РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.
Судців: Даніла Н.М.
Чистякової Т.І.
При секретарі: Урденко Г.В.
За участі прокурора: Віховської Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про поновлення на роботі, визнання наказу від 23.03.2006 року за НОМЕР_1 недійсним та його відміни, за апеляційною скаргою Міністерства охорони здоров'я України на рішення Центрального районного суду М.Сімферополя АР Крим від 18 липня 2006року,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства охорони здоров'я України про поновлення на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 санаторію «Гірське сонце», визнання наказу від 23.03.2006 року за НОМЕР_1 недійсним та його відміни. Свої вимоги позивач мотивує тим, що вищевказаний наказ про звільнення не відповідає вимогам ст. 45 КЗпП України, крім того звільнення було проведено під час тимчасової непрацездатності ОСОБА_1.
У ході судового засідання позивач - ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі.
Представники відповідача Міністерства охорони здоров'я України позов не визнали, пояснивши суду, що ОСОБА_1 був законно звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 санаторію за ст. 45 КЗпП України згідно вимог профспілкового комітету санаторію «Гірське сонце» за порушення законодавства України про працю.
Рішенням Центрального районного суду М.Сімферополя АР Крим від 18 липня 2006року позов ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про поновлення на роботі, визнання наказу від 23.03.2006 року за НОМЕР_1 недійсним та його відміни задоволений. Суд визнав незаконним та відмінив наказ від 23.03.2006р. за НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 за ст. 45 КЗпП України. ОСОБА_1 поновлено на роботі у санаторій «Гірське сонце» на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я судовий збір у розмірі 8(вісім)грн. 50коп. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави у розмірі - 7(сім)грн. 50 коп. Рішення суду у частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допущено до негайного виконання.
Не погодившись з рішенням суду, Міністерство охорони здоров'я України подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального права, ухвалити нове рішення, змінити дату звільнення ОСОБА_1 з 23.03.2006року на 28.03.2006року.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши сторони та висновок прокурора, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню.
Так, із матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.04.1998 року за НОМЕР_2 ОСОБА_1 призначений на посаду
Справа №22-6816/2006 р. Головуючий в першій інстанції, суддя - Тимошенко К.Г.
Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.
-2-
ІНФОРМАЦІЯ_1 санаторію «Гірське сонце».
17.06.2003 року наказом за НОМЕР_3 Міністром охорони здоров'я України з позивачем був переукладений договір на зайняття посади ІНФОРМАЦІЯ_1 санаторію «Гірське сонце» з 17.06.2003 року на умовах контракту, на строк з 17.06.2003 р. по 17.06.2004р.
25.02.2004року та 24.03.2005 року ОСОБА_1 був двічі звільнений з посади та двічі рішеннями Центрального районного суду м. Сімферополя (28.09.2004р. та 07.10.2005р.) був поновлений на роботі.
Наказом від 23.03.2006 року за НОМЕР_1 ОСОБА_1 був звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 санаторію «Гірське сонце» згідно з ст. 45 КЗпП України. (а.с.9)
Стаття 45 КЗпП України передбачає розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). На вимогу виборного органу первинної профспілкової організації профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Як вбачається з наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.03.2006року за НОМЕР_1 безпосередньою підставою для звільнення позивача у порядку ст. 45 КЗпП України, стали вимоги профспілки колективу санаторію "Гірське сонце", протокол від 21.03.2006р. за НОМЕР_4(а.с.48) та лист від 21.03.2006року(а.с.47).
Ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі суд виходив з того, що при звільненні позивача був порушений порядок звільнення. А саме: позивача було звільнено під час непрацездатності, від нього не були отримані письмові пояснення, пропущений строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач вже був звільнений і поновлений на роботі за невиплату заробітної плати.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 36, ст.147 КЗпП України звільнення за ст.45 КЗпП України не є дисциплінарним стягненням. Отже, норми КЗпП України, якими передбачені строки та порядок застосування дисциплінарного стягнення в вигляді звільнення на розірвання трудового договору за ст. 45 КЗпП України не поширюються. Отже, обов'язків отримати від позивача письмові пояснення та дотримуватися строків, передбачених ст.148 КЗпП України у відповідача не було.
Правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосуються випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Звільнення відповідача проведено не за ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Отже висновок суду про недопустимість звільнення позивача в період непрацездатності також не ґрунтується на законі.
У протоколі профспілки санаторію (а.с.48), на підставі якого звільнено позивача, вказано, що ОСОБА_1 зневажає інтереси трудового колективу, порушує законодавство України про працю, із-за неправомірних дій ОСОБА_1, починаючи з грудня 2003 року по 25.02.2004року, співробітники санаторію не отримували заробітну плату. Крім того, ОСОБА_1 незаконно використовує печатку санаторію "Гірське сонце", продав спальні корпуси, адміністративний корпус, каналізаційні мережі та інше. Охоронці фірми "Канон", найняті ОСОБА_1, не допускають робітників на територію санаторію, перешкоджають виконанню трудових обов'язків.
Із вказаного протоколу вбачається, що підстави для звільнення позивача за ст..45 КЗпП України, які передбачені вказаною нормою закону, на час звільнення були в наявності.
За таких обставин, висновки суду щодо неправомірності звільнення позивача не
відповідають обставинам справи та законодавству, що відповідно до п.3.4 ч.1 ст.309
ЦПК України є підставою для скасування рішення суду, та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.
-3-
Оскільки позивач перебував на лікарняному до 21.04.2006року, то в наказ про його звільнення слід внести зміни і вважати звільненим позивача з 22.04.2006року.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.. 303, 304, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Вирішила:
Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України задовольнити.
Рішення Центрального районного суду М.Сімферополя АР Крим від 18 липня 2006року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України про поновлення на роботі, визнання наказу від 23.03.2006 року за НОМЕР_1 недійсним та його відміни відмовити. Вважати ОСОБА_1 звільненим з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 санаторію «Гірське сонце» згідно з ст.. 45 КЗпП України з 22 квітня 2006року.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: Любобратцева Н.І. Даніла Н.М. Чистякова Т.І.