АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/116/12 Справа № 22ц-12264/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Рудь В.В.
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Куценко Т.Р., Повєткіна В.В.
при секретарі: Приймаковій М.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 серпня 2011року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -
В с т а н о в и л а :
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовом ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним(а.с.4-6).
Позивач зазначав, що згідно свідоцтва про право власності на житло №2.956-96, виданого Дніпропетровським міськвиконкомом 01.08.1996року, він, ОСОБА_2, батько ОСОБА_4, мачуха ОСОБА_2 приватизували в рівних долях, по 1/3 частині, квартиру №83 у будинку №33 на житловому масиві Тополя-2 у м.Дніпропетровську.
У січні 2010 року дізнався, що згідно заочного рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська зазначена квартира відповідно до договору купівлі-продажу від 05.11.1999 року продана ОСОБА_3 та що за позовом останньої його знято з реєстрації за адресою вказаної квартири.
Батько ОСОБА_4 з приводу зазначеного договору нічого пояснити не зміг, мачуха ОСОБА_2 померла у 2009 році.
Посилаючись на те, що ніколи не збирався продавати свою частку квартири, не мав відповідного волевиявлення, договір купівлі-продажу квартири, в якій йому належала 1/3 частки на праві власності не підписував, грошову суму в якості вартості своєї частки квартири не отримував, строк звернення до суду за захистом порушеного права не пропустив, оскільки про порушене право дізнався у січні 2010 року, позивач просив:
- договір купівлі-продажу квартири №83 у будинку №33 на житловому масиві Тополя-2 у м.Дніпропетровську, укладений 05 листопада 1999 року між продавцями ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 визнати недійсним;
- зобов’язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 та ОСОБА_4 квартиру №83 у будинку №33 на житловому масиві Тополя-2 у м.Дніпропетровську;
- зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 після повернення їм квартири №83 у будинку №33 на житловому масиві Тополя-2 у м.Дніпропетровську сплатити у рівних долях на користь ОСОБА_3 кошти у сумі 9707грн.;
- стягнути з ОСОБА_3 судові витрати(а.с.4-6).
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 серпня 2011року в задоволенні позову відмовлено(а.с.127-130).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права(а.с.133-136).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб.
Згідно ст.ст.57,58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею ст.60 ЦПК України встановлено обов'язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що волевиявлення позивача виражене у власноручному підписанні договору купівлі-продажу квартири, правочин сторонами виконаний в повному обсязі з додержанням вимог чинного законодавства, які встановлюються для таких правочинів, при цьому суд керувався нормами ЦК України в редакції 2003 року.
Однак, зазначені висновки суду та посилання на норми ЦК України в редакції 2003 року не можна визнати обгрунтованими з огляду на наступне.
Із свідоцтва про право власності на житло, яке видано виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 01.08.1996 року №2/956-96 вбачається, що квартира №83 у будинку №33 на житловому масиві Тополя-2 у м.Дніпропетровську належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2С.(а.с.67,68).
Згідно договору купівлі-продажу від 05 листопада 1999 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 продали, а ОСОБА_3 купила квартиру №83 у будинку №33 на житловому масиві Тополя-2 у м.Дніпропетровську. Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №4537(а.с.66, а.с.207 –оригінал договору).
В п.1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справу.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири вчинено 05 листопада 1999 року, який є предметом позову, то до правовідносин, які виникли станом на час його укладання, необхідно застосовувати норми матеріального права, які діяли на момент вчинення останнього, тобто норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Однак при ухваленні рішення суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені роз'яснення та час укладання спірного договору - 05.11.1999 року, і помилково керувався нормами ЦК України в редакції 2003 року.
Згідно ст.48 ЦК УРСР(в редакції 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Як видно із справи, в обгрунтування заявлених вимог ОСОБА_2, в числі іншого, зазначав, що він не підписував договір купівлі-продажу від 05.11.1999 року.
Із висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14 травня 2012 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2 під номером 3 в графі «Продавець»договору купівлі-продажу квартири 83 в будинку 33, ж/м Тополя-2, м.Дніпропетровська (нотаріальний бланк серії АВЕ №211385), укладеного 05.11.1999 року між ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі №4537, - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою(а.с.256-264, т.1).
Згідно висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи №10280 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса від 16.11.2012 року(а.с.65-81, т.2) підписи від імені ОСОБА_2 у:
першому примірнику договору купівлі-продажу від 05.11.1999(нотаріальний бланк серії АВЕ №211385) квартири 83 в будинку 33, ж/м Тополя-2, м.Дніпропетровська, укладеному між ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3М.(у матеріалах цивільної справи №22-ц/490/116/12 –т.1, а.с.207), розташований на зворотній стороні документа, у рядку «Продавець», за порядковим №3,
другому примірнику договору купівлі-продажу від 05.11.1999 квартири 83 в будинку 33, ж/м Тополя-2, м.Дніпропетровська, укладеному між ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3М.(у «Справі №ІІ-2 том №8 Договори про відчуження житлових будинків, квартир», а.с.140), розташований на зворотній стороні документа, у рядку «Продавець», за порядковим №3,
- виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_2 у:
«Реєстрі №5 для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5Д.»за 1999 рік(08.10.1999 –07.12.1999), розташований на сторінці 101, у записі під порядковим №4537, у рядку «ОСОБА_2, 1951 р.н.»,
- виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.
Таким чином, вказані висновки експертів є доказами в розумінні ст.ст.57,58 ЦПК України щодо доводів позивача, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування, а саме те, що ОСОБА_2 не підписував договір купівлі-продажу квартири 83 в будинку 33, ж/м Тополя-2, м.Дніпропетровська, укладений 05.11.1999 року між ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі №4537, що свідчить про доведеність позову про недійсність зазначеного договору в частині продажу ОСОБА_2 належної йому частки спірної квартири ОСОБА_3 та про наявність підстав для захисту права ОСОБА_2.
Оскільки вказані обставини не були предметом дослідження суду першої інстанції, останні встановлені при розгляді справи в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у зв'язку з наведеним на підставі п.1-4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири №83 у будинку №33 на житловому масиві Тополя-2 у м.Дніпропетровську, укладеного 05 листопада 1999 року між продавцями ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №4537, в частині продажу ОСОБА_2 належної йому частки вказаної квартири ОСОБА_3
Що стосується вимог ОСОБА_2 про зобов’язання ОСОБА_3 повернути квартиру №83 у будинку №33 на житловому масиві Тополя-2 у м.Дніпропетровську та після повернення квартири вирішити питання про сплату їй грошових коштів у сумі 9707грн., то колегія суддів вважає, що такі вимоги є передчасними, а тому з цих підстав ОСОБА_2 в задоволенні останніх слід відмовити.
На підставі ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 97,07грн. на повернення сплаченого судового збору; 120грн. за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 1324,08грн. за оплату судової почеркознавчої експертизи(а.с.2,3,269, т.1).
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03 серпня 2011року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним задовольнити.
Договір купівлі-продажу квартири №83 у будинку №33 на житловому масиві Тополя-2 у м.Дніпропетровську, укладений 05 листопада 1999 року між продавцями ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №4537, в частині продажу ОСОБА_2 належної йому частки вказаної квартири ОСОБА_3 визнати недійсним.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 97,07грн. на повернення сплаченого судового збору; 120грн. за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 1324,08грн. за оплату судової почеркознавчої експертизи.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -