній час в трудовій книжці позивача після його звільнення з підприємства КП «Дорожник», свідок ОСОБА_3 пояснила, що цей запис в трудовій книжці позивача вчиняла вона. В лютому-березні 2011 року позивач просив тимчасово видати йому трудову книжку (для яких цілей, не пам'ятає), що вона й зробила. На той час дійсно, в трудовій книжці позивача запис про тимчасовий (строковий) характер його роботи на підприємстві КП «Дорожник» був відсутній, вона лише записала, що він працює на підприємстві на посаді механіка КПП, але це зовсім не означає, що характер роботи ОСОБА_1 на цій посаді мав основу «постійно» (безстроково), оскільки трудова книжка позивача на той час не була до кінця оформлена належним чином. Остаточні записи, завірені підписами уповноважених осіб та печаткою підприємства, вчиняються при звільненні працівника з «підприємства, що й було в подальшому зроблено нею при звільненні позивача з КП «Дорожник».

Судом досліджено письмові докази по справі шляхом їх оголошення, аналізу та обговорення із учасниками процесу:

- довідку про тимчасовий характер роботи позивача на підприємстві КП «Дорожник» на посаді механіка КПП, видану йому підприємством 21.03 2011 року (а.с.З).

Згідно до цієї довідки, більш ніж за тиждень до звільнення позивача, підприємство підтверджує, що він працює на підприємстві тимчасово з 18 грудня 2010 ррку по 31 березня 2011 року;

- довідки про заборгованість по зарплаті КП «Дорожник» перед позивачем станом на 21.03.2011 року (а.с.4,5).

З пояснень представника відповідача, підтверджених позивачем, на час розгляду справи, заборгованість по зарплаті ліквідована та підприємство-відповідач не має перед позивачем боргів по зарплаті;

- копію аркушів 44,45 трудової книжки позивача із записом про те, що він 17.12.2010 р. прийнятий до КП «Дорожник» механіком КПП. Інших записів, в тому числі й стосовно тимчасовості (строковості) цієї роботи зазначена копія не містить (а.с.6).

З пояснень позивача, цю копію він зробив з трудової книжки на початку березня 2011 р., коли ще працював на підприємстві КП «Дорожник» та на його думку цей запис підтверджує, що він працював на постійній основі. З пояснень же свідка ОСОБА_3 - спеціаліста відділу кадрів КП «Дорожник», зазначений запис в трудовій книжці позивача зробила вона особисто, але він не був на той час (на момент копіювання його позивачем) повний, оскільки вона вчинила цей запис «на швидкоруч», не зазначивши до кінця про характер роботи позивача на підприємстві (на тимчасовій, чи на постійній основі), а лише засвідчивши цим записом сам факт роботи позивача на підприємстві. Остаточний запис, у повному вигляді, який, власне, і відображає усю характеристику роботи працівника робиться при його звільненні, що й було нею зроблено в подальшому;

листи-повідомлення територіальної державної інспекції парці у Дніпропетровській області та прокуратури м. Дніпродзержинська на ім'я позивача стосовно наслідків проведення перевірки КП «Дорожник» за його зверненням (а.с.7-9).

Згідно до цих листів-повідомлень, за наслідками проведених перевірок, зазначені органи зробили висновок про неправомірність звільнення позивача 31.03.2011 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору, а не 30.03.2001 року за власним бажанням позивача через невиконання адміністрацією підприємства трудового законодавства, як той просив. Окрім повідомлення про такий висновок, зазначені органи в цих листах роз'яснюють позивачу його право звернутися до суду за захистом своїх трудових прав.

Будь-яких відомостей щодо вжиття цими органами власних заходів реагування, направлених на усунення порушення Закону, яке на за їх висновками має місце в даному випадку, зазначені листи не містять;

- копію трудової книжки позивача із записом про те, що він 17.12.2010 р. прийнятий до КП «Дорожник» механіком КПП по строковому трудовому договору до 31.03.2011 року (запис в трудовій книжці №32), та звільненого 31.03.2011 року за п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору (запис в трудовій книжці №34). Крім того, ця копія трудової книжки також містить запис №33 про те, що 30.03.2011 року позивач звільнений за власним бажанням, але цей запис не містить посилань на наказ, яким таке звільнення проведено, а на початку запису №34 йдеться про те, що запис №33 недійсний. (а.с. 15-17).

В судовому засіданні оглянуто й оригінал трудової книжки позивача, яка на теперішній час зберігається у нього, усі іазначені записи збігаються з записами в оригіналі. Як пояснила свідок ОСОБА_3 - спеціаліст відділу кадрів КП «Дорожник», усі зазначені записи в трудовій книжці позивача зробила вона особисто. Запис №33 нею вчинено помилково, оскільки вона вважала, що директор КП «Дорожник» підпише заяву про звільнення позивача «за власним бажанням» 30.03.2011 року, але останній вчинив іншу резолюцію - «звільнити у зв'язку із закінченням трудового договору», тому й прийшлося анулювати запис №33.

- копію наказу (розпорядження) №210-к від 17 грудня 2010 року про прийняття позивача на роботу в КП «Дорожник» на посаду механіка КПП (а.с.30).

В судовому засіданні оглянуто також й оригінал зазначеного наказу, який на теперішній час зберігається в КП «Дорожник», усі записі, які містить копія, збігаються з записами в оригіналі. Зазначений наказ (розпорядження) містить в собі записи про те, що позивач прийнятий на роботу на зимовий період тимчасово, з 18.12.2010 року по 31.03.2011 року з іспитовим строком з 18.12.2010 року по 17.01.2011 року. Крім того, зазначений наказ містить підпис позивача, належність якого йому особисто останній підтвердив в судовому засіданні, наполягаючи, водночас, на тому, що він підписав цей наказ не до кінця заповненим, та на момент підписання ним цього наказу записів щодо тимчасовості його прийняття на роботу цей наказ не містив. Пояснити, чому він підписував не до кінця оформлений наказ, позивач не може. Водночас свідок ОСОБА_3 - спеціаліст відділу кадрів КП «Дорожник», факту підписання позивачем зазначеного документу без наявності в ньому записів щодо тимчасового (строкового) характеру роботи позивача заперечує, зазначає, що усі записи, які наказ містить на теперішній час у ньому були на момент підписання позивачем цього наказу, позивач ці записи читав, йому роз'яснювалося, що він приймається на роботу в КП «Дорожник» на тимчасовій основі - на період з 18.12.2010 року по 31.03.2011 року.

- копію наказу (розпорядження) №68-к від 31 березня 2011 року про звільнення позивача з КП «Дорожник» у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України (а.с.31);

- копію заяви позивача про прийняття його на роботу в КП «Дорожник» (а.с.32).

На заяві міститься резолюція «в наказ, випробувальний термін - місяць. До 31.03.» Як пояснила свідок ОСОБА_3 - спеціаліст відділу кадрів КП «Дорожник», цю резолюцію вчинив колишній директор КП «Дорожник» ОСОБА_4 (до кого, за поясненнями позивача, у останнього претензій немає), при прийнятті позивача на роботу. Саме на підставі цієї резолюції в подальшому нею (ОСОБА_3В.) й було підготовлено наказ про прийняття позивача на роботу на тимчасовій (строковій) основі, який він (позивач) особисто свідомо й підписав, прочитавши відповідні записи про тимчасовість своєї роботи.

- копію заяви позивача про звільнення його з КП «Дорожник» (а.с.33).

На заяві міститься резолюція «в наказ, закінчення строку договору.» Як пояснила свідок ОСОБА_3, - спеціаліст віддіну кадрів КП «Дорожник», цю резолюцію вчинив теперішній директор КП «Дорожник» ОСОБА_5 ОСОБА_5 на підставі цієї резолюції в подальшому нею (ОСОБА_3В.) й було підготовлено наказ про звільнення позивача з КП «Дорожник» у зв'язку із закінченням строку договору.

- копію листа КП «Дорожник» на адресу позивача з нагадуванням про необхідність отримання ним своєї трудової книжки у зв'язку із звільненням через закінчення терміну трудового строкового договору, на підставі

якого він працював на підприємс гві (а.с.34);

- копію акту територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області стосовно наслідків проведення перевірки КП «Дорожник» за зверненням позивача (а.с.64-68).

Згідно до цього акту, пс наслідках проведеної перевірки, зазначений орган встановив, що позивач був прийнятий на посаду механіка КПП на тимчасовій (строковій основі). Крім того, державним інспектором праці ОСОБА_6, що складала зазначений акт, зроблено висновок про неправомірність звільнення позивача 31.03.2011 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору, а не 30.03.2001 року за власним бажанням позивача через невиконання адміністрацією підприємства трудового законодавства, як той просив, а також констатовано відсутність в заяві позивача про прийняття на роботу прохання щодо укладення строкового трудового договору та зазначено, що штатними розписами передбачені посади механіків.

Крім того, в порядку дослідження доказів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, в судовому засіданні за допомогок комп'ютера переглянуто та прослухано аудіо, відеозаписи, надані позивачем у якості доказів та які приєднані ю матеріалів справи на компакт-диску. З зазначених записів випливає, що на момент звільнення позивача з іідприємства, між ним та керівництвом підприємства склались напружені стосунки.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, встановив наступні обставини та визначив віді овідні до них правовідносини:

У відповідність до вимог ч.1ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої к вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановіено, що позивач працював на підприємстві відповідача на посаді механіка КПП на тимчасовій основі з 18.12.2010 року по 31.03.2011 року, про що свідчать відповідні записи у його трудовій книжці (а.с.15-17), копія наказу (розпорядження) №210-к від 17.12.2010 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу в КП «Дорожник» із резолюцією про прийняття його на роботу строковій основі (а.с.30) та копія наказу про його звільнення з цього підприємства у зв'язку із закінченням строку трудового договору (а.с.31). При цьому наказ (розпорядження) №210-к від 7.12.2010 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу в КП «Дорожник» (а.с.30) містить запис про те, що позивач іриймається на роботу тимчасово - з 18.12.2010 року по 31.03.2011 року з випробувальним строком в один місяць з 18.12.2010 року по 17.01.2011 року. Окремим рядком в цьому наказі зазначено, що ОСОБА_1 приймаєтьсі на роботу в КП «Дорожник» на зимовий період. Навпроти цього запису міститься підпис ОСОБА_1, справжі ість якого підтвердив сам позивач при огляді оригіналу цього документу в судовому засіданні, наполягаючи, щоправда, на тому, що на момент підписання ним цього документу, жодних записів щодо строковості його прийняття на роботу, цей документ не містив та він на пропозицію спеціаліста відділу кадрів ОСОБА_3 підписав цей наказ (розпорядження) незаповненим. Чому він так зробив, пояснити позивач не зміг.

Викладене вказує на те, що між поясненнями свідка ОСОБА_3 і представника відповідача з одного боку, та позивача з іншого боку, в частині обізнаності останнього стосовно тимчасового характеру роботи, на яку його прийняли до КП "Дорожник" на момент працевлаштування, існують суттєві розбіжності, фактично їх позиції з цього приводу є прямо протилежні. Враховуючи вищевикладене, суд схиляється до критичної оцінки пояснень позивача в цій частині та не може покласти їх в основу прийняття рішення, оскільки позиція представника відповідача у сукупності із поясненнями ОСОБА_3, підтверджується вищенаведеними документами, дослідженими під час судового засідання. Заяву позивача про те, що документи, зосереджені в справі, є підробленими, зокрема, в частині «дописувань» працівниками підприємства інформації стосовно тимчасового (строкового) характер; роботи позивача, на яку він приймається, взяти до уваги не вбачається можливим, оскільки з цього привод кримінальної справи не порушувалось, обвинувального вироку, який набрав законної сили по такій справі, та им самим встановив би факт підробки документів, не існує. Висновки ж територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області, що містяться в вищезазначеному акті перевірки КП «Дорожник» в частині невідповідності дій адміністрації цього підприємства чинному законодавству в питанні прийняття позивача на тимчасову (строкову) роботу на посаду механіка КПП, теж не можна покласти в основу прийняття рішення по справі, оскільки такі висновки вказують лише на те, що у подальшому, у разі прийняття рішення щодо працевлаштування когось на посаду механіка КПП КП «Дорожник», керівництво цього підприємства має приймати таких осіб на постійній основі. Вплинути на рішення, прийняте керівництвом КП «Дорожник» 17.12.2010 р. щодо працевлаштування позивача на тимчасовій основі, ці висновки не можуть, а вимогу щодо скасування наказу №210-к від 17.12.2010 року про прийняття позивача на роботу на тимчасовій основі, останній не висуває, також як і не висуває позивач вимоги зобов'язати відповідача прийняти його на роботу на постійній основі.

Не висуває позивач й вимоги стосовно усунення порушення вимог КЗпП в частині виправлення запису в його трудовій книжці про підстави його звільнення з КП «Дорожник» (за власним бажанням, як він того хотів у своїй заяві про звільнення від 30.03.2011 року замість звільнення у зв'язку із закінченням дії договору), заявляючи, що на теперішній час він бажав би працювати на цьому підприємстві й надалі. Крім того, будучі обізнаним на день написання заяви про звільнення за власним бажанням, що він працює на підприємстві на тимчасові (строковій) основі, позивач, у відповідність до вимог ст.39 КЗпП України, мав право вимагати свого звільнення у зв'язку із порушенням адміністрацією підприємства законодавства про працю з тими ж правовими наслідками, які мали б наступити у разі прийняття рішення про його звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, як він того просив.

У відповідність до ч. 1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та іншик осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

В даному випадку звільнення позивача на роботі визнавати незаконним немає підстав.

Відповідно до ст.21 Кздексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.23 Кодексу законів про працю України,

Трудовий договір може бути:

1)безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2)на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3)таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

В даному випадку адміністрацією КП «Дорожник» було прийнято рішення про укладення строкового трудового договору із позивачем з урахуванням специфіки підприємства, оскільки посади механіків КПП задіяні на цьому підприємстві лише у зимовий період, коли підприємство працює на повну потужність із застосуванням усієї наявної техніки для прибирання снігу та усунення ожеледиці на дорогах міста. В літній же період посади механіків КПП на підприємстві не задіяні.

Відповідно до ст.24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання іисьмової форми є обов'язковим:

1)при організованому наборі працівників;

2)при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3)при укладенні контракту;

4)у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5)при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6)при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7)в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову кникку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

В даному випадку трудовий договір між позивачем та КП «Дорожник» письмово не укладався, що не протирічить вимогам зазначеної норми Закону, але істотні умови цього договору, зокрема строк, на який він укладається, були зазначені в наказі (розпорядженні) про прийом позивача на роботу.

Відповідно до ст.36 Кодексу іаконів про працю України, Підставами припинення труд )вого договору є:

1)угода сторін;

2)закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3)призов або вступ прациника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4)розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статт 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5)переведення працівника, зі його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6)відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від пре довження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7)набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8)підстави, передбачені контрактом.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до ст.39 Кодексу іаконів про працю України, строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Спори про дострокове розірвіння трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Відповідно до ст.232 Кодексу законів про працю України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розг лядаються трудові спори за заявами:

2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звіль іення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

У зв'язку із викладеним, підстав для скасування наказу про звільнення позивача з підприємства КП «Дорожник» немає та поновленню ні роботі він не підлягає. За таких обставин час, який минув з моменту його звільнення до дати ухвалення рішення по справі не можна вважати вимушеним прогулом, законні права позивача не порушувались, а тому й у частин стягнення з відповідача коштів за вимушений прогул, позовні вимоги теж задоволенню не підлягають.

Стосовно розподілу судових китрат:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 р., від сплати судового збору звільняються позиваx - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливай ть з трудових правовідносин.

Тому судові витрати стосовне судового збору мають бути покладені на рахунок держави.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст.21-24,36,39,232 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-64, 81, 88, 158-159, 212-215 ЦПК України, п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 р., -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дорожник» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -ВІДМОВИТИ.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Федоріщев С.С.