Справа № 2-а-253/09

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009 року                             Турійський районний суд

                                    Волинської області

в складі: головуючого-судді                     Воробей І.В.

                при секретарі                         Ганюк З.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області про зобов’язання провести нарахування  державної соціальної допомоги дитині війни ,-  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він як особа, яка має статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006 - 2007 років така допомога йому взагалі не виплачувалася, а впродовж 2008 року - виплачувалась у розмірі меншому, ніж визначений законом. А тому просив зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області провести нарахування йому як дитині війни державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 року до листопада 2008 року включно в сумі 3 804.80 грн.

Відповідачем подано письмове заперечення проти даного позову, у якому не оспорюється та обставина, що позивач наділений правовим статусом дитини війни і як пенсіонер має право на передбачену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” надбавку до пенсії у відповідному розмірі. При цьому відповідач зазначає, що ст.110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” було встановлено поетапне запровадження у 2006 році такої пільги у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку. Оскільки такого порядку не було визначено, вищевказана пільга у 2006 році не діяла. Через відсутність у Державному бюджеті України коштів на фінансування згаданої соціальної гарантії у 2007 році надбавка до пенсії дітям війни взагалі не нараховувалася та не виплачувалася, а починаючи з січня 2008 року позивачу згідно з вимогами ст.6. Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, викладеної в редакції п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, виплачувалась надбавка до пенсії в розмірі, визначеному ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, відповідач вказує на пропущення позивачем визначеного ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) річного строку звернення до суду щодо позовних вимог, які стосуються 2006-2007 років, оскільки про порушення свого права позивач повинен був дізнатися після офіційного опублікування норм законів, які обмежували право позивача на отримання згаданої соціальної гарантії, та рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, котрим такі соціальні гарантії було відновлено, тобто ще у 2006 та 2007 роках, відповідно. У зв’язку з цим відповідач вважає вищевказаний позов безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.

У попередньому судовому засіданні позивач свої позовні вимоги змінив і просив суд зобов’язати відповідача провести нарахування йому як дитині війни державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2008 роки.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з’явилися, хоча обидві сторони належним чином та своєчасно були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, при цьому позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив, про відкладення розгляду справи не клопотав.

За таких обставин судом, відповідно до ст.128 КАС України, визнано за можливе здійснювати розгляд даної справи за відсутності позивача та представника відповідача.

    Дослідивши подані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити  частково.

    Як встановлено в судовому засіданні і що стверджується матеріалами справи, зокрема, пенсійним посвідченням № 115093, виданим 22 березня 2000 року управлінням соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації Волинської області, ОСОБА_1 з 20 вересня 1995 року отримує пенсію за віком і має статус дитини війни, про що свідчить наявний у пенсійному посвідченні позивача штамп відповідного зразка (а.с.6).

З довідки управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області від 18 травня 2009 року № 635 видно, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу ОСОБА_1 протягом 2006 - 2007 років підвищення до пенсії як дитині війни (а.с.25).

Як вбачається з цієї ж довідки, управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувало і виплатило позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у січні, лютому та березні 2008 року в сумі 47.00 грн. на місяць, у квітні, травні та червні 2008 року – в сумі 48.10 грн. на місяць, у липні, серпні та вересні 2008 року – в сумі 48.20 грн. на місяць, у жовтні, листопаді та грудні 2008 року – в сумі 49.80 грн. на місяць, а всього за період з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно  - в сумі 579.30 грн. (а.с.25).

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від                  18 листопада 2004 року № 2195-IV , який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від        20 грудня 2005 року № 3235-IV в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року №  3367-IV,  пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії, а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року (з наступними змінами і доповненнями) вцілому чи окремих його положень, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві як особі,

2

яка має статус дитини війни, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2006 року включно.

 Згідно з п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V, дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Вказані положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, і таким чином з 09 липня 2007 року фактично було відновлено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Пунктом 41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року   № 107-VI , який набрав чинності 01 січня 2008 року, текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Положення п.41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, і таким чином з 22 травня 2008 року фактично було знову відновлено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року, яка на даний час не зупинена та не скасована.

    Відповідно до п.1.1 та п.1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5, зареєстрованої Міністерством юстиції України 13.03.2008 року, у правління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Згідно з пп.6 п.2.2  цього ж Положення, управління Пенсійного фонду України в районі відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного  законодавства.

Як уже зазначалося вище, саме управлінням Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області, де позивач перебуває на обліку, нараховувалося та виплачувалося ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно. А тому суд приходить до висновку, що саме на відповідачеві лежить обов’язок провести нарахування позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни у визначеному ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі.

Таким чином, дія положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року була відновлена з 09 липня 2007 року і тривала до 31 грудня 2007 року, після чого знову була відновлена з 22 травня 2008 року і триває по даний час.

Оскільки позивачеві у 2007 році взагалі не виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни, а з травня 2008 року до грудня 2008 року включно таке підвищення виплачувалась лише у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд з дотриманням положень ч.2 ст.11 КАС України приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а тому зобов’язує управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області провести нарахування позивачу як особі, яка має статус дитини війни, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно з урахуванням вже виплаченої за період з травня 2008 року до грудня 2008 року включно суми такого підвищення, виходячи з визначеного відповідно до положень ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”   від 09 липня 2003 року № 1058-IV , ст.62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів” розміру мінімальної пенсії за віком : з 01 квітня 2007 року – 410.06 грн., з 01 жовтня 2007 року – 415.11 грн., з 01 квітня 2008 року – 481.00 грн., з 01 липня 2008 року – 482.00 грн., з 01 жовтня 2008 року – 498.00 грн.

Разом з тим, суд вважає надуманими та такими, що суперечать чинному в Україні законодавству, доводи відповідача про неможливість здійснення спірних виплат через недостатність бюджетних асигнувань.

Так, відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України”, заява № 63134/00, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення). Згідно з п.26 даного Рішення, Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Крім того, відповідно до п.3, пп.пп.1, 2 п.4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від  24 жовтня 2007 року

3

№ 1261, одним з основних завдань Пенсійного фонду України є участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування і відповідно до покладених завдань Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, а також бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України.

Тому, будучи повноправними учасниками процесу бюджетного планування, Пенсійний фонд України та його управління в Турійському районі, зокрема, були зобов’язані здійснити визначений законом комплекс необхідних заходів щодо резервування та залучення коштів Державного бюджету України для здійснення передбачених ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” виплат особам, які мають статус дитини війни, в тому числі, й позивачу у справі.

Не заслуговують на увагу також доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), оскільки наявність даної норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

    Відповідно до ч.2, ч.3 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно з ч.2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 0 5 листопада 1991 року № 1788-XII,   суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, суд через аналогію закону приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду.

    Ухвалюючи рішення на користь позивача, суд на підставі ч.1 ст.94 КАС України присуджує позивачу з Державного бюджету України здійснені ним та документально підтверджені судові витрати – 03.40 грн. судового збору.

    Керуючись ст.11, ч.3 ст.160, ст.ст.161-163 КАС України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від   23 лютого 2006 року № 3477-IV,  ч.2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 0 5 листопада 1991 року № 1788-XII,  Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року п.3, пп.пп.1, 2 п.4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від  24 жовтня 2007 року № 1261, п.1.1 та п.1.2, пп.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області провести нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням вже виплаченої за період з травня 2008 року до грудня 2008 року включно суми такого підвищення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03.40 (три гривні 40 копійок) судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Турійський районний суд протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.                                                                                                                                

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Турійський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, однак апеляційна скарга не подавалась у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: