Справа №592/9819/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров А. М.

Номер провадження 22-ц/788/295/16 Суддя-доповідач - Шевченко В. А.

Категорія - 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Шевченка В. А.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 грудня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка з позовом, указуючи на те, що відповідно до контракту від 04 вересня 2014 року, строк дії якого закінчувався 05 вересня 2015 року, він працював на посаді ректора данного закладу.

Наказом виконуючого обов'язки ректора від 03 вересня 2015 року його було призначено за контрактом від 03 вересня 2015 року на посаду проректора з науково-педагогічної роботи з 06 вересня 2015 року по 31 вересня 2020 року, а 22 вересня 2015 року цей наказ скасовано і звільнено його з посади проректора на підставі ст. 7 КЗпП України у зв'язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу.

Посилаючись на порушення відповідачем трудового законодавства, позивач просив наказ від 22 вересня 2015 року скасувати, поновити його на посаді проректора з науково-педагогічної роботи і стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 грудня 2015 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Дослідивши доводи і заперечення сторін на засадах змагальності, вивчивши матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 03 вересня 2015 року про призначення позивача на посаду проректора був виданий неповноважною на те особою з порушеннями статуту, інших локальних нормативних актів університету та вимог діючого законодавства.

Утім такий висновок суду не можна визнати правильним, оскільки він ґрунтується на невірно застосованих судом нормах матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що за наказом № 78 - вд від 01 вересня 2015 року позивач, як ректор університету, вибув у відрядження до м. Києва з 02 по 03 вересня 2015 року, поклавши виконання обов'язків ректора на першого проректора ОСОБА_6. (а. с. 12).

За табелем обліку робочого часу ці дати теж значаться як дні його відрядження (а. с. 48).

03 вересня 2015 року від позивача на ім'я виконуючої обов'язки ректора надійшла заява про призначення його на вакантну посаду проректора з науково-педагогічної роботи з 06 вересня 2015 року (а. с. 14).

Того ж дня з ним був укладений контракт і за наказом в.о. ректора № 167-к його призначено на вказану посаду з 06 вересня 2015 року по 31 серпня 2020 року (а. с. 15, 16-18).

Наказом Міністра освіти і науки України № 414-к від 04 вересня 2015 року ОСОБА_3 було звільнено з посади ректора університету з 05 вересня 2015 року у зв'язку із закінченням строку контракту (а. с. 10).

На виконання цього наказу позивач 04 вересня 2015 року видав наказ про своє звільнення з 05 вересня 2015 року (а. с. 11).

У подальшому, з 06 по 22 вересня 2015 року позивач значився на роботі як проректор (а. с. 48).

Наказом в.о. ректора Гончаренка А.В. за номером 179-к від 22 вересня 2015 року наказ № 167-к від 03 вересня 2015 року щодо особового складу скасовано, дію контракту № 125/2015/ від 03 вересня 2015 року, укладеного з позивачем, припинено і звільнено його з посади проректора з науково-педагогічної роботи з 22 вересня 2015 року на підставі ст. 7 КЗпП України у зв'язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу.

Обставини, з якими пов'язувалося звільнення позивача з роботи, як видно зі змісту спірного наказу, зводилися до того, що перший проректор ОСОБА_6 на порушення ст. 21 КЗпП України, ст. ст. 34, 36 Закону «Про вищу освіту», статуту університету та своєї посадової інструкції, підписуючи контракт з позивачем та видаючи наказ № 167-к без попереднього погодження з вченою радою університету, а також зобов'язавши його за розпорядженням № 50 від 03 вересня 2015 року працювати у вихідні дні 5-6 вересня 2015 року на посаді ректора, вийшла за межі своїх повноважень. Крім того, на посаду проректора було прийнято діючого ректора, який 3 вересня 2015 року прибув з відрядження (а. с. 7).

Даючи правову оцінку цьому наказу, суд першої інстанції не урахував наступного.

Стаття 7 КЗпП України, на підставі якої звільнено позивача з роботи, передбачає, що особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Вирішуючи справи про припинення трудового договору в зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу, суди, як зазначено у п. 29 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» повинні враховувати, що звільнення з цих підстав може мати місце у випадках, коли відповідно до ст. 7 КЗпП спеціальною нормою законодавства України передбачено обмеження на прийняття на роботу за певних умов (наприклад, осіб, позбавлених вироком суду права займати певні посади або займатись певною діяльністю протягом визначеного судом строку; прийняття на роботу, пов'язану з матеріальною відповідальністю осіб, що раніше судились за розкрадання, хабарництво і інші корисливі злочини, якщо судимість не знята і непогашена).

Таким чином, стаття 7 КЗпП допускає можливість встановлення саме законодавством додаткових підстав (крім передбачених Кодексом законів про працю) для припинення трудових договорів з окремими категоріями працівників за певних умов.

Частина 2 статті 3 КЗпП, якою визначено, що особливості праці на окремих видах підприємств регулюються законодавством та їх статутами, - водночас теж наголошує на тому, що, зокрема, гарантії щодо зайнятості мають надаватися в порядку, передбаченому законодавством про працю.

При тлумаченні ст. 7 КЗпП необхідно мати на увазі й положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, згідно з якими засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України.

У даному ж випадку норми ст. 7 КЗпП України взагалі не можуть розповсюджуватися на спірні правовідносини, оскільки спеціальним законодавчим актом - Законом «Про вищу освіту» в редакції, яка діяла на час призначення позивача на посаду проректора та звільнення його з цієї роботи, додаткові заборони при обранні чи призначенні на керівні посади, а також додаткові підстави для звільнення з цих посад були встановлені лише для керівників вищих навчальних закладів та керівників факультетів (ст. 42, 43 згаданого Закону - далі Закону).

Оскільки додаткових заборон для призначення та додаткових підстав для звільнення проректорів вищих навчальних закладів, порівняно з тими, що передбачені КЗпП, спеціальним законодавством не встановлено, - обставини, про які йдеться у оспорюваному наказі, не могли бути підставою для звільнення позивача з роботи за ст. 7 КЗпП та скасування наказу про призначення його на посаду проректора.

Поряд із цим стаття 36 Закону, на відміну від його попередньої редакції, вже прямо не передбачала серед повноважень вченої ради вищого навчального закладу подання пропозицій ректору щодо призначення та звільнення з посад проректорів.

До того ж, із викладеного вище слідує, що самі по собі порушення правил про погодження призначення особи на посаду не є достатніми для припинення трудового договору за ст. 7 КЗпП України, якщо ця вимога не доповнена конкретною нормою законодавства про можливість припинення трудового договору у зв'язку з її порушенням.

З посади ректора позивача було звільнено 05 вересня 2015 року, а на посаду проректора призначено з 06 вересня 2015 року, що підтверджується як відповідними наказами, контрактом, так і даними табеля обліку робочого часу. Відтак, факт перебування його одночасно на двох адміністративних посадах в університеті виключається.

Подання ним заяви про призначення на посаду проректора до закінчення дії пропереднього контракту за посадою ректора діючому законодавству не суперечить і теж не може бути підставою для його звільнення з цієї роботи.

Отже з огляду на ст. ст. 3, 51, 7 КЗпП України, п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, ст. ст. 42, 43 Закону «Про вищу освіту» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на власність у широкому розумінні цього поняття, у тому числі й право на законні сподівання щодо отримання коштів за трудовим договором, - звільнення позивача з роботи слід визнати незаконним.

У зв'язку з цим оскаржене рішення суду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу із розрахунку його одноденного заробітку в розмірі 465 грн. 40 коп. (6050 грн. 19 коп. : 13 робочих днів з 06 по 22 вересня 2015 року) (а. с. 117).

Звідси за період вимушеного прогулу з 23 вересня 2015 року по 10 березня 2016 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 54917 грн. 20 коп. середнього заробітку.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка на користь держави необхідно стягнути 947 грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та на користь позивача 1071 грн. 84 коп. на компенсацію сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути 500 грн. на компенсацію витрат з оплати правової допомоги, що відповідає обсягу й характеру цієї допомоги; не перевищує меж, встановлених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» і грунтується на принципам розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 грудня 2015 року в даній справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Наказ 179-к від 22 вересня 2015 року «Про скасування наказу Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка від 03 вересня 2015 року № 167-к та звільнення ОСОБА_3 з посади проректора з науково-педагогічної (навчально-виховної) роботи» скасувати.

Поновити ОСОБА_3 на посаді проректора з науково-педагогічної (навчально-виховної) роботи Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка з 23 вересня 2015 року.

Стягнути з Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка на користь ОСОБА_3 54917 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23 вересня 2015 року по 10 березня 2016 року.

Стягнути з Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка на користь держави 947 грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та на користь ОСОБА_3 1071 грн. 84 коп. на компенсацію сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Стягнути з Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка на користь ОСОБА_3 500 грн. на компенсацію витрат на оплату правової допомоги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -