Справа № 22-ц-496/2009 Головуючий у 1-й інстанції - Бурда Б.В.
Категорія - 79 Суддя-доповідач - Ведмедь Н.І.
У Х В А Л А
іменем України
02 червня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі :
головуючої - Ільченко О.Ю.,
суддів - Ведмедь Н.І., Кононенко О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
та осіб, які приймають участь у справі - позивача ОСОБА_1, представника Зарічного районного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Малік Я.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 23 лютого 2009 року про закриття провадження у справі в частині визнання неправомірними дій державного виконавця та рішення Зарічного районного суду м.Суми від 23 лютого 2009 року
та апеляційної скаргою Зарічного районного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 23 лютого 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Малік Яни Олександрівни, управління Державного казначейства України у м.Суми, третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями державного виконавця, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з повозом, мотивуючи його тим, що 01 червня 2004 року державним виконавцем Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції Малік Я.О. було відкрите виконавче провадження з примусового виконання Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 травня 2004 року, за яким з ОСОБА_2 було стягнуто 4097,50 грн. в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди. В порушення вимог закону впродовж тривалого часу, з вини ДВС та державного виконавця, якій не вживав усіх, передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення, дане рішення не було виконане і вона не отримала жодної копійки на відшкодування шкоди завданої їй ОСОБА_2 У зв'язку з цим, вона з вини державного виконавця понесла збитки в розмірі 4097 грн. 50 коп. Крім того, вказаними неправомірними дійми ДВС та державного виконавця, їй завдана моральна шкоду, розмір грошової компенсації якої оцінює в 5000 грн..
Остаточно просила суд стягнути з Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції на свою користь 1596 грн. 53 коп. в рахунок відшкодування майнових збитків та 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 23 лютого 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 1000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 47,68 грн. на відшкодування понесених по справі судових витрат, а всього 1047 грн. 68 коп.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків відмовлено за їх необґрунтованості.
Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 23 лютого 2009 року провадження у даній справі в частині вимог ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними закрито з підстав неможливості розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду і рішення суду від 23 лютого 2009 року, направивши справу на новий розгляд до місцевого суду в іншому складі суду, стягнувши судові витрати по даній справі Державного казначейства України.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначає, що порядок оскарження дій державного виконавця по примусовому виконанню рішень у цивільних справах визначений ЦПК України, а не КАС України; встановивши факт тривалого невиконання (бездіяльності) державним виконавцем рішення суду, зволікання в проведенні примусових заходів по виявленню, опису та арешту майна боржника, місцевий суд не в повній мірі врахував глибину та характер її моральних страждань. Крім цього, судом не вирішено питання про стягнення на її користь понесених судових витрат, а частина стягнутих судових витрат повинна була стягуватись не з органу державної виконавчої служби, а з коштів Державного казначейства України.
В апеляційній скарзі Зарічного районного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду від 23 лютого 2009 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заявлених нею вимог.
Доводить, що старший державний виконавець Малік Я.О. діяв правомірно, проводячи примусове виконання рішення суду на користь позивачки, оскільки двома судовими рішеннями описане майно виключалося з актів арешту та опису майна, перебуванням боржниці у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років не дозволяло ОСОБА_2 сплатити борг. Суд помилково стягнув суми коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди та судових витрат з відділу державної виконавчої служби, оскільки розпорядження майном відділу державної виконавчої служби здійснюється через відповідні державні фінансові органи - орган державного казначейства, не залучивши його стороною по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши судові рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а судові рішення суду першої інстанції -скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 01 червня 2004 року державним виконавцем Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції Ярошенко Я.О. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 травня 2004 року, за яким з ОСОБА_2 було стягнуто 4097 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди.
Постановою Зарічного районного суду м.Суми від 09 березня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 25 травня 2006 року, визнано неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС Зарічного районного управління юстиції в м.Суми Ярошенко Я.О. при виконанні рішення суду від 24 травня 2004 року, що полягали у невжитті всіх необхідних заходів по виконанню рішення суду, описі усього належного боржниці майна, у тривалому провадженні виконавчих дій.
Закриваючи провадження в частині визнання дій державного виконавця неправомірними, суд першої інстанції виходив з того, що дана вимога стосується дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень в особі старшого державного виконавця Малік Я.О. у зв'язку з реалізацією останнім владних повноважень при провадженні виконавчих дій, а тому дана вимога, відповідно до ст.17 КАС України повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про стягнення 1000 грн. в рахунок відшкодування їй завданої моральної шкоди, місцевий суд керувався ст.ст.22,1167,1172,1174 ЦК України, ст.86 Закону України «Про виконавче провадження», вважаючи встановленим факт неправомірних дій і бездіяльності зазначеного вище державного виконавця при проведенні виконавчих дій про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 щодо більш ніж чотирьохрічного виконання судового рішення, несвоєчасного проведення опису та арешту майна боржника та завдання моральної шкоди як такої, врахувавши при цьому тривалість та характер порушення її прав на володіння своїм майном.
Проте, з такими висновками місцевого суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У відповідності до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з ч.2 ст.86 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Колегія суддів вважає, що вимога про визнання дій державного виконавця неправомірними є безпосередньо пов'язаною з вимогами про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, їх стягнення має проводитись на умовах та в порядку, визначених законом, оскільки для відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди необхідно перевіряти суть неправомірних дій, встановлювати вину, причинно-наслідковий зв'язок та наслідки неправомірних дій.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд передчасно закрив провадження у даній справі в частині визнання неправомірних дій державного виконавця та виконавчої служби, оскільки не вирішив питання про бездіяльність відповідачів стосовно виконання рішення суду, а тому неможливо зробити висновок про навність чи відсутність вини в їх діях.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
У відповідності до ч.3,4 ст.3 Закону України «Про державну виконавчу службу» районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в органах Державного казначейства України, гербову печатку.
Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції мають реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України для зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.
Органи державної виконавчої служби є розпорядниками бюджетних коштів, які відповідно до бюджетного законодавства проводять їх розрахунково-касове обслуговування.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд помилково стягнув 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди з органу державної виконавчої служби, при цьому, вирішив питання про права та обов'язки юридичної особи, яка не брала участі у справі, а саме: Державного казначейства України, а тому за таких обставин згідно з п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду суд повинен залучити до участі в справі Державне казначейство України, визначитися із матеріальним законом, який необхідно застосовувати до спірних правовідносин та з юрисдикцією по розгляду даної справи.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.303,307, п.5 ч.1 ст.311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити, апеляційну скаргу Зарічного районного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 23 лютого 2009 року та ухвалу цього ж суду від 23 лютого 2009 року про закриття провадження в даній справі скасувати, направивши справу на новий розгляд до цього ж суду для розгляду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча:
Судді: