Справа № 1-195/09

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21.07.2009р.                                               Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді Панасюка О.С.

з участю секретаря Пархоменко О.О.,

прокурора Романової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині

справу про обвинувачення

•   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженки с. Митків Гайсинського району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1, громадянки України, із базовою середньою освітою, пенсіонерки, не одруженої,  не судимої

в скоєнні злочину, передбаченого ст.166 КК України, -

Встановив:

ОСОБА_1. впродовж 2008 – 2009 років, всупереч вимогам ст.150 Сімейного кодексу України, злісно ухилялась від виховання малолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, не піклувалась про її фізичний, духовний і моральний розвиток, здоров`я дитини, ухилялась від періодичних оглядів лікарем-психіатром малолітньої, яка з 2003 року перебувала на обліку з діагнозом: помірна розумова відсталість, в результаті чого малолітня ОСОБА_2 самовільно припинила навчання в СЗШ І-ІІ ступенів с. Митків Гайсинського району, стала залишати місце проживання в АДРЕСА_1, бродяжити, вести антигромадський спосіб життя, здобувати кошти для власного існування займаючись проституцією.

В судовому засіданні підсудна вину визнала повністю, щиро каялась і пояснила, що дочка ОСОБА_2 мала відхилення розумового розвитку, у зв’язку з чим в 2003р. була взята на облік лікарем-психіатром Гайсинської ЦРЛ, до 2008 року її поведінка не викликала стурбованості, а взимку 2008 року вона почала втікати з дому; працівники міліції та служби у справах дітей неодноразово проводили з нею бесід щодо виховання дочки, але належного впливу на неї вона не мала, що призводило до того, що малолітня, користуючись найменшою нагодою, втікала з дому; це також призвело до того, що вона не змогла забезпечити відповідного огляду малолітньої медико-педагогічною комісією; підсудна також визнала, що їй відомо про те, що малолітня ОСОБА_2 стала жити статевим життям.

Окрім повного визнання вини підсудною, її винуватість у скоєнні злочину повністю підтверджується такими доказами.

Оголошеним судом на підставі п.2 ч.1 ст.306 КПК України показаннями свідка ОСОБА_3 про те, що з 2003 року малолітня ОСОБА_2 перебувала на обліку у лікаря-психіатра Гайсинської ЦРЛ з діагнозом: помірна розумова відсталість, її матері ОСОБА_1. неодноразово, як в усній, так і в письмовій формі рекомендувалось провести обстеження малолітньої в обласній медико-педагогічній комісії та її лікування в обласній психо-неврологічній лікарні, але цих рекомендацій вона не виконала та до лікувальних закладів щодо обстеження і лікування дочки не зверталась (а.с.51).

Рапортом начальника ВКСМ ЛВ на ст. Київ Пасажирський УМВС України від 11.12.2008р. про затримання малолітньої ОСОБА_2 на приміському вокзалі ст. Київ Пасажирський (а.с.7).

Постановою про поміщення малолітньої ОСОБА_2 до обласного дитячого притулку «Добро» від 7.01.2009р. (а.с.8).

Постановами Гайсинського районного суду від 12.12.2008р. та 3.02.2009р. про накладення на ОСОБА_1. адміністративних стягнень за ч.ч.1,2 ст. 184 КУпАП за невиконання обов’язків по забезпеченню належних умов виховання та навчання малолітньої дочки ОСОБА_2 (а.с.12, 13).

Повідомленнями завідувача Тернопільського притулку для дітей про доставлення туди 15.02.2009р. працівниками міліції малолітньої ОСОБА_2 (а.с.14-16).

Клопотанням директора СЗШ І-ІІ ступенів с. Митків про те, що малолітня ОСОБА_2 з 12.01.2009р. залишила школу і її місце перебування не відоме (а.с.17).

Протоколом засідання та висновком опікунської ради при виконкомі Митківської сільської ради від 14.01.2009р., яким ОСОБА_1. рекомендувалось забезпечити проведення щодо малолітньої  психолого-медико-педагогічної консультації, зверталась її увага на виховання дитини та здобуття нею загальної середньої освіти, рекомендувалось влаштувати дочку в спеціалізований навчально-виховний заклад (а.с.2-23, 24).

Дії підсудної ОСОБА_1. кваліфікуються за ст.166, як злісне невиконання матір`ю встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Обираючи підсудній покарання, суд враховує, що скоєний нею злочин є злочином середньої тяжкості, відповідно до ст.12 КК України, тому покаранням за нього має бути позбавлення волі, але ОСОБА_1. раніше не судима, щиро каялася у скоєному, активно сприяла досудовому і судовому слідству, тому вважає за можливе її виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів без відбування призначеного покарання, якщо протягом встановленого на підставі ст.75 КК України іспитового строку вона не скоїть нового злочину. При цьому суд не бере до уваги негативну характеристику підсудної за місцем проживання, тому що такий висновок сільським головою зроблено лише через неналежне виконання ОСОБА_1. батьківських обов’язків щодо дочки ОСОБА_2, жодних даних, які б вказували на її антигромадську поведінку чи негативні риси характеру у характеристиці не наведено.

Судових витрат і речових доказів у справі немає, цивільного позову не заявлялось.

Керуючись ст. ст. 323-335 КПК України, суд, -

Присудив:

ОСОБА_1 визнати винуватою у скоєнні злочину, передбаченого  ст.166 КК України, і призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ухвалити про звільнення засудженої ОСОБА_1. від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку в 1 (один) рік вона не скоїть нового злочину.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід щодо засудженої ОСОБА_1. залишити попередній – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з часу його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Гайсинський районний суд.

Суддя