Справа № 22-ц-614/2009 Головуючий у 1-й інстанції - Школа М.Г.
Категорія - 41 Суддя-доповідач - Ведмедь Н.І.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
02 червня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Смирнової Т.В.,
суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які приймають участь у справі - представника Кролевецької міської ради, представника позивача та третьої особи ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 13 березня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Кролевецької житлово-експлуатаційної контори, Кролевецької міської ради, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання членом сім'ї наймача
та за зустрічним позовом Кролевецької міської ради до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням та виселення його з цього жилого приміщення , -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 13 березня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Зустрічний позов Кролевецької міської ради задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та виселено його з цього житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених ним позовних вимог, відмовивши в задоволенні зустрічних позовних вимог Кролевецької міської ради.
Зазначає, що суд неправильно застосував ст.ст.64, 65 ЖК України, відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання апелянта членом сім'ї його сина ОСОБА_5; суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_2 постійно мешкав у спірній квартирі АДРЕСА_1. Сумської області, а позивачем по зустрічному позову не доведено факт проживання апелянта за будь-якою іншою адресою.
Заслухавши пояснення і заперечення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи і перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, ОСОБА_5 на підставі договору найму від 20 грудня 1993 року, укладеним між ним та Кролевецьким ЖЕК, є наймачем однокімнатної квартири АДРЕСА_1, житловою площею 19,87 кв. м.
Зазначена вище квартира станом на 13 березня 2009 року не приватизована і має статус державного житлового фонду.
У цій квартирі були також прописані ОСОБА_1, ОСОБА_3 - до 04 березня 1997 року, ОСОБА_4 - до 04 лютого 2000 року.
Треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до березня 1997 року проживали у спірній квартирі, а з березня 1997 року проживають в буд. АДРЕСА_2, де і зареєстровані. Це пов'язано із сімейними відносинами, що склалися між ними та ОСОБА_5
До березня 2001 року ОСОБА_2 був прописаний та проживав, як член сім'ї наймача ОСОБА_5 двокімнатної квартири АДРЕСА_3.
Станом на 16 грудня 2008 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою мАДРЕСА_2, з 06 березня 2001 року.
ОСОБА_5, який є сином ОСОБА_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кролевець та за свого життя не набув права власності на спірну квартиру.
Із письмовими чи усними заявами про вселення членів сім'ї - свого батька ОСОБА_2 або будь-яких інших осіб у спірну квартиру до Кролевецької ЖЕК чи до Кролевецької міської ради ОСОБА_5 з часу укладення договору найму житлового приміщення спірної квартири до дня своєї смерті не звертався, тобто з 20 грудня 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як за життя, так і після смерті сина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач ОСОБА_2 був прописаний спочатку з 23 грудня 1983 року по 06 березня 2001 року в кв. АДРЕСА_3, з 06 березня 2001 року в буд. АДРЕСА_2.
Пенсію ОСОБА_2 з часу перебування на обліку в Управлінні ПФУ в Кролевецькому районі з 01 квітня 1992 року отримував за адресою АДРЕСА_3, за його особистою заявою від 29 грудня 2008 року адреса отримання пенсії була змінена АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 з 06 березня 2001 року прописаний за іншою адресою в м. Кролевці; до 29 грудня 2008 року отримував пенсію за іншою адресою, ніж поштова адреса спірної квартири; свідки, які були допитані в судовому засіданні лише зазначили, що позивач ОСОБА_2 лише мешкав у спірній квартирі, однак на яких умовах, вони про це не вказали. На підставі показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено, що батько постійно проживав у спірній квартирі, а його син ОСОБА_5 проживає разом із сім'єю в буд. АДРЕСА_2.
Поховання ОСОБА_5 відбулося АДРЕСА_2 дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_1 при наданні матеріальної допомоги на поховання від Кролевецької міської ради.
Шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на час його смерті не розірваний, про що зазначила в судовому засіданні третя особа ОСОБА_1
Померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 18 жовтня 1996 року, посвідченого Кролевецькою держнотконторою за реєстрац. № 1-1597 на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_2.
Задовольняючи позов Кролевецької міської ради, місцевий суд вірно з'ясував спірні правовідносини, але допустив порушення норм матеріального права, а тому дійшов до помилкового висновку, відмовивши ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що при вселенні позивача в надану його померлому сину ОСОБА_5 квартиру по найму, мало місце порушення вимог ст.ст.64, 65 ЖК України, оскільки була відсутня письмова згода усіх членів сім'ї наймача, наймодавця та власника житла, та після припинення договору найму у зв'язку зі смерті наймача ОСОБА_5, такий договір вважається припиненим, а особи що проживають в квартирі, зокрема ОСОБА_5, підлягають виселенню. До того ж суд послався на те, що померлий проживав зі своєю сім'єю АДРЕСА_2.
Проте, колегія суддів вважає, що з таким висновком суду неможливо погодитись з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 є батьком померлого ОСОБА_5 і проживав разом із сином, тобто наймачем, у квартирі АДРЕСА_1, як член сім'ї з 2001 року, вів із сином спільне господарство, здійснював оплату комунальних послуг, встановив в квартирі за свої кошти індивідуальне газове опалення та лічильник, здійснив ремонт кімнат.
Згідно зі ст.64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і виконують усі обов'язки, що витікають з договору найму жилого приміщення.
До членів сім'ї наймача відносяться дружина наймача, їх діти та батьки. Виходячи із зазначеної норми житлового кодексу, ОСОБА_2, як батько померлого вже є членом його сім'ї.
В зв'язку зі смертю сина ОСОБА_2 продовжує проживати в спірній квартирі, а тому відповідно до вимог ст.64 ЖК України, він має такі ж права і обов'язки як і бувший наймач ОСОБА_5, тобто він має право користуватись спірною квартирою.
Посилання суду на те, що позивач не був прописаний в квартирі АДРЕСА_1, а тому проживав там як тимчасовий мешканець, колегія суддів вважає помилковими, оскільки п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказує, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
За обставинами справи встановлено що, позивач з 2001 року постійно проживає в спірній квартирі, іншого житла він не має, наймач ОСОБА_5 надавав згоду на вселення батька в квартиру та його проживання, оскільки не ставив питання про його виселення в судовому порядку, не звертався до нього з пропозицією звільнити житло на протязі тривалого часу.
З пояснень дружини померлого ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, відомо, що ОСОБА_5 постійно проживав разом з батьком у спірній квартирі однією сім'єю в зв'язку з тим, що їхнє подружнє життя не склалось, проте часто провідував дітей та спілкувався з ними. Оскільки шлюб між ними розірвано не було, вона отримала допомогу на поховання та сама організувала похорони чоловіка за своїм місцем проживання.
Отже, за таких обставин, враховуючи те, що позивач постійно проживав в спірній квартирі зі згоди сина як член сім'ї наймача, інше житло відсутнє, а відповідач, доказів які б спростовували зазначене не надав, колегія суддів вважає, що Кролевецька міська рада, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, не довела того, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 припинив дію договір найму квартири АДРЕСА_1, а позивач ОСОБА_2, як тимчасовий мешканець, підлягає виселенню.
Таким чином, враховуючи наведену невідповідність висновків суду фактичним обставинам та допущені порушення норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 13 березня 2009 року в даній справі скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити та визнати за ним право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1, визнавши його членом сім'ї наймача.
У зустрічному позові Кролевецької міської ради до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням та виселення його з цього жилого приміщення відмовити.
Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і з цього часу можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: