КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Василенка Я.М.
Малиніна В.В.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення частини невиплаченої грошової допомоги,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення з відповідача недоплаченої одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 3148, 18 грн. як учаснику війни відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2005 - 2007 роки.
Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2008 року позов задоволено частково, зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації виплатитиОСОБА_1разову грошову допомогу за 2007 рік в розмірі 1175,18 грн. як учаснику війни. В частині стягнення недоплаченої грошової допомоги як учаснику війни в період 2005-2006 років відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки суду невідомі, були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, про що свідчить досліджене у судовому засіданні посвідчення серії НОМЕР_1, видане 23.09.2003 року Городнянським управлінням соціального захисту населення Чернігівської області, яке є безтерміновим та дійсним на всій території України.
Відповідно до приписів ч.5 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-ХІ1 від 22.10.1993 року щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується щорічна грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком як учаснику війни відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2005-2006 роки, суд 1-ої інстанції виходив з того, що положення ЗУ „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та ЗУ „Про Державний бюджет України на 2006 рік" звужують права позивача, передбачені ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині розміру разової грошової допомоги як учаснику війни, однак рішення Конституційним Судом України про визнання зазначених законів неконституційними не приймалось.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду 1-ої інстанції, так як положення cт. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік " та cт. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", якими визначалися конкретні розміри щорічної разової грошової допомоги до 05 травня на відповідний рік, п. 18 cт. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким дія положень ч.5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру витрат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни призупинена на 2006 рік, предметом розгляду питання про їх невідповідність Конституції (неконституційність) у Конституційному Суді України не були, дані положення неконституційними не визнавались, тобто були чинними і підлягали застосуванню. У зв'язку з цим позовні вимоги за вищевказаний період є безпідставними.
Задовольняючи позовні вимоги за 2007 рік, суд 1-ої інстанції виходив з того, що позивачу, як учаснику війни неправомірно здійснено в заниженому розмірі виплату разової грошової допомоги за 2007 рік, оскільки мінімальна пенсія за віком відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" з першого квітня 2007 року складала 410,06 грн., то несплачена сума допомоги складає 1230,18 грн. /410,06 грн. мінімальна пенсія за віком х 3 розміри пенсії - 55 грн. фактично виплаченої допомоги позивачу/, чим порушено її конституційне право, передбачене ст.46 Конституції України.
Суд 1-ої інстанції не прийняв посилання представника відповідача при невизнанні позову на вимоги Закону про Державний бюджет, посилаючись на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року обмеження Державного бюджету щодо соціальних виплат, в тому числі і учасникам війни, скасовані як не конституційні.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду 1-ої інстанції в цій частині з огляду на наступне.
Згідно ст. ст. 12, 13, 14, 15, 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплата разової грошової допомоги встановлена щорічно до 5 травня. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
У 2007 році діяли нормативно - правові акти, які мають однакову юридичну силу, а саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій.
Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даного спору мав визначитись, який із законів має пріоритетний характер для даних правовідносин, оскільки дані законодавчі акти в один і той же період часу визначали різний розмір одноразової допомоги.
Згідно ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_2щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
На момент ухвалення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 6-рп/2007 року, допомога, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачу вже була виплачена, що сторонами не оспорюється.
Рішення Конституційного Суду України відповідно до ст. 152 Конституції України набирає законної сили з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі. Тому на момент виплати позивачу грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були чинними ст. 29 та п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими відповідно встановлено, що у 2007 році виплата вищезгаданої допомоги учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 55 грн. та було зупинено дію ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
На підставі вищевикладеного апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2008 року слід скасувати, прийняти нову постанову, так як судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення частини невиплаченої грошової допомоги відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді:
Повний текст постанови виготовлено 16.09.2009 року.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
11 червня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Василенка Я.М.
Малиніна В.В.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення частини невиплаченої грошової допомоги,
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення частини невиплаченої грошової допомоги відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді: