Справа № 2-а-141/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2009 року Бородянський районний суд
Київської області в складі : головуючого – судді Унятицького Д.Є.,
при секретарі – Хоменко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про поновлення пропущеного строку позовної давності та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної підтримки для дітей війни,
в с т а н о в и в:
В січні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і відповідно до ст.6 цього Закону з 1 січня 2006 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак в 2006-2007 роках він зазначену допомогу не отримував, а в 2008 році отримував у значно меншому розмірі.
Тому просив відновити пропущений строк для звернення до суду; зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 – 2008 роки у сумі 3792 гривні 30 коп.; зобов'язати відповідача нараховувати йому щомісячну соціальну державну допомогу у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", надалі при нарахуванні пенсії.
В судовому засіданні позивач позов підтримав і викладене підтвердив, доповнивши позовні вимоги, просив визнати дії Управління Пенсійного фонду у Бородянському районі Київської області щодо виплати йому соціальної допомоги, як дитині війни, в меншому розмірі ніж передбачено Законом України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними.
Представник Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на те, що в 2006 році законодавчо не було врегульовано виплату цих доплат, в 2007 році нарахування і виплата доплат здійснювалась лише інвалідам з числа дітей війни. З 1 січня 2008 року до ст.6 було внесено зміни та встановлено, що вказані доплати нараховуються в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, саме в такому розмірі протягом 2008 року позивачу нараховувалась вказана доплата. Крім того, за відсутності встановленого Законами України розміру мінімальної пенсії за віком, Управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі при нарахуванні вказаної допомоги керувалося Постановами Кабінету Міністрів України. Встановлений ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком не може застосовуватись для визначення розміру щомісячної соціальної допомоги, оскільки відповідно до ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії встановлений цим Законом застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Також вважав, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, перебуває на обліку в Управлінні ПФУ у Бородянському районі Київської області, отримує пенсію за віком, є дитиною війни, що підтверджується копіями його паспорту, пенсійного посвідчення з відповідною відміткою, довідкою відповідача (а.с.7,9, 10) та визнається сторонами.
Як вбачається з довідки Управління ПФУ у Бородянському районі від 14 листопада 2008 року (а.с.10) та визнається сторонами позивачу протягом 2008 року як дитині війни нараховувалась та виплачувалась надбавка в розмірі 10 % прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак дію вказаної норми на 2006 рік було зупинено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" № 3367-IV від 19 січня 2006 року, було відновлено дію ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", та внесено зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких статтю 110 було викладено в новій редакції та встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Кабінет Міністрів України з цього приводу ніяких постанов не приймав.
Зважаючи на викладене позовні вимоги позивача за 2006 рік не підлягають задоволенню.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено з урахуванням статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Згідно рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
В 2008 році статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідно до підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року, було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.
Тому суд вважає, що позивач в 2007 році з 9 липня по 31 грудня, в 2008 році з 22 травня по 31 грудня мав право на отримання підвищення до пенсії відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст.62 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2007 році становив: з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн., відповідно до ст.58 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2008 році становив: з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
При цьому суд не приймає до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивачу вказане підвищення нараховувалось та виплачувалось відповідно до розмірів встановлених Постановами Кабінету Міністрів України, оскільки згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
За таких обставин, оскільки позивачу невірно проводилось нарахування щомісячної соціальної державної допомоги, суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, зобов'язати відповідача здійснити нарахування ОСОБА_1 надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідає прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позову суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем не наведено поважних причин пропуску ним вказаного строку звернення до суду і представник відповідача наполягає на застосуванні даного строку.
Оскільки відповідно до ч.1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, то підстав для задоволення позовним вимог щодо зобов’язання в наступні роки виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі відповідно до чинного законодавства не вбачається.
Керуючись ст.ст.1,6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28 грудня 2007 року, ст. 11, 99,100, 159-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області про поновлення пропущеного строку позовної давності та про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної підтримки для дітей війни задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду у Бородянському районі Київської області щодо виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги як дитині війни в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про соціальний захист дітей війни" з 22 травня по 31 грудня 2008 року неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Бородянському районі Київської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідає прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позову відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області.
Головуючий - суддя Д.Унятицький