У х в а л а

Іменем   України

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 03 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на судове рішення щодо ОСОБА_1

За вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 червня 2006 року ОСОБА_1, 1950 року народження, громадянка України, не судима,

засуджена за ст. 368 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України суд постановив звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона, як службова особа, оскільки займала посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, 10 березня 2006 року, за місцем своєї роботи в приміщенні сільської ради, отримала від ОСОБА_2 хабар в сумі 800 доларів США за виділення земельної ділянки, передавши йому відповідні документи.

У касаційному поданні, як видно із його змісту, прокурор ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 за м'якістю призначеного їй покарання у зв'язку з неправильним застосуванням положень, передбачених ст. 75 КК України щодо призначеного додаткового покарання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це подання підлягає задоволенню.

Як видно із матеріалів даної справи в результаті її розгляду суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 ч.1 КК України, що у поданні не оспорюється.

Із змісту мотивувальної частини вироку видно, що вирішуючи питання призначення ОСОБА_1 покарання, суд дійшов до висновку про можливість звільнення її від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України.

Проте, в резолютивній частині вироку суд указав на звільнення засудженої на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання в цілому, тобто як основного, так і додаткового у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки.

В той же час, згідно ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути призначене додаткове покарання, зокрема у виді позбавлення права обіймати певні посади. Крім того, таке рішення суду суперечить роз'ясненням, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими викладені у поданні прокурора доводи щодо незаконності вироку суду першої інстанції в частині вирішення питання призначення засудженій додаткового покарання, приймаючи також до уваги характер скоєних ОСОБА_1 неправомірних дій.

За таких обставин вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого, у разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, суду необхідно вирішити питання призначення їй покарання з дотриманням відповідних вимог КК України.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 червня 2006 року щодо ОСОБА_1скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же районний суд.

Судді:

Присяжнюк Т.І.                Кармазін Ю.М.               Федченко О.С.