ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

"29" лютого 2016 р.Справа № 916/2443/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів: Головея В.М., Колоколова С.І.,

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 29.02.2016 р.:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

від відділу ДВС: ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" про відвід судді Гладишевої Т.Я.

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубівський комбінат хлібопродуктів"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 07.12.2015 р. в порядку ст. 121 ГПК України

по справі № 916/2443/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубівський комбінат хлібопродуктів"

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос"

про спонукання до виконання мирової угоди

за участю Відділу державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції Одеської області

В с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.07.2015 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чубівський комбінат хлібопродуктів" (далі також – ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів", позивач, Комбінат, скаржник) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" (далі також – ПСП "Колос", відповідач, Підприємство) про спонукання до виконання мирової угоди задоволено частково: зобов’язано ПСП "Колос" виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2014 р. по справі № 916/2559/14, та передати на користь ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів" товар у вигляді пшениці 3-го класу - 900 тонн.

11.08.2015 р. на виконання вказаного рішення видані відповідні накази.

25.11.2015 р. Відділ державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції Одеської області (далі також – Відділ ДВС) подав заяву (вх. № 2-6500/15) в порядку ст. 121 ГПК України про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 24.07.2015 р. по справі № 916/2443/15 шляхом зобов’язання ПСП "Колос" виконати перерахування грошової суми на розрахунковий рахунок ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів" вартості товару в розмірі 900000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.12.2015 р. задоволено заяву Відділу державної виконавчої служби Котовського міжрайонного управління юстиції Одеської області в порядку ст.121 ГПК України про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 24.07.2015 р. по справі №916/2443/15: змінено спосіб виконання рішення господарського суду Одеської області від 24.07.2015 р. по справі №916/2443/15 в частині витребування у ПСП "Колос" передати на користь ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів" товар у вигляді пшениці 3-го класу 900 тонн; стягнуто з ПСП "Колос" на користь ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів" 900 000,00 грн. вартості пшениці 3-го класу у кількості 900 тонн.

Не погоджуючись із вказаною вище ухвалою господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів" з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 07.12.2015 р. по справі № 916/2443/15 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Відділу ДВС про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 24.07.2015 р. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали суду від 07.12.2015 р. з посиланням на несвоєчасне отримання копії оскаржуваної ухвали.

12.02.2016 р. ухвалою Одеського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гладишева Т.Я., судді: Головей В.М., Колоколов С.І. відновлено ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів" строк на апеляційне оскарження, прийнято апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Одеської області від 07.12.2015 р. по справі № 916/2443/15 до провадження та призначено розгляд вказаної скарги на 29.02.2016 р. о 10:15 год.

26.02.2016 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява ПСП "Колос" про відвід судді Гладишевої Т.Я.

Заява про відвід вмотивована тим, що, на думку відповідача, ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.02.2016 р. абсолютно безпідставно відновлено пропущений позивачем строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 07.12.2015 р.

В судовому засіданні від 29.02.2016 р. представник Підприємства доповнив підстави для відводу головуючого судді Гладишевої Т.Я., зазначивши, що начебто до головуючого судді Гладишевої Т.Я. підходив конкретний адвокат з пропозицією підтримати позицію позивача у справі.

Статтею 20 ГПК України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений ч. 3 ст. 2? цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості, суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. З цих підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі.

Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява N 7577/02) від 3 травня 2007 року 675 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9 листопада 2006 року 676 сказано: стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Вказана правова позиція зазначена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Звертаючись з апеляційною скаргою, ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів" заявив клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження вищезгаданої ухвали, посилаючись на несвоєчасне отримання копії зазначеної ухвали суду першої інстанції, так як ухвалу господарського суду Одеської області від 27.11.2015 р. про призначення до розгляду на 07.12.2015 р. заяви Відділу ДВС по справі № 916/2442/15 отримано позивачем лише 08.12.2015 р., а ухвалу від 07.12.2015 р. отримано через засоби поштового зв’язку 17.12.2015 р. – через три дні після закінчення строку на оскарження.

Натомість, відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що, отримавши копію ухвали від 07.12.2015 р., позивач подав скаргу тільки 28.01.2016 р., тобто через півтора місяця після отримання вказаної копії. Крім того, ПСП «Колос» звертав увагу на те, що, отримавши ухвалу про призначення справи до розгляду на 07.12.2015 р., позивач повинен був вжити заходи для з’ясування результату розгляду заяви Відділу ДВС та своєчасного отримання копії відповідного судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду вказаної заяви. Однак, ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів" не вжив відповідних заходів, а просто очікував на надходження копії судового рішення. Крім того, відповідач вказав, що на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 07.12.2015 р. про зміну способу та порядку виконання рішення даного суду від 24.07.2015 р. по справі № 916/2443/15 Підприємство відповідно до платіжного доручення від 24.12.2015 р. № 423 сплатило ТОВ "Чубівський комбінат хлібопродуктів" 900000,00 грн. Таким чином, на думку ПСП "Колос", пропуск позивачем процесуального строку стався не з вини суду чи установи зв’язку, а внаслідок безпідставного зволікання заявника з виконанням норм процесуального закону.

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з доводами позивача та відповідача щодо причин пропуску строку на подання апеляційної скарги на ухвалу від 07.12.2015 р., суд апеляційної інстанції визнав поважними викладені у згаданому вище клопотанні Комбінату причини пропуску процесуального строку та поновив строк апеляційного оскарження, прийнявши до розгляду апеляційну скаргу позивача.

Судова колегія не погоджується з вищевикладеними доводами відповідача про безпідставне відновлення пропущеного позивачем строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 07.12.2015 р., виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка набула чинності для держави України 11.09.1997 р. згідно Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Однією з основних засад судочинства, у відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 93 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом; про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (заява N 23436/03) від 28 березня 2006 року 1606 висловлена правова позиція щодо строків оскарження. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

В ухвалі щодо прийнятності заяви N 32671/02 Європейського суду з прав людини у справі "Скорик проти України" від 8 січня 2008 року 1607 Суд нагадує, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom, 21 лютого 1975 року, Серія A N 18, с. 18, п. 36), не є абсолютним; воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом в такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути (див. рішення у справі Guerin v. France, 29 липня 1998 року, Reports 1998-V, п. 37). Норми, що регулюють строки на апеляційне оскарження, безумовно, мають на меті забезпечення здійснення належного правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Однак норми, про які йде мова, або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби юридичного захисту (див. рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain, 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3255, п. 45). Суд підкреслює, що, оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, воно стосується не тільки проблеми трактування правової норми в звичайному сенсі, але й проблеми недоцільного формулювання процесуальної вимоги, яке може перешкоджати розгляду позову по суті, таким чином спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (див., mutatis mutandis, Miragall Escolano and Others v. Spain, N 38366/97, п. 37, ЄКПЛ 2001-I; та Zvolsku and Zvolska v. the Czech Republic, N 46129/99, п. 51, ЄКПЛ 2002-IX). Окрім того, спосіб, в який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних або касаційних судів, має залежати від особливостей провадження у справі, що розглядається, а також до уваги береться сукупність проваджень, що здійснювались згідно національного правопорядку та роль касаційного суду у них (див., наприклад, рішення у справі Monnell and Morris v. the United Kingdom, 2 березня 1987, Серія A N 115, с. 22, п. 56, та рішення у справі Helmers v. Sweden, 29 жовтня 1991, Серія A N 212-A, с. 15, п. 31).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62) зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов’язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вище ПСП «Колос» доводи не можуть бути підставою для відводу судді Гладишевої Т.Я., відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення та прийняття відповідної скарги до провадження є саме забезпеченням доступу до правосуддя, в даному випадку - права на апеляційне оскарження, при цьому не містить жодних ознак корупційних дій.

Інші доводи щодо відводу не підтверджуються будь-якими доказами.

Отже, твердження ПСП "Колос" про наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості судді Гладишевої Т.Я. з посиланням на безпідставне поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду першої інстанції у розумінні вимог ст. 20 ГПК України, не є підставою для задоволення заяви про відвід судді Гладишевої Т.Я.

Таким чином, заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" про відвід судді Гладишевої Т.Я. у складі колегії суддів: головуючий суддя Гладишева Т.Я., судді: Головей В.М., Колоколов С.І., об’єктивно не підтверджена, ґрунтується виключно на суб’єктивних твердженнях відповідача, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, підстави для задоволення відводу судді Гладишевої Т.Я. - відсутні.

Керуючись ст.ст. 20, 86 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

У х в а л и в :

Заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" про відвід судді Гладишевої Т.Я. у складі колегії суддів: головуючий суддя Гладишева Т.Я., судді: Головей В.М., Колоколов С.І., у справі № 916/2443/15 відхилити.

Головуючий суддя           Т.Я. Гладишева

Суддя                    В.М. Головей

Суддя                                                                                                    С.І. Колоколов