УХВАЛА

Іменем    України

17 січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Шестакової Н.В. Суддів:     Кателіна В.П.

Кузнецової О.О. При секретарі      Заремба М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про витребування майна та стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою СТОВ «Нива» на рішення Раздольненського районного суду від 06 вересня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням суду від 05 квітня 2006 року розірвано договір купівлі-продажу скреперу ДЗ - ЗЗА у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Однак зазначене майно на цей час знаходиться у користуванні відповідача, який не бажає у добровільному порядку його повернути. Протиправними діями відвідача їй завдано також моральну шкоду у розмірі 800 грн.

Судовим рішенням у позов задоволено частково, зобов'язано СТОВ «Нива» передати ОСОБА_1 майно у вигляді скрепера ДЗ - ЗЗА, а також стягнуто на її користь моральну шкоду 310 грн. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі СТОВ «Нива» ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх обставин по справі у сукупності.

Письмових заперечень від осіб, які беруть участь у справі, не надійшло.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не   підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач незаконно утримує майно, яке належить позивачці.

Колегія суддів погоджується з висновками суду.

Як свідчать матеріали справи, рішенням суду від 05 квітня 2006 року договір купівлі-продажу спірного майна від 27 травня 2005 року був розірваний, це рішення суду набуло законної сили (а.с.3).

Справа №22-ц-446/2007р.                                            Головуючий в 1 інстанції Пиркало Т.В.

                                                                                    Доповідач Шестакова Н.В.

Відповідно до ст.334 ЦК України договір є підставою виникнення права власності у набувача майна. Ст.694 ЦК України встановлює, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Приймаючи до уваги те, що договір купівлі-продажу майна від 27 травня 2005 року не визнано недійсним у частині незаконності умови договору про продажу у кредит з розстроченням платежу, і розірвання договору свідчить про його дійсність, колегія суддів не приймає до уваги довід апелянта про те, що право продажу товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу належить тільки юридичним особам.

Згідно з ч.3 ст.695 ЦК України якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Таким чином, вимога позивачки про повернення їй майна має правове обґрунтування і підлягає задоволенню. Також є обґрунтованими вимоги про стягнення моральної шкоди, приймаючи до уваги те, що з урахуванням рішення суду від 05 квітня 2006 року про розірвання договору купівлі-продажу відповідач утримує неналежне йому майно, чим порушує права позивачки як власника зазначеного майна.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що оскільки договір може бути розірваним тільки на майбутнє, і розірвання вищезазначеного договору було після виконання зобов'язання щодо передачі майна, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору.

Як встановлено у ч.4 ст.653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Між тим, зобов'язання щодо повернення предмету правочинну у разі порушення умов договору про сплату чергового платежу визначено законом у ч.3 ст.695 ЦК України.

На підставі наведеного рішення суду відповідає     вимогам  матеріального  і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу СТОВ «Нива» відхилити.

Рішення Раздольненського районного суду від 06 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку що Верховного Суду України

протягом двох місяців з дня проголошення.