Справа № 2-1994/2009

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27 травня 2009 р.    Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого - судді Чумаченко Р.Д.,

при секретарі – Ліфінцовій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Підприємства об’єднання громадян «Динамо-Крим» про стягнення неоплаченої заробітної плати, за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування  моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

        ОСОБА_2 звернувся до суду із справжнім позовом до відповідача, в обґрунтування   якого указує, що з червня 2001 р. він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду завідувача мисливсько-риболовною секцією (МРС). У лютому 2004 р. посада завідувача МРС була скасована і на позивача був покладений обов'язок голови МРС на громадських засадах. Крім цього, наказом №13 о/с від 30.01.2004 р. він був переведений на посаду юриста підприємства.

        Позивач вказує, що між ним і підприємством «Динамо-Крим» був укладений трудовий договір № 18 від 02.02.2004 р. Згідно п. 3.2 даного договору за виконання додаткових обов'язків голови МРС сума грошової винагороди визначається 10% від суми зданих членських і вступних внесків по закінченню календарного року.

        ОСОБА_1 стверджує, що в період з січня 2005 р. по листопад 2005 р. їм здані в бухгалтерію членські і вступні внески в сумі 7449 грн., тобто його грошова винагорода за вказану роботу складає 744,90 грн.

        Далі, згідно п.3.3. названого трудового договору у разі позитивного результату судових процесів по позовах підприємства, юристу виплачується грошова винагорода з розрахунку 5% від суми пред'явленого позову. Позивач указує. що 10.03.05 р. ним була представлена доповідна записка директору підприємства про необхідність стягнення в судовому порядку заподіяного підприємству «Динамо-Крим» ЧП ОСОБА_3 збитку на суму 89536,05 грн. Директор дав вказівку про підготовку їм (позивачем) документів для пред'явлення позову до суду. За твердженням позивача 15.03.2005 р. була укладена додаткова угода до трудового договору від 02.02.04р., згідно якому він зобов'язався виконати роботу з підготовки і проведення судового процесу по позову до ЧП ОСОБА_3, а працедавець у разі позитивного результату зобов'язався виплатити винагороду у розмірі 5% від суми пред'явленого позову. Позивач стверджує, що він виконав роботу, його винагорода повинна скласти суму 5315,10 грн. з розрахунку 5% суми пред'явленого позову 106302,37 грн. Проте дану винагороду підприємство йому не виплатило і  в грудні 2005 р. він подав заяву про звільнення за власним бажанням. Наказом відповідача № 79 о/с від 07.12.2005 р. він був звільнений за власним бажанням. Після звільнення одержав тільки розрахунок по посадовому окладу. Повний розрахунок по заробітній платні проведений не був.

         Позивач вказує, що порушуючи вимоги ст.47 КЗпП України, йому не була видана трудова книжка у встановлений законом термін і лише 18.04.06 р. трудова книжка була вислана йому поштою. Просить стягнути середній заробіток за затримку видачі трудової книжки в сумі 2500,67 грн.

          ОСОБА_4 також вимагає виплатити йому середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України; вказує період затримки розрахунку  - з 07.12.2005 р. по 01.03.07 р.,  суму компенсації 9300 грн. з розрахунку середнього заробітку 620 грн. на місяць. Крім того, указує на те, що підприємством йому завдана моральна шкода, яку позивач оцінює у розмірі 3000 грн. Спричинення моральної шкоди обґрунтовує тим, що невидача своєчасно трудової книжки спричинила неможливість його працевлаштування певний час, Це з'явилося причиною відсутності коштів для існування, що заподіяло йому значні моральні страждання, які він оцінив в 3000 грн.

         У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, що діє за дорученням, позов підтримав в повному об'ємі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

         Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи вимоги позивача необґрунтованими, бездоказовими.

          Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          Судом встановлено, що наказом відповідача № 1 о/с від 31.06. 2001 р.  позивач з 01 червня 2001 р. був прийнятий на роботу до Підприємства «Динамо-Крим» на посаду завідувача мисливсько-риболовною секцією (МРС). В лютому 2004 р. посада завідувача МРС була скасована і на позивача був покладений обов'язок голови МРС на громадських засадах. Крім цього, наказом № 13 о/с від 30.01.2004 р. він був переведений на посаду юриста підприємства.

       02.02.2004 р. між ОСОБА_1 і підприємством « Динамо-Крим» був укладений трудовий договір № 18. Згідно п. 3.2 даного договору за виконання додаткових обов'язків голови МРС сума грошової винагороди визначається 10% від суми зданих членських і вступних внесків по закінченню календарного року.

        ОСОБА_1 стверджує, що в період з січня 2005 р. по листопад 2005 р. їм здані в бухгалтерію членські і вступні внески в сумі 7449 грн., тобто його грошова винагорода за вказану робіт у складає 744,90 грн.

        У обґрунтування цього твердження позивач представив суду квитанції до прибуткових касових ордерів на здані в касу бухгалтерії членські внески МРС на загальну  суму 7449 грн. і вимагає стягнення винагороди з відповідача у розмірі 744,90 грн.

        Представник відповідача, заперечуючи проти даних вимог, указував, що членські внески здавалися до зовсім іншої установи - Кримської республіканської організації фізкультурно-спортивного товариства «Динамо »  України. Ці доводи відповідача суд бере до уваги і рахує вимоги позивача в цій частині не доведеними, не підлягаючими задоволенню.

        Далі, згідно п.3.3. названого трудового договору у разі позитивного результату судових процесів по позовах підприємства, юристу виплачується грошова винагорода з розрахунку 5% від суми пред'явленого позову. Встановлено, що 10.03.05 р. позивачем була представлена доповідна записка директору підприємства про необхідність стягнення в судовому порядку заподіяного підприємству « Динамо-Крим» ЧП ОСОБА_3 збитку на суму 89536,05 грн. Директор дав вказівку про підготовку їм (позивачем) документів для пред'явлення позову до суду.  15.03.2005 р. була укладена додаткова угода до трудового договору № 18 від 02.02.04 р., згідно якої працівник ОСОБА_1 зобов'язався виконати роботу з підготовки і проведення судового процесу по позову до ЧП ОСОБА_3, а працедавець у разі позитивного результату зобов'язався виплатити винагороду з розрахунку 5% від суми пред'явленого позову.  Позов був пред'явлений на суму 106302.37 грн., винагорода згідно з угодою повинна скласти суму 5315.10 грн. Позивач стверджує, що він виконав роботу і має право на винагороду у вказаній сумі. Проте дану винагороду підприємство йому не виплатило.   У грудні 2005 р. позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням. Наказом відповідача № 79 о/с від 07.12.2005 р. він був звільнений за власним бажанням. Після звільнення одержав тільки розрахунок по посадовому окладу.

        Представник відповідача, заперечуючи проти позову в частині виплати позивачу суми винагороди  у розмірі 5315.10 грн., вказував на те, що позивач не виконав вимог додаткової угоди до трудового договору від 15.03.05 р. - не брав участь у всіх судових засіданнях у даній справі, що передбачено п.1.1 додаткової угоди ( ас35).  Проте судом встановлено, що позивач виконав частину роботи: підготував претензію, зібрав документи, оформив і подав  позов до Господарського суду АРК, брав участь в частині судових засідань, чого не заперечував представник позивача. Пред'явлений позов був задоволений  в сумі  79141,05 грн. Апеляційною інстанцією дане рішення залишене в силі.

        Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну платню. Право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом.

         Суд вважає, що позивач виконав більшу частину роботи, передбаченої трудовим договором з відповідачем від 02.02.2004 р., додатковою угодою до нього від 15.03.2005 р. і має право на винагороду за свою працю. Враховуючи, що ОСОБА_1 виконав більшу частину роботи  - підготував позов і взяв участь в судовому засіданні першої інстанції, якій позовні вимоги задоволені, у засіданні суду апеляційної інстанції участі не приймав внаслідок знаходження його у відпустці без утримання,  що підтверджується копіями лікарняних листів, копією наказу про надання відпустки (ас.89,91), наявних в матеріалах справи,  суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача половину встановленої винагороди, що в грошовому виразі складе 2657.55 грн. ( 5315.10 : 2 ).

         Суд також вважає за можливе частково задовольнити вимоги  про виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

          Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу  належних звільненому працівникові сум у строки , зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

          Відповідно до ч.2 ст.117 названого Кодексу, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника, частково, то розмір  відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.  

          Дійсно,  відповідач не виплатив позивачу всі суми, що належать йому, при звільненні. Проте в даному випадку мав місце спір з приводу сум, що належать позивачу,  цей спір вирішено судом на користь ОСОБА_1 частково, тому суд визначає розмір відшкодування  за період затримки розрахунку в сумі 3500 грн. У зв'язку з цим суд не може задовольнити вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, оскільки позивачу  встановлений розмір відшкодування за затримку розрахунку. Крім того, позивач не представив доказів того, що відповідач перешкоджав своєчасному отриманню їм трудової книжки. Зокрема, немає доказів того, що ОСОБА_1 вимагав видачі йому трудової книжки, оскільки в період звільнення він не працював, знаходився у відпустці без збереження заробітної платні, з письмовою заявою про видачу трудової книжки позивач до відповідача не звертався, в квітні 2006 р. останній направив трудову книжку поштою, на що є поштове повідомлення (ас. 63).

         Згідно ст. 237-1 КЗоТ  України, відшкодування  власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

          Суд не знаходить підстав до задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн. Позивач не представив доказів завдання йому душевних страждань діями відповідача. Крім того, суд враховує те,  що позивач звернувся із зазначеним позовом майже через 3 роки після звільнення, що свідчить, на думку суду, про незначну актуальність для позивача даного питання.

         На підставі ст.ст. 20, 116,116, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст..211-213 ЦПК України, с у д

В И Р І Ш И В:

        Позов задовольнити частково.

        Стягнути з Підприємства об’єднання громадян «Динамо-Крим» на користь ОСОБА_1 в оплату проведеної роботи згідно п.3.3 трудового договору № 18 від 02.02.2004 р. в суму  2657.55 грн. на сплату компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 3500  грн. Всього 6157,55 грн.  

         В решті частки позову про стягнення грошового заперечення у розмірі 744,90 грн, середнього заробітку у розмірі 5800 грн, моральної шкоди 3000 грн. відмовити.

        Стягнути з Підприємства об’єднання громадян «Динамо-Крим»  судовий збір в доход держави в розмірі 61,57 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 30 грн.

        На рішення  може бути принесена заява  про апеляційне оскарження  протягом  десяти днів зі дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти  днів після  подання заяви про апеляційне оскарження  до Апеляційного суду АР Крим, через Київський районний суд м. Сімферополя.

Суддя                                                                                       Р.Д. Чумаченко