а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2009 р. Справа № 2-а-1333/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Аліменко Володимира Олександровича,
При секретарі судового засідання: Запасній Ілоні Миколаївні
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1., ОСОБА_2.
відповідача : ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Вінницького національного технічного університету
до: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області
про: визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та його скасування
ВСТАНОВИВ :
Вінницький національний технічний університет звернулося до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та його скасування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 14 січня по 03 лютого 2009 року у Вінницькому національному технічному університеті (далі - ВНТУ) Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області проводилась планова перевірка з питань дотримання порядку формування встановлення та застосування тарифів (плати) на платні послуги, які надають вищі навчальні заклади", по результатах якої 03 лютого 2009 року складено акт. В подальшому по даному акту перевірки відповідач видав рішення № ІЦ-02-12/13 від 09.02.2009р. про застосування штрафних санкцій в сумі 661 334 грн. та стягнення необґрунтовано одержаної підприємством виручки в сумі 330 667 грн. Дане рішення позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача зазначили, що позов підтримують в повному обсязі та просять позовні вимоги задовольнити. Суду пояснили, що дане рішення видане відповідачем із пропуском десятиденного строку, після отримання заперечень. Протягом цього строку відповідач повинен був прийняти заперечення, або надати рішення про стягнення економічних санкцій. Останній день строку для подання рішення - 14.02.2009р., але оскільки це була субота, то відповідно строк спливав 16.02.2009р. Проте таке рішення було надано позивачу, особисто через ОСОБА_5., лише 02 березня 2009 року, тобто майже через місяць після подання заперечень від 04 лютого 2009 року. Крім того, згідно п.3.5 Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року N 298/519 "Про затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами" (надалі - Інструкція про застосування санкцій) один примірник рішення, а також претензія направляються для виконання суб'єкту господарювання - порушнику. Як вбачається із претензії № ІЦ-01-15-2/ 231, яка надана через ОСОБА_5., документ видано лише 26.02.2009р., тобто і саме рішення було виготовлено не раніше цієї дати. Претензія та рішення повинні видаватись одночасно, проте вони відрізняються за датами. Такі обставини, на думку позивача, надають позивачу право не виконувати дане рішення, прийняте із порушенням встановленої законодавством процедури. Проте і в самому тексті рішення містяться суперечності. Так, згідно п.3.1. Інструкції про застосування санкцій, підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами, тобто, суми в акті перевірки та в рішенні повинні збігатись. Проте на аркуші 22 акту від 03.02.2009р. вказана сума 330 677, 73 грн., а в рішенні - 330 667, тобто різниця складає 10 грн., 73 коп. Також, 24.02.2009р. відповідачем було надано припис від 07 лютого 2009р. № 01-14-4/9 про те, що позивачу необхідно в місячний термін усунути порушення завищення розміру плати за проживання у студентських гуртожитках, тобто позивачу надавався місячний термін для того, щоб усунути порушення, без встановлення штрафних санкцій у розмірі 200 % від суми порушення. З цього припису позивачем було зроблено висновок, що заперечення прийняті частково., проте вже через 5 календарних днів надійшло рішення, чим фактично нівелюються вимоги припису та заперечується право позивача в місячний термін розглядати вимоги припису та вживати заходів щодо усунення порушень. До позивача застосовано закони, які не підлягають застосуванню, а саме згідно зі статтею 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів, а розмір плати за проживання в гуртожитках навчальних закладів встановлюється самостійно, без встановлення конкретних цін, обмежень тарифів. На визначення розміру плати не передбачено поширення встановлених статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" методів державного регулювання. Розмір плати за проживання в гуртожитках навчальних закладів встановлюється самостійно. Так як п.6 постанови КМУ від 25.12.1996р. № 1548 зі змінами та доповненнями встановлено, що Міністерство освіти і науки України за погодженням з Мінфіном встановлюють граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках. На даний час граничний розмір плати за проживання не встановлено, у зв'язку з чим кожен навчальний заклад самостійно встановлює розмір плати для студентів, які проживають в гуртожитках навчального закладу. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.97 N 38 (далі - Постанова N 38), затверджено перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами без встановлення конкретних цін, обмежень тарифів. Цією ж постановою не передбачено поширення встановлених статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" методів державного регулювання цін і тарифів на затверджений перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, та не встановлено особливого методу державного регулювання цих послуг. На платні послуги, які має право надавати університет, не встановлюються ні державні фіксовані або регульовані ціни, ні граничні рівні цін, або відхилення від них. Отже, законодавство про ціни і ціноутворення не розповсюджується на платні послуги бюджетних навчальних закладів. Це ж підтверджується і листом Інспекції від 02.02.2009р. № ІЦ-01-14-2/96. На аркуші 1 абзаці 3 знизу вказується на державні фіксовані та регульовані ціни, встановлення та дотримання яких має право перевіряти Інспекція, одночасно на аркуші 2 абзацу 1 знизу вказується на те, що розмір плати за проживання в гуртожитках навчальних закладів встановлюється самостійно. Отже, йдеться про вільні ціни, для контролю яких Інспекції не надано повноважень. Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", на підставі якої і прийнято оскаржуване рішення, передбачається стягнення "необґрунтованої виручки, одержаної підприємством, організацією". Проте у бюджетної установи, яка відноситься до неприбуткових, немає прибутку, а відповідно немає і виручки, стягнення якої передбачає статтею 14 ЗУ "Про ціни і ціноутворення". Виручки, в юридичному змісті цього терміну, університет не отримує. Це підтверджується діючим законодавством про бюджетну систему та фінансування державних закладів освіти. ВНТУ, як вищий заклад освіти, створений Кабінетом Міністрів, утримується за рахунок коштів Державного Бюджету України, і відповідно до п.7.11 ст.7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" є неприбутковою організацією. ВНТУ, як бюджетна установа, (не виробляє продукцію, не реалізує її і відповідно, не має повноважень встановлювати або застосовувати ціни і тарифи. Відповідно до ч.2 пп.7.11.8 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", доходи закладів і установ освіти, які утримуються за рахунок бюджету, зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) на утримання таких неприбуткових організацій і використовуються виключно на фінансування видатків такого кошторису". Відповідно до Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента від 28 червня 1999 року №746/99 пункт 1) виручка -це сума фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг)". Відповідач не враховує положення ст.61 Закону "Про освіту" (п.3), де передбачено, що кошти, отримані від здійснення статутної діяльності, передбаченої статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються. Згідно з п.7 ст.61 ЗУ "Про освіту", "у разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування навчальних закладів та установ, організацій системи освіти не зменшуються" та не підлягають вилученню. І хоча питання розподілу доходів і видатків ВНТУ не перевірялись Інспекцією, тому що це не входить в її компетенцію, але вона зобов'язана в своїй діяльності керуватися Конституцією та Законами України (п.2 Положення про Державну інспекцією з контролю за цінами, затвердженого Постановою КМУ від 13 грудня 2000 року N 1819 ). Крім того, згідно із ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (ст.7, п.15), "Про Державний бюджет України на 2009 рік "(ст.6 п.15), "...власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів". Отже, всі кошти, отримані університетом, в тому числі і плата за гуртожиток, включені до кошторису і є коштами Державного бюджету України, а не виручкою ВНТУ. Крім цього, інструкція про застосування санкцій в п. 13 містить вичерпний перелік порушень, за які можуть застосовуватись економічні санкції. Серед цих порушень відсутнє таке, як "за рахунок нарахування зносу отримана сума необґрунтовано отриманої виручки" (аркуш 22 абзац 2 зверху). В пункті 1.4. Інструкції вказано: "підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства." Позивач не порушив вимоги п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" п. 2.2. та п.2.3 "Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами", затвердженого спільним наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 27.10.1997р. № 383/239/131 (далі - наказ № 383). В пункті 2.3 "Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами", затвердженого спільним наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 27.10.1997 р. № 383/239/131 (далі - наказ № 383) з посиланням на ст. 5 ЗУ від 22.05.1997р. "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сказано, що до витрат на надання платних послуг включається "амортизація основних фондів, що використовуються для надання послуг". Дана норма застосовується до підприємств всіх форм власності, крім бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України. На необоротні активи таких установ та організацій амортизаційні відрахування не проводяться, натомість здійснюється нарахування зносу (п. 86 Інструкції, затвердженої наказом ГУДКУ від 17.07.2000р. № 64). Відповідно до правил бухгалтерського обліку знос - це сума амортизації об'єкта основних засобів. Тобто, у вартість плати за проживання в гуртожитках правомірно внесено суми нарахованого зносу на будівлі гуртожитків, які використовуються для надання даної послуги, і в процесі використання втрачають частину своєї вартості, тобто, зношуються. Про правомірність даного твердження свідчить також роз'яснення Контрольно-ревізійної служби України у м. Харкові. У роз'ясненні вказано на те, що відповідно до п.2.3 Порядку №383 до розрахунку вартості платних послуг включається знос основних фондів, що використовуються для надання послуг. Відповідачем застосовано норми статті 8 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", які не можуть бути застосовані до державного навчального закладу, який утримується за рахунок коштів державного бюджету. Тоді як для нарахування зносу бюджетні установи керуються Інструкцією, затвердженою наказом ГУДКУ від 17.07.2000р. № 64, в якій, зокрема, сказано, що норми зносу встановлюються у відсотках до первинної вартості необоротних активів на кінець звітного року. Надання платних послуг з проживання в гуртожитках навчальних закладів передбачено п.4 розділу 8 Постанови №38. Надходження від плати за проживання в гуртожитках навчальних закладів відносяться до другої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ відповідно до "Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрямів використання", затвердженого постановою КМУ від 17.15.2002р. № 659. В пункті 4.2. Порядку № 383 також йдеться про те, що доходи, одержані від надання платних послуг, спрямовуються на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням цих послуг. Напрями використання таких надходжень встановлені п.17 ст.37 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", п.4 Порядку №383 та п. 3 Постанови № 659. Це покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням таких послуг. Сума отриманих надходжень від плати за проживання в гуртожитках в частині зносу будівель була спрямована на покриття витрат, пов'язаних з проживанням, а саме: на проведення ремонтних робіт в гуртожитках. На думку позивача, відповідач взагалі не мав повноважень контролювати встановлення плати за проживання в гуртожитках та виносити рішення про стягнення штрафних санкцій, оскільки законодавство про ціни і ціноутворення не розповсюджується на платні послуги бюджетних навчальних закладів. Враховуючи вищезазначене, позивач просять визнати протиправним та скасувати рішення № ІЦ-02-12/13 від 09.02.2009р.
Представники відповідача позов не визнали, проти задоволення позову заперечували. Суду пояснили, що на виконання покладених на інспекцію повноважень, працівниками інспекції було проведено перевірку законності виконання державного регулювання цін. Розмір плати за проживання в гуртожитку встановлюється з урахуванням вимог Наказу Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 27.10.1997р. № 383/239/131, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 12 грудня 1997 року за № 596/2400 “Про затвердження Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами”, розділ 2 якого визначає, що розмір плати за той чи інший вид послуги визначається на підставі її ціни, а базою для визначення ціни послуги є розрахунок валових витрат, пов'язаних з наданням послуги, визначених відповідно до ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Також, до ціни зараховується прибуток. Зважаючи на те, що Вінницький національний технічний університет зареєстрований у податковій інспекції як неприбуткова установа, прибуток, при визначенні ціни, ним не планується. Отже, розмір плати за той чи інший вид послуги обмежується лише валовими витратами, тобто розмір валових витрат є граничним рівнем ціни. У позовній заяві, позивач не погоджується із застосуванням до нього ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”і посилається на Інструкцію з обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджену Наказом ГУДКУ від 17.07.2000р. № 64. Згідно п. 1.1. вищезазначеної Інструкції, вона визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи та незавершене капітальне будівництво бюджетних установ. Дана інструкція стосується суто ведення бухгалтерського обліку і не визначає засади формування вартості платних послуг, що надаються державними навчальними закладами. Порядок визначення вартості останніх, як вже зазначалось, визначений Наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 27.10.1997р. № 383/239/131. Пункт 2.3. “Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами”, затвердженого Наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 27.10.1997р. № 383/239/131 зазначено, що при визначенні валових витрат необхідно керуватись ст. 5 Закону України від 22 травня 1997р. (283/97-ВР) “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. За цим Законом валовими витратами є витрати на оплату праці, внески на соціальні заходи (на державне соціальне страхування, державне пенсійне страхування тощо), матеріальні витрати, в т.ч. на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, інструменту, пристроїв, спеціального одягу і взуття, амортизація основних фондів, що використовуються для надання послуг, інші витрати, зокрема, витрати на реалізацію послуг, сплату процентів за фінансовими кредитами тощо. Отже, зазначені статті витрат мають бути сформовані згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а витрати з амортизації основних фондів визначаються згідно статті 8 зазначеного Закону. Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. З надання платних послуг державні заклади освіти отримують доходи та прибутки, які спрямовуються та розподіляються у відповідності до п.7.11.8. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" розділу 4 Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами. В свою чергу, законодавством передбачено два методи формування витрат: бухгалтерський метод - згідно положення бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248; податковий метод - згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР. З виходом Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 38 “Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами” встало питання яким чином формувати вартість даних платних послуг, адже бюджетні установи (якими є державні навчальні заклади України) визначають витрати шляхом надання проектів кошторисів, форми документів, яких, затверджено наказом Міністерства Фінансів України за № 57 від 28.01.2002р. Пункти 2.2. та 2.3 вищезазначеного Порядку (спільний наказ Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України № 383/239/131 від 27.10.1997р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 12 грудня 1997 року за № 596/2400) визначив, що базою для визначення ціни платних послуг навчальних закладів є розрахунок валових витрат, пов'язаних з наданням послуги, а не положенням бухгалтерського обліку 16 або витратними статтями кошторисів. Даний наказ визначає порядок надання платних послуг саме державними навчальними закладами. Таким чином, наказом № 383/239/131 визначено податковий метод формування витрат при визначенні вартості платних послуг, що надаються державними навчальними закладами. Проте, згідно пункту 1.1. вищезазначеної Інструкції, вона визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи та незавершене капітальне будівництво бюджетних установ. Дана інструкція стосується відображення у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і не визначає засади формування вартості платних послуг, що надаються державними навчальними закладами, які мають формуватися згідно ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”. Згідно даного Закону, а саме ст. 8, амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів. Будівлі студентських гуртожитків є загальнодержавною власністю в особі Міністерства освіти та науки України, знаходяться в оперативному управлінні ВНТУ та передані на баланс ВНТУ з 1967 по 1989 рік. Витрат по придбанню даних будівель ВНТУ не ніс, тобто відносити до валових витрат амортизацію на будівлі гуртожитків ВНТУ не мав права. Твердження позивач, що отримані кошти від нарахування зносу будівель гуртожитків ВНТУ використовує на проведення ремонтних робіт у гуртожитках, на думку відповідача є хибним тому, що плата за проживання у гуртожитках ВНТУ складається з 7 складових, а саме квартирної плати, плати за послуги водопостачання та водовідведення, за послуги опалення, за послуги гарячого водопостачання, за послуги газопостачання, за послуги електропостачання, додаткові витрати пов'язані з проживанням у гуртожитках. Як вже зазначалось, плата за комунальні платежі (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, газопостачання та електропостачання) відшкодовує фактичні витрати ВНТУ по даних статтях. Разом з тим, квартирна плата відшкодовує безпосередні витрати на утримання будівель гуртожитків, тобто і їх ремонтів. Сума коштів отриманих ВНТУ від зносу будівель гуртожитків за 2008 рік, складає 407 160,61 грн. і витрачена вона не на ремонти, а на інші витрати (придбання білизни, постільні речі, ковдри, подушки, заробітна плата вахтерів, тощо), що є порушенням п. 8.1.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зважаючи на визначення терміну амортизації”- поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення. Тобто, знос будівель гуртожитків міг бути витрачений лише на поліпшення (ремонт) безпосередньо будівель гуртожитків. Згідно ст.13 Закону України "Про ціни і ціноутворення", державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. В сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. На виконання Закону України "Про ціни і ціноутворення", затверджена Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (спільний наказ Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001р. №298/519), відповідно до п.1.4 якої, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є порушення порядку встановлення та застосування цін і тарифів, зокрема включення у структуру регульованої ціни не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри. На підставі вищенаведеного Держінспекція з контролю за цінами у Вінницькій області вважає рішення про застосування економічних санкцій до ВНТУ від 09.02.2009р. №ІЦ-02-12/13 за порушення державної дисципліни цін правомірним та просить в позові ВНТУ відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Держінспекція цін як орган держуправління діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819 “Питання Державної інспекції з контролю за цінами”.
Держінспекція цін як урядовий орган державного управління, діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому, основним завданням інспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
У межах своєї компетенції Держінспекця проводить в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів, має право вимагати на підставі приписів від керівників органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються усунення порушень порядку формування встановлення і застосування цін і тарифів та відшкодування збитків.
Крім того, Держінспекція застосовує до суб'єктів господарювання адміністративно-господарську санкцію - рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки разом із застосуванням 200% штрафу, згідно ст.14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" та п.1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами держконтролю за цінами.
Відповідно до норм господарського кодексу України та ст.4 Закону України "Про ціни і ціноутворення", цінова політика є одним із засобів державного регулювання господарської діяльності з метою запобігання еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін.
Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України "Про ціни і ціноутворення", інших нормативних актів, що видаються відповідно до нього.
Відповідно до ст.7 вказаного Закону України, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно норм ст.191 ГК України, державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання -природних монополістів.
Суб'єкти господарювання, в свою чергу, можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При цьому вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
В свою чергу, діяльність вищих державних навчальних закладів здійснюється відповідно до вимог Законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту”та інших нормативно-правових актів.
Вінницький національний технічний університет як вищий заклад освіти, створений Кабінетом Міністрів, утримується за рахунок коштів Державного Бюджету України, і відповідно до п.7.11 ст.7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" є неприбутковою організацією. Вінницький національний технічний університет як бюджетна установа, (не виробляє продукцію, не реалізує її і відповідно, не має повноважень встановлювати або застосовувати ціни і тарифи.
Оренда плата нерухомого майна державної власності затверджуються регіональними відділеннями Фонду Державного майна. Вартість платних послуг, визначається у відповідності з Порядком надання платних послуг державними навчальними закладами, затвердженим наказом Міністерства освіти України, Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України від 27.10.1997р. №383/239/131. Відповідно до вимог п.1.2 Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами, затвердженого наказом Міносвіти, Мінфіну та Мінекономіки від 27.10.1997р. № 183/239/131, порядок надання платних послуг державними навчальними закладами визначається актами законодавства, що регулюють відповідну сферу платних послуг, визначену в переліку, затвердженому постановою КМУ від 20.01.1997р. № 38.
Так, згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 із мінами та доповненнями, пунктів 6, 6-1, 12 зазначено, що у сфері надання студентських гуртожитків для проживання, Міністерство освіти та науки разом з Міністерством охорони здоров'я, іншими Міністерствами та центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать навчально-виховні заклади, за погодженням з Мінфіном, встановлюють граничні розміри плати за проживання в студентських гуртожитках. Оскільки граничний розмір плати за проживання у студентських гуртожитках не встановлений органами виконавчої влади, то він формується навчальними закладами самостійно на підставі Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами, затвердженого наказом Міносвіти, Мінфіну та Мінекономіки від 27.10.1997р. № 383/239/131.
Відповідно до розділу 2 вказаного Порядку, розмір плати за той чи інший вид послуг визначається на підставі її ціни, при цьому, базою для визначення ціни послуги є розрахунок валових витрат, пов'язаний з наданням послуг, який передбачений ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
В свою чергу, за цим законом до валових витрат виробництва та обігу віднесені суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються, виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Зокрема, до валових витрат віднесені витрати на оплату праці, внески на соціальні заходи, матеріальні затрати, в тому числі на придбання сировини, матеріалів, інструментів, пристроїв, проведення поточного ремонту, технічне обслуговування основних фондів, що використовується для надання послуг і таке інше, амортизація основних фондів, що використовуються для надання послуг, інші витрати.
В даному випадку, суд вважає, що плата за проживання в гуртожитках в частині зносу будівель була спрямована ВНТУ правомірно, а саме на покриття витрат, пов'язаних з проживанням, тобто з проведенням ремонтних робіт в гуртожитках, що підтверджується матеріалами по справі.
Також це видно із розрахунку зносу будівель гуртожитків, де ВНТУ розраховував знос у розмірі 5% від початкової балансової вартості гуртожитків № 1-6. Початкова балансова вартість будівель гуртожитків № 1-6 складає 20 219 751 грн. Загальна площа гуртожитків 40 230,5 м2. Площа гуртожитків для проживання студентів, визначена з врахуванням вимог листа МОН України від 02.09.2004р. № 1/11-4569, становить 18 162,99 кв.м. або 45,15% загальної площі гуртожитків (18 162.99 кв.м. / 40 230,5 кв.м.). Загальна кількість ліжко-місць всіх гуртожитків складає 2623.
Знос будівель віднесений на студентів: 20 219 751 грн. х 45,15% х 5% = 456 460,07 грн. в рік.
Витрати на 1 ліжко-місце складають: 456 460,07 / 12 / 2623 л/м = 14,50 грн.
Дане нарахування зносу будівель гуртожитків, ВНТУ здійснював згідно Інструкції з обліку необоротних активів бюджетних установ, затверджену Наказом ГУДКУ від 17.07.2000р. № 64.
Граничний розмір плати за проживання в студентському гуртожитку повинен би бути встановлений МОН шляхом уточнення верхньої межі (граничності), вище якої навчальний заклад не мав би права піднімати плату. Проте такий граничний рівень не встановлений, це підтверджує, що ВНТУ міг самостійно (вільно) встановлювати ціну за проживання в гуртожитках.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів, а розмір плати за проживання в гуртожитках навчальних закладів встановлюється самостійно, без встановлення конкретних граничних цін, обмежень тарифів.
Тобто, Державна інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області має право контролювати дотримання лише державних фіксованих та регульованих, граничних цін і тарифів, та не має повноважень перевіряти встановлення та застосування вільних цін.
Твердження відповідача, що ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначає повноваження інспекції контролювати правомірність застосування вільних цін не відповідає змісту закону. Хоча дана стаття визначає, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів, при цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Тому, в жодному нормативному акті Інспекції не надано повноважень контролювати вільні ціни. Отже, на платні послуги з проживання, які має право надавати університет, не встановлюються ні державні фіксовані або регульовані ціни, ні граничні рівні цін, або відхилення від них, а відповідно, застосовуються вільні ціни, повноважень для контролю яких Інспекції не надано.
Згідно п. 3.1. Інструкції про застосування санкцій, підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами, тобто, суми в акті перевірки та в рішенні повинні збігатись. Розбіжність яка виникла між сумами стягнення необґрунтовано одержаної підприємством виручки, вищезазначених документах, складає 10 грн. 73 коп., а також потягла за собою невірне нарахування штрафних санкцій в розмірі 200%, і дає підстави суду, зробити висновок, що рішення було прийнято необґрунтовано без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення", на підставі якої і прийнято оскаржуване рішення, передбачається стягнення " необґрунтованої виручки, одержаної підприємством, організацією". Проте у бюджетної установи, яка відноситься до неприбуткових, немає прибутку, а відповідно немає і виручки, стягнення якої передбачається ст.14 Закону "Про ціни і ціноутворення".
Отже, всі кошти, отримані університетом, в тому числі і плата за гуртожиток, включені до кошторису і є коштами Державного бюджету України, а не виручкою ВНТУ, а відповідно вони не можуть бути стягнені до Державного бюджету як необґрунтовано отримана виручка.
Інструкції про застосування санкцій містить вичерпний перелік порушень, за які можуть застосовуватись економічні санкції але серед цих порушень відсутнє порушення за рахунок нарахування зносу. Крім того, в п 1.4. Інструкції вказано: "підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства." Але на платні послуги з проживання, які має право надавати університет, не встановлюються регульовані ціни. Суб'єкт владних повноважень не надав доказів, які б дане твердження спростували і підтвердили б інше.
З огляду на викладене відповідач не мав права застосувати до університету норму з Закону України "Про ціни і ціноутворення" та Інструкції про застосування санкцій.
Також суд вважає, що рішення № ІЦ-02-12/13 від 09.02.2009р. надано позивачу з пропущенням терміну зазначеного в самому рішенні, так як позивач отримав його лише 2 березня 2009 року, тобто майже через місяць після його винесення.
Твердження Державна інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про те, що ВНТУ не ніс витрат на придбання будівель гуртожитків, тому не мав права включати їх знос в калькуляцію є хибним, оскільки ВНТУ засновано на державній формі власності, тому будівлі студентських гуртожитків, як і все інше майно, що знаходиться на балансі ВНТУ відносяться до загальнодержавної власності. Дані гуртожитки збудовані університетом і введені в експлуатацію з 1967 по 1989 р., що підтверджується матеріалами копії актів введення в експлуатацію гуртожитків. Із актів випливає, що ВНТУ самостійно або за своїм замовленням, будівельними та підрядними організаціями у різний час було збудовано та здано в експлуатацію будівлі 1-6-го гуртожитків. Тобто, університет поніс витрати на будівництво даних гуртожитків і має право включати витрати на їх знос у вартість платних послуг, оскільки іншого джерела надходження коштів для їх відновлення, поліпшення, модернізації немає.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів, зокрема, копій договорів підряду, актів виконаних робіт, актів списання матеріальних цінностей, бухгалтерських відомостей, за 2008 рік ВНТУ нараховано та отримано надходжень від плати за проживання в гуртожитках для студентів в частині, що припадає на знос будівель, поточний ремонт конструктивних елементів гуртожитків, обслуговування та ремонт санітарно-технічних та електричних систем в сумі 520 345,12 грн. А саме за знос будівель 407 335,21 грн., за ремонт сантехнічного та електричного обладнання 65 821,61 грн., за поточний ремонт конструктивних елементів будівель, що входить до складу квартплати 16 989,15 грн., за обслуговування санітарно-технічних систем опалення, холодного та гарячого водопостачання та водовідведення, що також входить до складу квартплати 30 199,45 грн.
Відповідно до п. 17 ст. 37 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", п.4 "Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами", затвердженого спільним наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 27.10.1997р. № 383/239/131, п.3 "Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрямів використання", затвердженого постановою КМУ від 17.15.2002р. № 659 та п. 14 “Положення про плату за проживання в гуртожитках Вінницького національного технічного університету”кошти від плати за проживання в гуртожитках для студентів були спрямовані на покриття витрат, пов'язаних з проведенням ремонтних та відновлювальних робіт в гуртожитках, тобто відповідно до їх призначення за вимогами чинного законодавства.
Також суд зазначає, що відповідно до Інструкція з обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 17.07.2000р. № 64, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31.07.2000р. за № 459/4680, та листа Державного казначейства України від 20.12.2005 р. №07-04/2362-11163 “Про нарахування зносу на необоротні активи бюджетних установ”сума зносу об'єктів необоротних активів бюджетних установ визначається за повний календарний рік, незалежно від того в якому місяці звітного року вони придбані або побудовані, а норми зносу встановлюються у відсотках до первісної вартості кожної групи необоротних активів на кінець звітного року, а не до залишкової, як це розраховано та наведено Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області.
Твердження Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про те, що квартирна плата в повному обсязі компенсує витрати як на утримання гуртожитків, так і на проведення в них ремонтних робіт було спростовано в судовому засіданні наступним.
До складу квартирної плати входить, окрім плати за поточний ремонт конструктивних елементів будівель, ряд інших складових, а саме прибирання місць загального користування, прибирання прибудинкової території, вивіз побутових відходів, дератизація, дезинсекція, технічне обслуговування ліфтів, енергопостачання для ліфтів, освітлення місць загального користування, обслуговування димовентиляційних каналів, обслуговування газових та електричних плит, обслуговування та ремонт систем опалення, холодного та гарячого водопостачання та водовідведення. Кошти, отримані ВНТУ у якості квартплати, спрямовуються на покриття всього переліку витрат, що включені до складу квартплати, а не лише на поточний ремонт. На покриття витрат з проведення поточного ремонту конструктивних та несучих елементів будівель може бути спрямована лише та частина надходжень від квартплати, яка відповідає цій складовій. У 2008 році ця сума становила 16 989 грн. 15 коп., а не 147 592 грн., як стверджує Державна інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, також витрати ВНТУ на проведення ремонтних робіт в гуртожитках у 2008 році становили 520 995 грн. 69 коп., а не 140 628 грн. 83 коп. При цьому джерелом фінансування даних витрат в сумі 407 985,48 грн. є надходження від плати за знос будівель гуртожитків, що доводиться матеріалами по справі.
Оскільки послуги за проживання в гуртожитках є платними відповідно до п.8 Постанови КМУ від 20.01.97 N 38, то відновлення і поліпшення будівель гуртожитків повинно здійснюватись за рахунок надходжень від плати за проживання, дане положення визначено п. 4.1, 4.2. "Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами", Наказ №383, п.3 Постанови КМУ № 659 від 17.15.2002 р.
Крім того, згідно ст. 13 ЗУ “Про ціни та ціноутворення”, ціни поділяються на регульовані та нерегульовані. Інспекція має право контролювати встановлення і застосування виключно регульованих цін, тобто тих які спеціально обмежені органами державної влади та органами місцевого самоврядування, проте порушення цих граничних тарифів і цін перевіркою не встановлено. Беручи до уваги п.6 постанови КМУ від 25.12.1996р. № 1548 зі змінами та доповненнями де встановлено, що Міністерство освіти і науки України за погодженням з Мінфіном встановлюють граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках, але на даний час граничний розмір плати за проживання не встановлено, у зв'язку з чим кожен навчальний заклад самостійно встановлює розмір плати для студентів, які проживають в гуртожитках навчального закладу. Тому беручи до уваги, що плата за проживання в гуртожитках відноситься до нерегульованих цін, так як розмір плати за проживання в гуртожитках навчальних закладів встановлюється самостійно, а Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області контроль встановлення та застосування нерегульованих (вільних) цін не здійснює, то перевірка проведена з порушенням норм ст. 13 ЗУ “Про ціни та ціноутворення”.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У даній адміністративній справі відповідачем не надано достатніх доказів які б обґрунтовували правомірність дотримання порядку та строків винесення рішення, а відповідно і правомірності прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та не надано переконливих доказів, які б спростовували позовні вимоги.
Таким чином, проаналізувавши адміністративний позов та докази надані позивачем та відповідачем, беручи до уваги доводи сторін, суд вважає, що обставини адміністративного позову, якими обґрунтовувалися позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, крім того, суб'єкт владних повноважень не довів свою правоту та обґрунтованість прийнятого рішення, тому позов слід задовольнити повністю.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги Вінницького національного технічного університету до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та його скасування - задоволити повністю.
Визнати нечинним (протиправним) та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № ІЦ-02-12/13 від 9 лютого 2009 року
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 26.05.09
Суддя /підпис/ Аліменко Володимир Олександрович
Копія вірна: Суддя: Секретар: