ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2009 року                                                                            №22-а-16394/08/9104

      Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                              Каралюса В.М.,

суддів:                                                                 Пліша М.А., Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання                       Петлеваній Н.А.,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій

                                                            ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, в лютому  2008 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України  та просив стягнути з відповідача 38528 грн. одноразової грошової допомоги як інваліду.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він протягом більше як 26 календарних років  проходив військову службу та є інвалідом 3 групи з 2005 року, був інвалідом 2 групи з 29.04.2002 року. На підставі Постанови Кабінету Міністрів України №  284 від 21 лютого 2007 року, ст.24 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу», ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому повинна бути виплачена одноразова грошова допомога в зв'язку з інвалідністю в розмірі 38528 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2008 року позивачу було відмовлено в задоволенні позову.

Постанова суду мотивована тим, що позивач звільнений у відставку зі Збройних сил України 21.10.2002 року за станом здоров'я. Як вбачається з його пояснень в 2003 році НАСК «Оранта» йому було виплачено 3400 грн. страхових коштів. Постанова КМУ № 284 від 21.02.2007року не може поширюватись на позивача, оскільки йому було встановлено ступінь втрати працездатності та звільнено з лав ЗСУ ще до введення в дію цієї постанови.

З постановою суду не погодився позивач та подав до суду апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2008 року та вирішити питання по суті позову.

Апеляційну скаргу позивач мотивував тим, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права та грубо порушує його права та законні інтереси, не відповідає вимогам діючого законодавства.

В судове засідання сторони не зявились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в їх відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу  до 21.10.2002 року в Збройних Силах України та був звільнений у відставку за станом здоровя, що підтверджується довідкою МСЕК в Івано-Франківській області серії ІФ № 062084 від 24.04.2002 року якою позивачу встановлено 2 групу інвалідності пов'язану з виконанням обов'язків військової служби.

Незважаючи на те, що позивач був звільнений з військової служби в 2002 році він претендує на проведення йому грошових виплат на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 21.02.2007 року «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися в 2006 році». На момент звільнення позивача існував інший порядок та розмір проведення компенсаційних грошових виплат і при даних обставинах слід застосовувати закон який діяв на той момент,

Таким чином суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови прийшов до вірного висновку, що згідно ст..58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому дія постанови КМУ № 284 від 21.02.2007 року не може бути поширена на позивача, оскільки йому було встановлено ступінь втрати працездатності та звільнено з лав ЗСУ ще до прийняття та введення в дію цієї постанови.

Згідно ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що суд при винесенні оскаржуваної постанови від 24 жовтня 2008 року правильно встановив обставини справи та виніс постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст..205,  ст. 206,  ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2008 року  у справі № 2-а-1080/08 без змін.

         Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом одного місяця у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції,

Головуючий:                                                                       В.М. Каралюс                                                                          

 Судді :                                                                               М.А.Пліш

                                                                                           Стародуб О.П.