Справа № 2-22/2009 р.

                                    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 лютого 2009 р.             Михайлівський районний суд  Запорізької області

в складі: головуючого – Ворожбянова А.М.

                при секретарі – Лапезіній Н.О.

         представника позивача – ОСОБА_1

                 представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залу суду смт Михайлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку, -  

В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про  визнання права власності на земельну ділянку.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_3  відмовилась від позову в частині визнання недійсним Свідоцтва про право ОСОБА_4 на спадщину за заповітом від 15.09.2000 р. та пояснила, що у 2001 році між нею та відповідачем ОСОБА_4  було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

    Договір нотаріально посвідчений 19.01.2001 року приватним нотаріусом Михайлівського нотаріального округу.

    01.02.2001 року нею було зареєстровано в БТІ право власності на визначений житловий будинок. Пізніше, ОСОБА_4 почав вимагати від неї земельну ділянку під будинком та для обслуговування будинку, яку він нібито приватизував та є власником, та що він забороняє взагалі ходити по цій землі, бо вона його власність. Пояснення щодо того, що будинок без земельної ділянки вона не могла придбати ні до чого не призвели. Вважає, що з моменту реєстрації договору купівлі-продажу житлового будинку до неї перейшла й земельна ділянка в розмірі 0,2403 га для обслуговування житлового будинку. Також вважає, що ОСОБА_4 під час оформлення спадщини приховав, що частина спадщини, будинок, вже відчужена та що разом з будинком до покупця перейшла і ділянка для обслуговування житлового будинку. В жовтні 2007 року їй стало відомо про те, що ОСОБА_4 07.10.2004 року одержав державний Акт на право власності на землю для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2403 га. Просить  визнати за нею право власності на земельну ділянку.

    Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 позов не визнали та пояснили, що в 2001 році продали житловий будинок ОСОБА_3, договір був нотаріально посвідчений. При купівлі-продажу житлового будинку ОСОБА_3 знала, що земельна ділянка приватизована. Просять суд в позові відмовити.

    В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що в 2004 році ОСОБА_4 звернувся з заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_4 звернувся до Високівської сільської ради про перерозподіл земельної ділянки 0,25 га і 0,35 га. ОСОБА_6 виготовив державний акт. ОСОБА_3 зверталася до Високівської сільської ради, про те, що вона купила будинок та не може переоформити земельну ділянку. Згідно зі ст. 120 ЗК України, при переході права власності на будівлю, переходе право власності на земельну ділянку. До ОСОБА_3 були питання про те що вона не оформила документи, на що вона відповіла, що  купила будинок, а земельну ділянку ні, тому що на той час вона не належала ОСОБА_4 Вважає,  що в 2004 році ОСОБА_3 знала що є державні акти.

Вислухавши сторони, вивчивши докази по справі, суд вважає, що позов ОСОБА_3  не  обгрунтований та задоволенню не підлягає.

Так,  згідно ч.1 ст. 132 Земельного Кодексу України угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

Угоди повинні містити документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку.

На той час ОСОБА_4 не був власником земельної ділянки, тому при оформлені договору купівлі-продажу житлового будинку, він не міг відчужувати земельну ділянку розміром 0,2403 га, яка належала спадкодавцю, його батькові.

Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Позивач в судовому засіданні не надала докази, які б свідчили про вчинення правочину купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.

Згідно ч.2 ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчу вального напису.  

      Керуючись ст.ст.  ст.ст. 15, 57, 208, 209 ЦПК України,  ст.ст. 202, 203, 208, 209 ЦК України, ст. 132 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

    Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом – закрити, в зв’язку з відмовою позивача від позову.

    На рішення суду протягом 10 днів може бути подано заяву про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Головуючий                                 Ворожбянов А.М.