Апеляційний суд Черкаської області

м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18033, (0472) 37-23-83

Справа № 11-434/10 Головуючий по 1 інстанції Категорія ст. 317 ч. 2 КК України ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ТАПАЛ Г.К.

УХВАЛА IMEHEM УКРАЇНИ

"29" червня 2010 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах

апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого ТАПАЛА Г.К.

суддів ШКРЕБИ Р.Д., ОСОБА_2

за участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.

розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3, старшого помічника Смілянського міжрайонного прокурора Пашковського Д.П. на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2010 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше

судимий 1.09.2009 р. Смілянським

міськрайонним судом Черкаської

області за ст. 204 ч. 1, ст. 204 ч. 3

КК України з застосуванням ст. 75

КК України на 5 років позбавлення

волі з випробуванням іспитовим

строком 2 роки,-

засуджений за ст. 317 ч. 2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини належного йому майна; на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднане невідбуте покарання за вироком від 1.09.2009 року i остаточно призначено до відбування 5 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини належного йому майна.

Вирішені питания про речові докази та судові витрати по справі.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним в тому, що він 14.02.2010 року близько 15 год. умисно, з корисливих мотивів, в обмін на пляшку горілки надав свою квартиру АДРЕСА_1 СО. для незаконного виготовлення та вживання особливо - небезпечного наркотичного засобу - концентрату з макової соломи.

Засуджений ОСОБА_4 подав апеляцію, iз змісту якої вбачається, що він просить пом'якшити призначене покарання, а також стверджує, що він не знав про виготовлення Михайловим у нього в квартирі наркотичного засобу.

Прокурор Пашковський Д.П., який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, просить в апеляції вирок скасувати внаслідок м'якості призначеного покарання та постановити новий вирок, яким за сукупністю вироків ОСОБА_4 призначити 5 років 6 місяців позбавлення волі. Прокурор посилається на те, що Кузьмін не працює, злочин вчинив в період випробувального терміну, будучи раніше судимим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснения засудженого, який підтримав апеляцію, думку прокурора про виключення з вироку конфіскації майна, а в решті залишення вироку без змін, перевіривши справу, колегія суддів вважає, що вирок підлягає зміні з наступних підстав.

Як убачається iз матеріалів справи засуджений ОСОБА_4 на досудовому слідстві i в суді свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, в тому числі i при проведенні слідчих дій та в суді з участю захисника - професійного адвоката, фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, зокрема i самим засудженим.

В зв'язку з цим за згодою учасників судового розгляду суд розглянув справу по правилам ч. 3 ст. 299 КПК України. Засудженому було роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Тому доводи апеляції ОСОБА_4, що він не знав про дії Михайлова по виготовленню наркотичного засобу, колегія суддів з наведених вище підстав до уваги не приймає.

Колегія суддів вважає, що призначення покарання засудженому у вигляді позбавлення волі з відбуванням у виправній колонії відповідає вимогам ст. 78 КК України. Строк позбавлення волі, призначений судом за вчинення останнього злочину, наближений до мінімального за санкцією ч. 2 ст. 317 КК України, a iз 5 років позбавлення волі, призначених за попереднім вироком, суд приєднав лише 9 місяців.

Призначене основне покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Прохання прокурора призначити засудженому за сукупністю вироків 5 років 6 місяців позбавлення волі, тобто збільшити на три місяці, конкретними доводами не обгрунтоване.

Поряд з цим колегія суддів вважає, що призначення додаткового покарання у виді «конфіскації 1/4 частини належного йому майна» зроблено у вироку не у відповідності з вимогами закону, що робить виконання вироку в цій частині неможливим.

Згідно ч. 1 ст. 59 КК України конфіскація майна полягає у вилученні майна, яке є власністю засудженого. Відповідно до положень ч. 1ст. 317 ЦК України зміст права власності складають три правомочності - володіння, користування i розпорядження. Кожне iз цих прав може належати oco6i окремо i тільки ix сукупність утворює право власності. Застосування судом формулювання «належного йому майна» юридичних наслідків не створює, оскільки воно не охоплює визначення права власності, як це записано в законі.

Прокурор в апеляції не ставить питания про скасування вироку в цій частині та постановления свого вироку. Апеляційний суд згідно ч. 1 ст. 365 КПК справу перевіряє лише в межах апеляції i не вправі погіршити становище засудженого без апеляції прокурора, потерпілого або його представника.

Допущені у написанні вироку помилки можуть бути виправлені відносно засудженого на підставі ч. 2 ст. 365 КПК України шляхом застосування ст. 69 КК України, врахувавши щире каяття ОСОБА_4 на досудовому слідстві i в суді, його молодий вік, позитивну характеристику по місцю проживания. Kpiм того, суд у вироку не мотивував призначення додаткового покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_3, старшого помічника Смілянського міжрайонного прокурора Пашковського Д.П. залишити без задоволення.

Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2010 року щодо ОСОБА_4 на підставі ч. 2 ст. 365 КПК України в частині призначення додаткового покарання змінити. Застосувати ст. 69 КК України та виключити із вироку призначення ОСОБА_4 покарання у виді «конфіскації 1/4 частини належного йому майна».

В решті вирок залишити без змін.

Головуючий

Судді