Справа № 2-а-78/09                              

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

4 червня 2009 року     Бородянський районний суд

Київської області в складі : головуючого  – судді Унятицького Д.Є.,

                                                   при секретарі – Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації про визнання дій органу владних повноважень неправомірними та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році другої категорії і відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Проте за 2005-2008 роки він отримував допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним Законом.

Тому просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області щодо несплати йому сум одноразової допомоги на оздоровлення неправомірними та стягнути з відповідача недосплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки в розмірі 7525 гривень;

В судовому засіданні позивач позов підтримав, викладене підтвердив.

Представник управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Краснощок В.В. позов не визнав, вважав, що позивачу правомірно, згідно з діючим законодавством були нараховані та виплачені суми одноразової грошової  допомоги, до того ж, позивачем пропущено річний термін звернення до суду з адміністративним позовом.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 2 категорії, про що йому видане відповідне посвідчення (а.с.5).

Як вбачається з довідки Управління праці та соціального захисту населення № 254 від 27 лютого 2009 року (а.с.21) та визнається сторонами, позивач отримує на підставі ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідні кошти на оздоровлення, розмір яких встановлений Постановою КМ України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 836 від 26 липня 1996 року та Постановою "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 562 від 12 липня 2005 року.

Вказана допомога на оздоровлення позивачу виплачувалась у квітні 2005-2008 років в розмірі 100 гривень.

Відповідно до ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає умови, розміри та порядок виплат щорічної допомоги потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, тому посилання відповідача на вказану постанову є безпідставним. Крім того, Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог слід керуватися вимогами ст.48 вказаного Закону, який передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому буд-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення  ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

З 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет України" (на відповідний рік). Положення Законів України "Про Державний бюджет України" також не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На 2006 та 2007 роки дію ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено згідно із Законом № 3235-IV від 20 грудня 2005 року та № 489-V від 19 грудня 2006 року.

Положення Закону України № 3235-ІV від 20 грудня 2005 року щодо зупинення на 2006 рік дії ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на відповідність Конституції України не перевірялося у встановленому порядку, а тому підлягає застосуванню при вирішенні даного спору і в цій частині позову необхідно відмовити.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України №6 від 9 липня 2007 року, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України.

Оскільки позивачу в 2007 році  одноразова допомога на оздоровлення була сплачена до 9 липня 2007 року, то підстав для задоволення позовних вимог за 2007 рік не вбачається.

Згідно з п.28 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107- VІ від 28 грудня 2007 року ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення вказаного Закону щодо викладення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в новій редакції також визнано неконституційним.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  встановлена в розмірі 100 гривень.

Підстав для задоволення позовних вимог за 2008 рік не вбачається, оскільки виплата одноразової щорічної допомоги на оздоровлення позивачу в 2008 році була здійснена до 22 травня 2008 року відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".  

Одночасно слід зазначити, що вимоги позивача про стягнення допомоги за 2005 рік не підлягає задоволенню, оскільки на момент, коли позивач дізнався про порушення свого права строк позовної давності був встановлений Цивільним кодексом України і складав три роки, тобто позивачем пропущений строк  звернення до суду щодо стягнення сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік, що дає підстави суду для відмови в задоволенні в цій частині позову.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк і згідно ст. 100 вказаного Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Керуючись ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 59 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік", п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 9,11,71,86, 99,100, 159-163 КАС  України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації про визнання дій органу владних повноважень неправомірними та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області.

Головуючий-суддя Д.Унятицький