Справа № 2-158/09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2009 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі :
головуючого-судді Атаманюка Р.І., з участю
секретаря Ласкурійчук С.І.,
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
представників відповідачів ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Церковної громади Української православної церкви Київського патріархату "Вознесіння Господнього" с.Чорна Річка Верховинського району Івано-Франківської області, Замагорівської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання відновлення раніше встановленої межі земельної ділянки, скасування рішення сесії ради, визнання права на приватизацію земельної ділянки, відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_4, Церковної громади Української православної церкви Київського патріархату "Вознесіння Господнього" с.Чорна Річка Верховинського району Івано-Франківської області, Замагорівської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання відновлення раніше встановленої межі земельної ділянки, скасування рішення сесії ради, визнання права на приватизацію земельної ділянки, відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивують тим, що рішенням сесії Замагорівської сільської ради від 08.05.2007 року ОСОБА_1 передано в оренду пасовище площею 0,56 га для випасання худоби. 10.05.2007 року між нею та Замагорівською сільською радою був складений договір оренди. Цим пасовищем вона користується ще з 1987 року з часу виділення її зборами уповноважених колгоспу «Прикордонник» та належно сплачує земельний податок.
23 квітня 2008 року голова церковного комітету релігійної Церковної громади Української православної церкви Київського патріархату "Вознесіння Господнього" с.Чорна Річка Верховинського району ОСОБА_4 самовільно розбив встановлену нею огорожу і переніс її вглиб ділянки, захопивши частину пасовища площею 0,0643 га, мотивуючи необхідністю розширення території кладовища. На її звернення до сільської ради 25.04.2008 року було проведено обміри її земельної ділянки та складено акт-абрис з зазначенням площі самовільно захопленої ділянки релігійною громадою УПЦ КП. 09.07.2008 року ОСОБА_1 звернулась до сільської ради із заявою про передачу їй у власність орендованої землі, однак сесією ради питання приватизації земельної ділянки не вирішується. Внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_4 вона отримала психологічну травму та потрапила до лікарні і витратила значні кошти на лікування. Крім цього їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 5000 грн. Просять зобов’язати релігійну громаду Української православної церкви Київського патріархату "Вознесіння Господнього" с.Чорна Річка та ОСОБА_4 не чинити їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою в розмірі 0,0643 га та перенести огорожу на раніше встановлену межу, скасувати рішення Замагорівської сільської ради від 08.06.2008 року про надання релігійній громаді УПЦ КП земельної ділянки в розмірі 0,17 га, визнати за ОСОБА_1 право приватизації земельної ділянки розміром 0,371 га , що розташована на присілку Чорна Річка с.Замагора., стягнути з відповідачів шкоду, завдану ушкодженням здоров'я в розмірі 893 грн. 31 коп. та 5000 грн. моральної шкоди
В судовому засіданні позивачі підтримали позов в повному обсязі, просили позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4позов не визнав, суду пояснив, що рішенням Замагорівської сілської ради від 08.06.2008 року церковній громаді УПЦ КП «Вознесіння Господнього» с.Чорна Річка надана земельна ділянка 0,17 га для облаштування кладовища, а перед цим 08.04.2008 року церковній громаді надано дозвіл на встановлення огорожі культової споруди та кладовища. Тому він із іншими членами церковної громади встановлював огорожу на виділеній земельній ділянці. Спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 користувалася тимчасово без відповідних документів по усній домовленості до того часу, поки не виникне потреба у розширенні кладовища. Земельна ділянка розміром 0,17 га передана для потреб рілігійної громади і ще раніше висвячена під церковну територію.
Представник відповідача- сільський голова с.Замагора ОСОБА_7 позов не визнав, суду пояснив, що на присілку Чорна Річка с.Замагора виникла потреба у розширенні кладовища. Тому сесія ради 08.06.2008 року надала релігійній громаді УПЦ КП земельну ділянку для цієї мети із земель запасу сільської ради. Частиною цієї земельної ділянки користувалася ОСОБА_1 для випасання худоби. На 2008 рік сільська рада не надавала дозвіл ОСОБА_1 на випасання худоби на спірній земельній ділянці і договір оренди з нею не продовжувала. ОСОБА_1 на даний час має в користуванні 0,30 га пасовища, за яке оплачує земельний податок. Крім цього у її користуванні є земельні ділянки для обслуговування будівель та ведення особистого селянського господарства в розмірі 1,45 га та 0,20 га пасовища на території Голівської сільської ради. Церковна громада УПЦ КП «Вознесіння Господнього» с.Чорна Річка правомірно огородила територію розміром 0,17 га і пасовище у ОСОБА_1 не захоплювала, оскільки в квітні 2008 року договір оренди, який укладався з позивачкою 10.05.2007 року на господарський 2007 рік вже не діяв і сільська рада на спірну частину пасовища договір оренди із ОСОБА_1 не продовжувала. Довідку сільської ради від 25.04.2008 року та план-схему про самовільне захоплення церковною громадою у ОСОБА_1 0,06 га землі під кладовище видано помилково і наданий час їх слід вважати недійсними. Просить в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_6 позов не визнав.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1987 року користувалася пасовищем в розмірі 0,371 га, яке розташоване на присілку Чорна Річка с. Замагора та щорічно сплачувала за користування земельний податок. На вказане пасовище крім рішення зборів уповноважених колгоспу «Прикордонник» від 07.04.1987 року про виділення їй пасовища(без зазначення місця знаходження та розміру) (а.с.19) у неї до 2007 року не було інших правовстановлюючих документів.
Рішенням сесії Замагорівської сільської ради від 08.05.2007 року ОСОБА_1 надано пасовище для випасання корови на 2007 рік. На підставі цього рішення між Замагорівською сільською радою та ОСОБА_1 10.05.2007 року було укладено договір оренди пасовища площею 0,56 га для випасання худоби на 1 рік.
Рішенням виконкому Замагорівської сільської ради від 08.04.2008 року( а.с.34) церковній громаді УПЦ КП дано дозвіл на огорожу культової споруди і кладовища на присілку Чорна Річка.
23 квітня 2008 року ОСОБА_4 разом з іншими членами релігійної громади УПЦ КП, встановлючи огорожу перенесли її таким чином, що до території кладовища ввійшло 0,0643 га земельної ділянки, яку до 2007 року включно використовувала ОСОБА_1 для випасання худоби.
Рішенням сесії Замагорівської сільської ради від 08.06.208 року релігійній громаді УПЦ КП «Вознесіння Господнього» с.Чрна Річка виділено земельну ділянку в розмірі 0,17 га для розширення кладовища на присілку Чорна Річка с.Замагора із земель запасу сільської ради, до якої ввійшла спірна земельна ділянка розміром 0,0643 га.
Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до п.а ч.1 ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл , селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної вчласності.
Частиною 1 ст. 34 ЗК України встановлено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частинами 1, 3 ст.33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
В судовому засіданні встановлено, що договір оренди від 10.05.2007 року( а.с.5-8) із позивачем ОСОБА_1 укладався на підставі рішення від 08.05.2007 року( а.с.4) на право користування пасовищем для випасання худоби в 2007 році. В 2008 році спірною земельною ділянкою пощею 0,0643, яка була в оренді ОСОБА_1, вона не користувалася, так як релігійна громада УПЦ КП 23.04.2008 року відгородила її до своєї території. Замагорівська сільська рада не поновлювала із ОСОБА_1 договір оренди на користування спірною частиною пасовища в 2008 році, а вирішила надати цю частину пасовища не в оренду комусь із громадян, а для розширення території кладовища. Позивач до 2008 року оплачувала земельний податок за користування пасовищем площею 0,40 га, а в 2008 році оплатила земельний податок за користування пасовищем площею 0,30 га, тобто в 2008 році вона не оплачувала земельний податок за користування спірною частиною пасовища, яка фактично вибула з її користування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користування спірною частиною пасовища площею 0,0643 га, яке знаходиться на присілку Чорна Річка с.Замагора, а також право на поновлення договору його оренди в 2008 та 2009 роках не підтверджено належними доказами.
Наявні в матеріалах справи довідку сільської ради від 25.04.2008 року( а.с. 12) та план-схему(а.с.38) про самовільне захоплення церковною громадою у ОСОБА_1 0,06 га землі під кладовище суд визнає неналежними доказами, оскільки вони спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами та сільський голова с.Замагора подав письмову заяву( а.с.212 ), в якій просить вважати їх недійсними.
Таким чином суд вважає безпідставними позовні вимоги позивачів щодо зобов’язання відповідачів усунути перешкоди користуванні земельною ділянкою, відновлення раніше встановленої межі земельної ділянки, визнання права на приватизацію земельної ділянки, відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я та стягнення моральної шкоди і приходить до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити.
Разом з тим, суд вважає, що рішення сесії Замагорівської сільської ради від 08.06.2008 року, яким церковній громаді УПЦ КП «Вознесіння Господнього» с.Чорна Річка надано земельну ділянку розміром 0,17 га для облаштування кладовища не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст.123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, які приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.
Частиною 1 ст.28 цього ж Закону встановлено, що землі, на яких розташовані місця поховання, є об’єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.
Рішенням сесії Замагорівської сільської ради від 08.06.2008 року земельну ділянку розміром 0,17 га для розширення кладовища надано в користування не спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації, а одній із релігійних громад, яка знаходиться на території ради та без розроблення проекту землеустрою.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22 ЗК України(1990 р.), ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст.12,34,83,116,123,125,155,п.7 розділу Х "Перехідних положень" чинного ЗК України, ст.ст.31, 33 Закону України «Про оренду землі", ст.ст.23,28 Закону України "Про поховання та похоронну справу", ст.ст. 23,1166,1167,1168,1195 ЦК України , ст.ст.209,212-215,218 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Скасувати рішення Замагорівської сільської ради від 08.06.2008 року про надання релігійній громаді Української православної церкви КП "Вознесіння Господнього" с.Чорна Річка земельної ділянки площею 0,17 га для розширення кладовища на присілку Чорна річка с.Замагора.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про : зобов'язання релігійної громади Української православної церкви КП"Вознесіння Господнього" та ОСОБА_4 не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою в розмірі 0,0643 га, що розташована на присілку Чорна Річка с.Замагора Верховинського району, перенести огорожу на раніше встановлену межу; визнання права на приватизацію земельної ділянки розміром 0,371 га, що розташована на присілку Чорна Річка с.Замагора; стягнення з відповідачів 5000 грн. моральної шкоди та 893 грн.31 коп. на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я - відмовити .
Стягнути із Замагорівської сільської ради на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. судового збору, 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Верховинським районним судом та 550 грн. витрат за надання юридичної допомоги, а всього 566 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Верховинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Головуючий : Р.І. Атаманюк