ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2007 р. | № 43/90пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Ходаківської І.П. |
суддів : | Савенко Г.В. Данилової Т.Б. |
перевіривши матеріали касаційної скарги | Державного підприємства “Петровський завод вугільного машинобудування” |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2006 року |
у справі | № 43/90 пд господарського суду Донецької області |
за позовом | Державного підприємства “Петровський завод вугільного машинобудування” |
до про за зустрічним позовом до про | Державного підприємства “Макіїввугілля” визнання правочину частково недійсним Державного підприємства “Макіїввугілля” Державного підприємства “Петровський завод вугільного машинобудування” спонукання до виконання зобов’язань по договору |
за участю представників сторін:
позивача: не з’явились
відповідача: не з’явились
Державне підприємство “Петровський завод вугільного машинобудування” (далі по тексту –ДП “Петровський завод вугільного машинобудування” –виконавець по договору) звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Макіїввугілля” (далі по тексту –ДП “Макіїввугілля”) про визнання правочину недійсним в частині санкцій, передбачених п.п. 5.1, 5.3 договору № 41 від 17.03.2005 року та в частині прийомки поетапно п.3.1 та зобов’язання відповідача виконати розпорядження Мінфіну України № 31-03160-01-5/992 від 21.01.2005 року і підписати додаткову угоду про збільшення строку дії договору № 41 від 17.03.2005 року до 17 місяців з новими строками здачі етапів робіт. Позивачем були уточнені підстави позову та в доповненні від 27.07.2006 року за № 02/540 просить суд внести зміни до договору № 41 від 17.03.2005 року до календарного плану, встановивши дату закінчення основних етапів та підетапів –з урахуванням 17 місяців від дати попередньої оплати, а також виключити пункти 5.1, 5.2 договору, які суперечать діючому законодавству та нормативним документам.
ДП “Макіїввугілля” (як замовник по договору) звернулось до господарського суду з зустрічною позовною заявою до ДП “Петровський завод вугільного машинобудування” про зобов’язання останнього виконати в повному обсязі зобов’язання за договором № 41 від 17.03.2005 року по розробленню проекту, виготовленню та здачі в експлуатацію уніфікованої телекомунікаційної системи диспетчерського контролю та автоматизованого керування чірничими машинами та технологічними комплексами.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.09.2006 року у задоволенні позовних вимог ДП “Петровський завод вугільного машинобудування” відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ДП “Макіїввугілля” були задоволені.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2006 року зазначене рішення господарського суду було скасоване, в зустрічному позові –відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду - залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДП “Петровський завод вугільного машинобудування” звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою від 15.01.2007 року за № 02/24, в якій просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати в частині не задоволення вимог ДП “Петровський завод вугільного машинобудування”. Скаржник зазначає, що судові рішення винесені з порушенням норм матеріального права, зокрема: ст. 203,509,548,549 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами, 17.03.2004 року між зазначеними сторонами було укладено договір № 41 з додатковими угодами до нього № 1 від 01.06.2005 року, № 2 від 01.08.2005 року.
Відповідно до п. 1.1 виконавець зобов’язується розробити проект, виготовити, змонтувати та здати в експлуатацію та передати у власність замовника уніфіковану телекомунікаційну систему диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами та технологічними комплексами (система УТАС) для відокремленого підрозділу “Шахтоуправління імені В.М.Бажанова”. Зміст і терміни виконання основних етапів договору визначається календарним планом, що складає невід’ємну частину даного договору.
Зазначений календарний план передбачає закінчення всіх основних етапів та підетапів –з урахуванням 17 місяців від дати попередньої оплати –грудня 2005 року.
Позивач - ДП “Петровський завод вугільного машинобудування”, наполягає на виключенні з договору п.5.1 та п.5.3, оскільки вони суперечать діючому законодавству.
Зазначеними пунктами передбачено: п.5.1 - за порушення терміну виконання договору, а також кожного його етапу, передбаченому календарним планом виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості договору або етапу, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30-ти днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості;
п.5.3 - виконавець за порушення терміну виконання на підставі наказу Міністерства фінансів України від 06.04.1998р. №83 сплачує замовнику пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості кожного етапу, з якого допущено прострочення, з моменту проведення 100% попередньої оплати.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем були направлені відповідачу пропозиції щодо виключення зазначених пунктів із договору.
Стаття 651 Цивільного кодексу України передбачає, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду в разі істотного порушення договору стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 188 Господарського кодексу України, (п.2 зазначеної статті) передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Однак, як зазначалось вище, позивачем зазначене виконано не було.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до правомірного висновку, що підстав для виключення п.5.1, 5.3 із договору не має.
Позивач, наполягає на внесення змін до календарного плану до договору, встановивши дату всіх основних етапів та підетапів - з урахуванням 17 місяців від дати попередньої передоплати - липня 2006 року.
В обгрунтування зазначеного, позива вказує на те, що в договорі помилково вказана дата закінчення –грудень 2005 року, замість –липня 2006 року.
Однак, норми чинного законодавства не надають можливості змінювати в судовому порядку, в часності договори, у випадку наявності у їх тексті помилки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не були надіслані відповідачу пропозиції, щодо внесення змін до календарного плану.
Отже, апеляційний суд прийшов до правомірного висновку, що підстави для зміни календарного плану відсутні.
Господарським судом першої інстанції, рішенням від 08.09.2006 року зустрічні позовні вимоги ДП “Макіїввугілля” були задоволені, оскільки, на думку суду, зустрічний позов повністю доведений.
Однак зазначений висновок суду є передчасним.
Як підтверджено матеріалами справи (аркуш справи 155) сторонами був підписаний Акт прийому в експлуатацію уніфікованої телекомунікаційної системи диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами та технологічними комплексами (система УТАС) для відокремленого підрозділу “Шахтоуправління імені В.М.Бажанова” державного підприємства “Макіїввугілля”. У вказаному Акті зазначено, що ситема УТАС відповідає вимогам технічного завдання, комплекту технічної документації вимогам правил безпеки у вугільних шахтах. Також сторони прийняли систему УТАС до промислової експлуатації на відокремленому підрозділі “Шахтоупавління ім.В.М.Бажанова” з урахуванням зауважень, викладених в актах робочих комісій.
Тобто, вищезазначене дає підстави вважати, що умови договору виконані, а тому вимога по зустрічному позові щодо зобов’язання ДП “Петровський завод вугільного машинобудування” виконати в повному обсязі зобов’язання по договору № 41 від 17.03.2005 року по розробленню проекту, виготовленню та здачі в експлуатацію уніфікованої телекомунікаційної системи диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами та технологічними комплексами є безпідставною.
На основі вищезазначеного, судова колегія підтримує висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову.
Отже, враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду може вважатись законною та обґрунтованою, у зв’язку з чим остання не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Петровський завод вугільного машинобудування” –залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2006 року у справі № 43/90 пд - залишити без змін.
Головуючий І.Ходаківська
Судді Г.Савенко
Т.Данилова