№ 2-70/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2010 року м. Маріуполь

Приморський районний суд у складі:

головуючого: судді Лузана В.В.,

при секретарі: Лаушкіної М.В.,

за участю позивачки: Анан*євої С.І.,

відповідачки: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Анан*євої ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради та ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009р. Анан*єва звернулася до суду з даним позовом до Маріупольської міськради та ОСОБА_1, у якому просила визнати право власності за нею на самочинне збудоване нерухоме майно, яке розташовано на земельній ділянці № 16 по вул. Сумській у м. Маріуполі.

У судовому засіданні доводи позову підтримала та пояснила, що їй на підставі договору дарування від 13.08.2007р. належить 1/2 частина цього будинку, до якого у тому ж році вона самочинно добудувала сєні літ. а2-1, переобладнала з житлової в нежитлову прибудову літ. А1-1, та кімнату 1-4 переобладнала в житлову, однак без відповідного дозволу. Оскільки право власності на знов створене нерухоме майно виникає з моменту реєстрації, а зареєструвати самочинне збудоване майно в БТІ вона не має права без рішення суду, просила визнати за нею право власності на будівлі, що розташовані на цій земельній ділянці.

Представник Маріупольської міськради ОСОБА_3 позов не визнав та заперечував проти його задоволення у зв*язку з тим, що позивачкою порушений встановлений порядок переобладнання житлового будинку та зведення прибудов до нього, відсутні документи, що дозволяють будівельні роботи, та відповідна проектна документація.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти позову з тієї причини, що Анан*єва провела будівельні роботи без узгодження власника другої частини будинку та користувача загальною земельною ділянкою, які раніше належалі її померлому чоловікові ОСОБА_4, а у теперішній час знаходиться у її власності та користуванні. Крім того, на момент розгляду справи є спір про межі та порядок користування земельною ділянкою, яка за домовленістю співвласників не врегульований.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають. Даний висновок зроблено судом на підставі наступних правових норм:

Згідно положенням ч. 5 ст. 376 ЦК України за вимогою користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на самочинне збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує прав інших осіб.

Судом встановлено той факт, що позивачка на підставі договору дарування від 13.08.2007р. придбала ? частину житлового будинку літ. А-1 по вул. Сумській, 16 та зареєструвала право власності в БТІ 03.12.2007р. Власником другої частини будинку є відповідачка. Будівля знаходиться на земельній ділянці, належній Маріупольській міській раді.

Як слідує з даних технічного паспорту на житловий будинок, в частині будинку позивачки є самочинні будівлі – сєні діт. А2-1, нежитлова прибудова літ. А1-1 та кімната 1-4, переобладнена в житлову. Однак позивачкою не надано в якості належних доказів обґрунтування позову документів, які надали їй дозвіл на проведення прибудов та перепланування будинку, як це передбачено ст. 100 ЖК України, а також документів, які передбачені ст. 29 Закону України «Про планування та забудову території», у тому числі проектної документації, необхідних узгоджень, а також доказів того, що зазначене будівництво проводила саме вона, Анан*єва.

З урахуванням встановлених обставин, а також того факту, що відповідачі, перший - як власник земельної ділянки, а другий – як власник частини будинку та користувач частини земельної ділянки заперечують проти визнання права власності на нерухоме майно за позивачкою, тобто відсутня обов*язкова умова для задоволення спору такої категорії, як це передбачено ст. 376 ч.5 ЦК України, суд відмовляє в задоволенні позову.

У зв*язку з тим, що суд відмовляє в позові, судові витрати, понесені позивачкою, у тому числі витрати по сплаті експертизи, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 15, 60, 196, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 376 ч. 5 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Анан*євої ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради та ОСОБА_1 про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно – сєні літ. а2-1, нежитлову прибудову літ. А1-1, переобладнену з житлової та переобладнену кімнату 1-4 в житлову, які розташовані на земельній ділянці № 16 по вул. Сумській та відносяться до ? частини цього будинку в Приморському районі м. Маріуполя – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, тобто через десять днів; якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Лузан В.В.