УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2009 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Мелінишин Г.П.,
суддів Девляшевського В.А., Соколовського В.М.
секретаря Довжинської Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Тисменицької міської ради про стягнення коштів на проведення капітального ремонту, упущеної вигоди, відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_2. до Тисменицької міської ради про стягнення коштів на проведення капітального ремонту за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 13 березня 2009 року,-
в с т а н о в и л а:
В березні 2008 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тисменицької міської ради про стягнення коштів на проведення капітального ремонту, упущеної вигоди, відшкодування матеріальної шкоди у зв»язку з каліцтвом та моральної шкоди.
В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював та збільшував позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь 137416 грн. на проведення капітального ремонту належних йому 2/3 частин будинку АДРЕСА_1 665953 грн. упущеної вигоди та 443000 грн. моральної шкоди. Ухвалою Тисменицького районного суду від 13.03.2009 р. позовну вимогу ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої каліцтвом та іншим ушкодженням здоров»я залишено без розгляду в зв»язку з поданою ним заявою.
В січні 2009 р. ОСОБА_2. звернулася в суд з позовом до Тисменицької міської ради про стягнення 43649 грн. на проведення капітального ремонту належної їй 1/3 частини
________________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-684/2009р. Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.
Категорія 5 Доповідач Мелінишин Г.П.
будинку АДРЕСА_1 Ухвалою Тисменицького районного суду від 22.01.2009 р. позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2. об»єднано в одне провадження.
Рішенням Тисменицького районного суду від 13 березня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Тисменицької міської ради про стягнення коштів на проведення капітального ремонту, упущеної вигоди, відшкодування моральної шкоди та позову ОСОБА_2. до Тисменицької міської ради про стягнення коштів на проведення капітального ремонту відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1подав апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення постановлено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи. Так, суд при вирішенні даного спору не врахував, що спірний будинок до повернення його членам сім»ї реабілітованого ОСОБА_3 перебував у віданні відповідача, який зобов»язаний був один раз на 18 років проводити його капітальний ремонт. Однак з 1951 р. по 1996 р. капітальний ремонт будинку не проводився з вини Тисменицької міської ради. Крім того, з вини відповідача він позбавлений був належним чином користуватися своєю власністю, оскільки той протягом 15 років не приймав належних заходів до відселення з будинку сім»ї ОСОБА_4 Суд не дав правильної юридичної оцінки вказаним обставинам та доказам по справі,які їх підтверджують, зокрема актам комісій, дефектному акту технічного стану будинку від 11.11.2007 р., кошторисному розрахунку на проведення капітального ремонту. Крім того, відмовляючи в задоволенні позову про стягнення упущеної вигоди суд не дослідив належним чином всіх обставин справи та зробив неправильні висновки, а тому необґрунтовано застосував до спірних правовідносин норму матеріального права - ст. 381 ЦК України. На обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині він посилався на попередню угоду щодо купівлі-продажу нерухомості, якою було передбачено ціну договору та обов»язкову умову- звільнення кв. № 2 її квартиронаймачами. Наведені обставини підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок, який мав намір придбати будинок та земельні ділянки, однак суд його пояснення до уваги не прийняв. Суд також зробив невірний висновок і щодо відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, оскільки не врахував, що така була спричинена бездіяльністю відповідача в захисті його права власності. Ним представлено суду достатньо доказів на підтвердження цієї своєї вимоги, однак суд не дав їм правильної юридичної оцінки та не вказав у рішенні чому не приймає їх до уваги. Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1та ОСОБА_2. підтримали доводи скарги з наведених в ній мотивів.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1та ОСОБА_2. є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 Зокрема, у власності ОСОБА_1 знаходиться 2/3 частини, а ОСОБА_2. - 1/3 частини вказаного будинку, що підтверджується договорами дарування, свідоцтвом про право на спадщину, витягами про реєстрацію права власності позивачів на нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається, що даний будинок, який належав репресованому ОСОБА_1.- дідусеві сторін, згідно рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Тисменицької районної ради від 16.05.1994 р. був переданий у власність сім»ї реабілітованого. 01.07.1996 р. на ім»я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право особистої власності на будинок. Спадкоємцями реабілітованого в рівних частках на підставі свідоцтва про право на спадщину були його дочки ОСОБА_5, ОСОБА_6 ( які відчужили свої частки в користь позивача) та внучка ОСОБА_2.
На момент отримання у власність відповідних часток будинку ОСОБА_1. було відомо про технічний стан будинку, а також про те, що він зайнятий квартиронаймачами.
Згідно ч. 2 ст. 15 ЖК України, на яку в обґрунтування своїх вимог посилався позивач, місцеві ради забезпечують капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні ради.
В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Тисменицької районної ради від 16.05.1994 р. вказаний будинок в жовтні 1994 р. був знятий з балансу Тисменицького комбінату комунальних підприємств.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення коштів на капітальний ремонт суд обґрунтовано врахував вищенаведені обставини і правильно виходив з того, що будинок по АДРЕСА_1 не перебуває у віданні відповідача, а тому на останнього не може бути покладено обов»язок забезпечення капітального ремонту цього будинку.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог щодо упущеної вигоди належних доказів не представлено, а тому суд обґрунтовано з цих підстав відмовив в їх задоволенні.
Що стосується рішення суду в частині відмови в позові ОСОБА_1. про відшкодування моральної шкоди, то суд також правильно виходив з того, що ця позовна вимога є похідною від основних позовних вимог, а тому не підлягає до задоволення.
Колегія суддів вважає, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об»єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 13 березня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: В.А. Девляшевський
В.М. Соколовський
Згідно з оригіналом
Суддя Г.П. Мелінишин