h
справа № 2-а-28080/08
категорія 41
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Попової О. Г. ,
при секретарі - Снігірьовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
запозовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства магазину "Ветеран"
про стягнення 3385,82 грн.,-
встановив:
Позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом. Просить стягнути з відповідача 3385,82 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Вимоги мотивує тим, що згіднои звіту про заянятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність працюючих на КП магазині " Ветеран" у 2007 році складала 13 чоловік, відповідач мав працевлаштувати 1 інваліда, тоді як працевлаштував жодного, що говорить про те, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Сума заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2007 році, термін сплати яких минув 15 квітня 2008 року складає 3385,82 грн., в тому числі 3189,98 грн. основного боргу та 195,84 грн. пені.
В судовому засіданні представник позивача просив зменшити суму позову, у зв"язку з частковим погашенням відповідачем боргу в сумі 1085,82 грн. напротязі лютого-березня 2009 року. Просив стягнути з відповідача 2300 грн., в тому числі основний борг в сумі 2104,16 та пеню в сумі 195,84 грн. Подаві відповідну заяву та копії платіжних доручень..
Представник відповідача в судове засідання не з"явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив: дані правовідносини регулюються Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”від 21.03.1991 року з відповідними змінами (зі змінами до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів від 06.10.2005 року) чинного на момент виникнення правовідносин.
Згідно із ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньо-облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ. організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Крім того, відповідно до ст. 18 Закону № 875, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 18-1 Закону № 875, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а відповідно до частини третьої ст. 19 Закону № 875 Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Отже, з аналізу вищевикладених норм Закону № 875 випливає, що працевлаштування інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організації чи до державної служби зайнятості, на яку власне і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них.
Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік форми № 10 - ПІ видно, що середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача становила 13 осіб. Відповідно чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у 2007 році, повинна становити - 1 особу.
Відповідно до частини першої ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно частини другої цієї ж статті, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, згідно розрахунків, розмір адміністративно-господарської санкції виходячи з чисельності працюючих становив 3385,82 грн. (3189,98 грн. основного боргу + 195,84 грн. пені), але враховуючи часткове погашення відповідачем боргу, сума заборгованості становитиме 2300 грн.( 2104,16 грн. основного боргу та 195,84 грн. пені).
Судом встановлено, що відповідач самостійно встановив суму адміністративно-господарських санкцій, які необхідно сплатити.
З урахуванням всіх обставин по справі суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”від 21.03.1991 року з відповідними змінами, керуючись ст. ст. 94, 158 –163, 254 КАС України, -
постановив:
Позов задоволити.
Стягнути з Комунального підприємства магазину "Ветеран" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 2300 грн. адміністративно - господарських санкції.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.Г. Попова