ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11.07.06 Справа № 8/353н-ад.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Виробничого об’єднання „Домобудівельник”, місто Лисичанськ,
до Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Луганської області, місто Лисичанськ, -
про скасування податкового повідомлення-рішення,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача – Кругляков В.Є., - довіреність №267 від 22.06.06 року;
від відповідача – Леонова З.Є. –державний податковий інспектор, - довіреність №15954/10 від 29.12.05 року; Савоченко Л.М. – старший державний податковий ревізор-інспектор, - довіреність №7206/10 від 21.06.06 року; Тертична О.З. –головний державний податковий ревізор-інспектор, - довіреність №7205/10 від 21.06.06 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення №0000382301/0 від 11.03.06 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у місті Лисичанську Луганської області (далі –ДПІ; ДПІ у м. Лисичанську, - Відповідач) в частині нарахування податкового зобов’язання у сумі 20100 грн.
Позивач звернувся з позовом до суду, оскільки вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є незаконним та необґрунтованим.
Попереднє судове засідання по справі призначене та фактично відбулося 30.05.06 року.
Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) судовий процес повністю фіксувався технічними засобами.
Представник Позивача у судовому засіданні позов підтримав.
23.06.06 року ним заявлено клопотання –про призначення та проведення судової експертизи на предмет відповідності податковому обліку Позивача даних таблиць №1, №2 , №3 та №4 та додатків №6 і №7 акту „Про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВО „Домобудівельник”, код 13402042, за період з 01.10.2002 року по 30.09.2005 року”, при цьому запропоновано наступне питання для роз’яснення його експертом:
чи відповідають податковому обліку Позивача дані таблиць №1, №2 , №3 та №4 та додатків №6 і №7 акту „Про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВО „Домобудівельник”, код 13402042, за період з 01.10.2002 року по 30.09.2005 року”.
Представники відповідача заперечують проти задоволення цього клопотання.
Ухвалою суду від 11.07.06 року його відхилено.
Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього №6259/10 від 29.05.06 року, стверджуючи, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення діяв у повній відповідності до чинного законодавства та з урахуванням порушень у діяльності Позивача, виявлених під час перевірки.
Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
І.1.Фахівцями ДПІ у м. Лисичанську здійснено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Виробничим об’єднанням „Домобудівельник” (далі –ВО „Домобудівельник”, - Позивач), код ЄДРПОУ 13402042, за період з 01.10.2002 року по 30.09.2005 року, - за результатами якої 21.02.06 року складено акт №9/23-13402042.
Як видно з примірника акту, доданого до матеріалів справи, з ним ознайомлені директор та головний бухгалтер підприємства, які відмовилися від його підписання, будучи незгодними з викладеними у ньому результатами.
2.Як видно з висновку ДПІ, викладеному у розділах 2.2. Валові витрати; 2.3. Амортизаційні відрахування; 2.4. Податок на прибуток, а також розділу 4.Висновок - акту перевірки, - ВО „Домобудівельник” припущено наступні порушення:
занижено валовий дохід за 2003 рік у сумі 53651,55 грн.;
завищено валові витрати у сумі 24542,48 грн.,
у т.ч. по періодах:
у ІІ та ІУ кварталах 2003 року завищено амортизаційні відрахування на суму 4,4 тис. грн.;
у такий спосіб занижено податок на прибуток за період з 01.10.02 року по 30.09.05 року у розмірі 15,9 тис. грн., а саме:
за 2003 рік –на суму 13,4 тис. грн.,
за 3 квартали 2005 року –на суму 2,5 тичс. грн.;
зменшено збитки за 2003 рік на суму 28,0 тис. грн.
Як сказано у акті перевірки, це сталося внаслідок того, що ВО „Домобудівельник”:
1)до суми валових витрат впродовж вищеназваних періодів зайво включило суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, не пов’язаних з виробничою діяльністю, на загальну суму 24542,48 грн..(у акті - розділ 2.2 .Валові витрати - наведено повний перелік таких витрат);
2)завищило суми амортизації за період з 01.10.02 року по 30.09.05 року на загальну суму 4,4 тис. грн. (розділ 2.3. Амортизаційні відрахування);
3)занизило за період з 01.10.02 року по 30.09.05 року податок на прибуток у сумі 15,9 тис. грн. (про що уже сказано вище у цій постанові).
Відповідачем у судовому засіданні, на підставі конкретних документальних доказів, наявних у справі та додатково наданих сторонами для долучення до неї, доведено обґрунтованість таких висновків.
ІІ. Позивач, заперечуючи проти доводів Відповідача, послався на те, що у 2004 році незалежним аудитором Кравчутою С.В. було складено Аудиторський звіт перевірки правильності оподаткування податком на прибуток та ведення бухгалтерського обліку ВО „Домобудівельник” за 2003 рік, з податку на додану вартість за 4 квартали 2003 року (далі –Аудиторський звіт), - згідно якому порушень чинного законодавства при здійсненні ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також при складанні та поданні податкової звітності не виявлено.
Однак дослідженням цього Аудиторського звіту встановлено, що вищенаведені твердження Позивача ним підтверджуються, але не у повній мірі.
Так, у звіті сказано, що припущено порушення в облікуванні залишку на рахунку 205 „Будівельні матеріали” на суму 100.099,14 грн.;
що аудитором рекомендовано внести відповідні виправлення та уточнення у цій частині до бухгалтерського обліку, і т.д.
Будучи допитана в якості свідка у судовому засіданні, аудитор Кравчута С.В. підтвердила наявність цих та інших порушень в діяльності ВО „Домобудівельник”. Вона також пояснила (на запитання Відповідача) про те, що за результатами вищезгаданої аудиторської перевірки, в усній формі, рекомендувала Позивачеві про виявлені порушення письмово повідомити до ДПІ у м. Лисичанську, однак, як видно із цього спору, цю її рекомендацію Позивач не виконав.
ІІІ. Суд, досліджуючи докази, надані Позивачем на вимогу суду для долучення до справи, виявив факт невідповідності цих документів вимогам закону щодо осіб, яким належить їх підписувати, а також достовірності викладених у ній показників.
Так, досліджуючи декларацію з податку на прибуток за 2003 рік, копію якої Позивач надав до суду, суд встановив, що вона не містить службових відміток ДПІ, у тому числі –даних про її отримання у ДПІ (вхідний номер та дата); податкова декларація не підписана керівником підприємства Біленецьким А.А.
Аналогічне становище виявлено при дослідженні Додатку К1/1 за 2003 рік.
Такі ж недоліки містить у собі декларація з податку на прибуток за півріччя 2003 року та Додаток К1/1 до неї.
Під час дослідження цифрових показників перелічених документів у ряді показників виявлено розходження (відсутність показника у наданих копіях).
З урахуванням викладеного, суд, керуючись ст. 70 КАС України, не вважає їх за належні та допустимі докази.
Мотивом подання до суду цих документів суд вважає спробу Позивача ввести його (суд) в оману.
Заслухавши представників сторін та свідка Кравчуту С.В, проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
1.Згідно статті 4 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).
Пунктом 3 частини 1 ст.14 цього Закону податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків.
2.Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України від 28.12.94 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі –ЗУ №334/94-ВР) встановлено, що об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
2.1.Як сказано у пункті 5.1 ст. 5 ЗУ №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
2.2.У підпункті 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ №334/94-ВР прямо сказано:
не включаються до складу валових витрат витрати на:
потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності (а саме таке порушення виявлено та належним чином доведено за результатами перевірки, здійсненої ДПІ).
2.3.Статтею 8 цього Закону врегульовано порядок нарахування амортизаційних відрахувань.
Згідно підпункту 8.3.2 п. 8.3 ст. 8, порушення якого припустився Позивач, врегульовано порядок визначення балансової вартості групи 1 основних фондів.
Матеріалами перевірки, здійсненої Відповідачем, а, крім того, також і аудитором Кравчутою С.В., - доведено, що Позивач порушив вимоги цього підпункту ЗУ №334/94-ВР
2.4.Законом (пункт 16.1 ст. 16 ЗУ №334/94-ВР) встановлено, що платник податку на прибуток підприємств самостійно визначає суму податку, що підлягає сплаті.
Але і відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства також несе платник податку у порядку та розмірах, згідно із Законом №2181-ІІІ.
3.Як сказано у п. 1.3 ст.1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами” (далі –ЗУ №2181-ІІІ), - податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
3.1.З матеріалів справи видно, що спірне податкове зобов’язання Позивачу визначено Відповідачем на підставі підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ, де сказано:
контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо:
б)дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.
Як видно з матеріалів справи, відповідач при винесенні спірного рішення керувався саме цим підпунктом п. 4.2 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ.
3.3.У разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б” підпункту 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, встановлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (підпункт 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ).
3.4.У частині третій підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ №2181-ІІІ сказано, що у разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»-«в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
4. Право Державної податкової служби України в особі ДПІ у м. Лисичанську на здійснення перевірок стану додержання суб’єктами підприємницької діяльності вимог чинного податкового законодавства передбачено статтею 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”.
Отже, з урахуванням вищевикладеного Позивач НЕ ДОВІВ, що ДПІ у м. Лисичанську як під час проведення перевірки, так і при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000382301/0 від 11.03.06 року, діяла неправомірно та всупереч чинному законодавству, у т.ч. –податковому.
Відповідач належним чином довів правомірність, обґрунтованість та законність своїх дій у ситуації, яка є предметом спору по цій справі.
З огляду на викладене у суду немає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000382301/0 від 11.03.06 року.
Судові витрати суд покладає на Позивача.
На підставі викладеного, ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”; ст.ст. 4, 5, 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 3, 5, 8, 16 та 20 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”; керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 11.07.06 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 17.07.2006 року.
Суддя А.П.Середа