Справа № 22-ц-609 Головуючий у 1-й інстанції - Сінгур В.О.
Категорія 5 Суддя-доповідач - Смирнова Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
«2» червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.,-
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
та осіб, які беруть участь у справі - сторони та їх представники,-
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Шосткинського міськрайонного суду від 26 лютого 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про розподіл спільного подружнього майна та визнання права власності на квартиру , поновлення строку позовної давності, визнання угоди такою, що відбулась ,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного подружнього майна та визнання права власності на квартиру, поновлення строку позовної давності , визнання угоди такою, що відбулась задоволений частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? квартири АДРЕСА_1 в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 115 грн. державного мита та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким визнати дійсною угоду про добровільний розподіл майна подружжя за якої вона набула права власності на спірну квартиру, а відповідач набув право на гараж, автомобіль , побутову техніку , майно.
Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим , судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Посилається на те, що судом безпідставно вирішено питання про розподіл загального майна подружжя, таку вимогу в суді вона не підтримувала, а просила визнати дійсною угоду про добровільний розподіл майна, яка сторонами була виконана добровільно.
Апелянт ОСОБА_2просить скасувати рішення та відмовити в позові з тих підстав, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності по розподілу майна між подружжям та не довела в суді факту укладення угоди про добровільний розподіл подружнього майна .Крім того, суд безпідставно відступив від рівності часток сторін в спільному майні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення та заперечення апелянтів та їх представників, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню , виходячи з наступних підстав.
Позивачка ОСОБА_1 в первісній позовній заяві просила суд розподілити подружнє майно за ринковими цінами 2001 р., визнавши за нею право на квартиру ( а.с.7)
17.06.2008 р. вона змінила та доповнила свій первісний позов та просила суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру видане на ім.»я ОСОБА_2, просила в порядку розподілу майна подружжя визнати за нею право на ? квартири, а за відповідачем на ? квартиру (а.с.52).
18.09.2008 р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про залишення без розгляду її позовні вимоги про розподіл квартири зазначені в заяві від 17.06.2008 р.(а.с.83).
13.10.2008 р. позивачка ОСОБА_1 подала до суду додаткову позовну заяву , в якій просила суд визнати дійсним договір від 06.02.2001 р. між нею та відповідачем про добровільний розподіл спільного подружнього майна за яким їй при розподілі виділена квартира, а відповідачу автомобіль «Москвіч» , металевий гараж, холодильник, телевізор, магнітофон, диван.
Як зазначено у вступній частині рішення суду першої інстанції судом розглянуті такі вимоги ОСОБА_1 : 1) про розподіл спільного подружнього майна; 2) про визнання права власності на квартиру;3) визнання угоди такою, що відбулась; 4)про поновлення строку позовної давності .
За наслідками розгляду позовні вимоги задоволені частково та визнано за позивачкою право власності на ? частини спірної квартири, в іншій частині позову відмовлено, відносно частки в праві власності на квартиру ОСОБА_2 рішення судом не постановлено.
Таким чином в тексті рішення, як в мотивувальній так і в резолютивній частині суд не зазначив , в яких саме вимогах позивачеві відмовлено. Крім того , в рішенні суд допустив припущення щодо доведеності фактів, якими позивач обґрунтовував вимоги.
Так, позивачка стверджувала, що між сторонами відбулась угода про поділ майна подружжя та просила її визнати . Суд , замість того, щоб встановити цей факт чи вважати його недоведеним , в рішенні посилається на те, що можливо така угода про поділ майна мала місце, , тим самим в порушення ст.213 ЦПК України судове рішення ґрунтується на припущеннях, а не на досліджених доказах.
Позивачкою заявлено позов про визнання договору від 06.02.2001 р. про добровільний розподіл майна дійсним . Вирішуючи цю вимогу суд застосував до спірних відносин ст.69 СК України, в той час як Сімейний Кодекс набув чинність з 01.01.2004 р. і до зазначених спірних відносин його положення не могли застосовуватись.
Як вбачається з матеріалів справи , позивачка неодноразово змінювала, уточнювала свої вимоги , а в заяві від 18.09.2008 р. просила залишити без розгляду позов про розподіл спільної квартири ( а.с.83) та пізніше просила визнати дійсною угоду про добровільний розподіл майна за яким у її власність відійшла квартира, а відповідачу - інше майно.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановлює ухвалу про залишення заяви без розгляду , якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду . Проте, суд не вирішив в установленому порядку заяву позивачки про залишення без розгляду її позову в частині розподілу квартири, продовжив розглядати таку вимогу, вирішив її по суті, чим порушив процесуальні права позивача та фактично вийшов за межі заявлених вимог, чим порушив ст.11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства.
Продовжуючи розгляд справи про розподіл квартири та прийнявши рішення з цього питання суд встановив частки позивача в праві власності на квартиру ? частин, не навівши ніяких розрахунків з цього приводу, не звернувши уваги на те, що пайові внески за квартиру були сплачені задовго до припинення спільного подружнього життя, а свідоцтво про право власності на квартиру видане у 1998 році на підставі рішення Шосткінського міськвиконкому від 21.01.1993 р.
Допущені судом порушення дають підстави для часткового задоволення апеляційних скарг, скасування судового рішення у відповідності до п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України з надісланням справи на новий розгляд, оскільки судом не вирішено питання щодо залишення без розгляду позову ОСОБА_1 про розподіл квартири, як спільного майна сторін , судом не розглянута позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру ( а.с.52 - позовна заява) і суд не може усунути цей недолік шляхом постановлення додаткового рішення.
При новому розгляді справи суду слід з»ясувати обсяг позовних вимог ОСОБА_1 , розглянути її заяву про залишення без розгляду окремих вимог , визначитися з характером спірних відносин та встановити якими законами вони врегульовані і в залежності від наданих доказів вирішити спір.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.5 ч.1 ст.311,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шосткинського міськрайонного суду від 26 лютого 2009 року в даній справі скасувати , а справу направити на новий розгляд до того-ж суду в іншому складі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді -
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Т.В.Смирнова