ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"16" серпня 2011 р. Справа № 12/113-10
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»
до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:
товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився;
від третьої особи: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
24 грудня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»(далі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №6449 від 04.01.2010 року (далі –договір), згідно з якими позивач зобов’язувався поставити відповідачу готові лікарські засоби (далі –товар), а відповідач зобов’язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі, проте відповідач поставлений товар оплатив частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 621 141,18 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2010 року, справу призначено до розгляду 13.01.2011 року.
13 січня 2011 року на адресу суду надійшла позовна заява від товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС», у якій товариство просило визнати частково недійсним договір купівлі-продажу №6449 від 04.01.2010 року, для чого залучити його в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, що підлягала задоволенню судом, на підставі ст. 26 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 01.02.2011 року.
01 лютого 2011 року представник позивача у судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 111 285,53 грн., у зв’язку з частковою оплатою боргу.
Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, зазначив, що накладні на отримання товару були оформлені неналежним чином, оскільки підписані не уповноваженими представниками сторін, печатки підприємств відсутні, а відповідач не направляв позивачу заявок на поставку товару. Крім цього, заявив клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, яке підлягало задоволенню судом, та подав зустрічний позов, який йому було повернуто без розгляду, з огляду на те, що відповідач подав зустрічний позов після початку розгляду справи по суті.
Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 18.02.2011 року.
Не погоджуючись із ухвалою суду від 01.02.2011 року, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, яка постановою від 28.03.2011 року залишена без задоволення, ухвала господарського суду Київської області від 01.02.2011 року –без змін.
18 лютого 2011 року в судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 480 048,33 грн. боргу.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, заявив клопотання про зупинення провадження у справі, у зв’язку з поданням апеляційної скарги по справі №12-113-10 на ухвалу суду від 01.02.2011 року, яке задоволенню не підлягало, у зв’язку з відсутністю підстав для зупинення провадження у справі. Також заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11.03.2011 року.
10 березня 2011 року на адресу суду представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (далі –третя особа) направив позовну заяву про зобов’язання виконання відповідачем обов’язку в натурі. Ухвалою суду від 11.03.2011 року позовна заява була повернута третій особі без розгляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
10 березня 2011 року на адресу суду представник відповідача направив зустрічний позов про стягнення комісійної винагороди з третьої особи, що був повернутий відповідачу без розгляду, з огляду на те, що зустрічний позов був поданий після початку розгляду справи по суті. Крім цього, направив на адресу суду клопотання про призначення судової експертизи, яке підлягало задоволенню судом.
Ухвалою суду від 11 березня 2011 року у справі було призначено судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено на час її проведення.
Не погоджуючись із ухвалою суду від 11.03.2011 року, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, яка постановою від 10.05.2011 року була залишена без задоволення, ухвала господарського суду Київської області від 11.03.2011 року –без змін.
15 серпня 2011 року матеріали справи були повернуті Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, у зв’язку з тим, що сторонами не було здійснено оплату вартості експертного дослідження.
Ухвалою суду від 15 серпня 2011 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 16.08.2011 року.
16 серпня 2011 року представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
04 січня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»(далі –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі –відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №6449 (далі – договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався поставити відповідачу готові лікарські засоби (далі –товар), а відповідач зобов’язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 757 396,59 грн., що підтверджується видатковими накладними №2707 від 28.09.2010 року, №2657 від 21.09.2010 року, №2818 від 07.10.2010 року, №2880, №2886 від 12.10.2010 року, №3026 від 28.10.2010 року, №3122 від 09.10.2010 року (далі –видаткові накладні), а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується довіреностями, виданими відповідачем особі, уповноваженій на отримання товару від позивача, №14497 від 29.09.2010 року, №14312 від 22.09.2010 року, №14706 від 08.10.2010 року, №14822 від 13.10.2010 року, №15129 від 29.10.2010 року, №15363 від 10.11.2010 року (далі –довіреності), проте оплатив його частково, а саме в сумі 205 519,72 грн.
01 лютого 2011 року представник відповідача надав у судовому засіданні відзив на позовну заяву, зазначив, що відповідач не направляв позивачу заявки на поставку товару, як це передбачено договором, а видаткові накладні оформлені неналежним чином, оскільки вони підписані не уповноваженими представниками сторін, крім цього, на видаткових накладних відсутні печатки підприємств. Вважав, що позивачем не було дотримано умов договору, тому строк оплати поставленого товару не настав.
Доводи представника відповідача спростовується наявними на видаткових накладних прізвищами осіб, уповноважених відповідачем на отримання товару від позивача, що співпадають із прізвищами, зазначеними у довіреностях, виданих відповідачем.
Факт отримання за вказаними накладними товару представник відповідача у судовому засіданні не заперечував.
01 лютого 2011 року представник позивача у судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 111 285,53 грн., у зв’язку з тим, що 05 січня 2011 року відповідач частково оплатив заборгованість перед позивачем, а саме у розмірі 509 855,65 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача №2 від 05.01.2011 року.
П. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Таким, чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 509 855,65 грн. підлягає припиненню.
18 лютого 2011 року в судовому засіданні представник відповідача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 480 048,33 грн. боргу, долучив до матеріалів справи видаткові накладні №3067 від 02.20.2010 року, №3024 від 28.10.2010 року, №3121 від 09.11.2010 року, згідно з якими позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 438 673,95 грн. Відповідач товар згідно з вказаними накладними прийняв, що підтверджується довіреністю, виданою відповідачем особі, уповноваженій на отримання товару від позивача, №15207 від 03.11.2010 року, проте оплатив частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, що підтверджували б оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.
Крім цього, 05 січня 2011 року відповідач частково оплатив заборгованість, а саме в сумі 509 855,65 грн., що свідчить про визнання ним боргу перед позивачем.
Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 480 048,33 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.
13 січня 2011 року представник третьої особи направив на адресу суду позовну заяву про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу №6449 від 04.01.2010 року (далі –договір).
В обґрунтування позовних вимог пояснив, що 30 грудня 2009 року між відповідачем та третьою особою був укладений договір комісії №15 (далі –договір комісії), згідно з умовами якого відповідач зобов’язувався за дорученням третьої особи за плату вчинити від свого імені, але за рахунок третьої особи правочини, спрямовані на купівлю лікарських засобів, а саме: гомеопатичних засобів; фітопрепаратів; медикаментозних засобів (лікарські препарати, ліки, медикаменти); діючих речовин (субстанцій); лікарських косметичних засобів; лікарських домішків до харчових продуктів.
П. 1.2 договору комісії передбачено, що безпосередній перелік, асортимент та вартість лікарських засобів погоджується сторонами окремо.
Згідно з п. 1.2 додаткової угоди №1, укладеної сторонами 30 грудня 2009 року (далі – додаткова угода), зазначено, що відповідач зобов’язаний протягом 5 календарних днів з дня підписання цієї угоди провести переддоговірні переговори з позивачем стосовно передбаченого цією угодою правочину та повідомити про результати таких переговорів третю особу.
Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди, решта істотних умов вчинення правочину, передбаченого цією угодою, має бути погоджена сторонами окремо протягом 10 календарних днів після завершення переддоговірних переговорів з позивачем.
У порушення вищенаведених умов договору комісії, сторонами не було укладено додаткову угоду, в якій були б викладені та погоджені істотні умови договору комісії та, відповідно, умови, необхідні для придбання товару відповідачем у позивача за договором купівлі-продажу. Так, укладення договору купівлі-продажу до моменту укладення додаткової угоди, на думку представника третьої особи, було порушенням умов договору комісії.
У зв’язку з цим, третя особа звернулась із позовною заявою до суду, просила визнати договір купівлі-продажу №6449 від 04.01.2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»та товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», недійсним в частині умов договору, які містять погодження кількості, асортименту та ціни продукції у видаткових накладних.
Ст. 1011 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
П. 3.1 договору комісії передбачено, що усі розрахунки за цим договором здійснюються з врахуванням ПДВ у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача у порядку, встановленому чинним законодавством України.
Згідно з п. 3.2 договору комісії, комісійна плата за цим договором становить 0,5 % від ціни кожного договору, укладеного відповідачем для виконання власних зобов’язань за цим договором.
Відповідно до п. 3.3 договору комісії, оплата комісійної плати здійснюється з відстрочкою платежу протягом 90 банківських днів з моменту вчинення відповідачем правочину з придбання лікарських засобів.
Крім цього, ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Документів, що підтверджують перерахування третьою особою грошових коштів відповідачу на виконання умов договору комісії, представник третьої особи суду не надав.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги третьої особи про визнання договору купівлі-продажу №6449 від 04.01.2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», недійсним в частині умов договору, які містять погодження кількості, асортименту та ціни продукції у видаткових накладних, є безпідставними, необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові, господарські витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 599, ст. 1011, ч. 1 ст. 1013, ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Провадження у справі в частині стягнення 509 855,65 грн. боргу припинити.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код 19351156) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» (м. Харків, вул. Воробйова, 8 код 33338513) борг у сумі 480 048,33 грн. (чотириста вісімдесят тисяч сорок вісім грн. 33 коп.); 6 211,41 грн. (шість тисяч двісті одинадцять грн. 41 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У позові товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»та товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу №6449 від 04.01.2010 року відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 22.08.2011 року.