ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
10.07.06 Справа № 8/449н-ад.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Малого приватного підприємства „Сплав-плюс”, місто Луганськ,
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, -
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача – Маркевич М.Л., - довіреність №01/05-06 від 05.06.06 року; Степаненко Л.О., - довіреність №02/05-06 від 05.06.06 року;
від відповідача – Іваненко С.О. –начальник юридичного відділу, - довіреність №6068/10 від 02.03.06 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про:
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську (далі –МДПІ; Ленінська МДПІ, - Відповідач) №0001372310/0 від 11.05.2006 року –по встановлених порушеннях Закону України від 03.04.97 року №168 „Про податок на додану вартість” –за основним платежем у сумі 76023,00 грн. та по штрафних (фінансових) санкціях –38012,00 грн.;
стягнення з відповідача судових витрат.
Попереднє судове засідання по справі призначене та фактично відбулося 20.06.06 року.
Відповідно до ст. 150 КАС України у судовому засіданні оголошено перерву з 03 по 10 липня 2006 року, - з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.
У судовому засіданні, яке відбулося 03.07.06 року, фіксація судового процесу здійснювалася технічними засобами.
У судовому засіданні, яке відбулося 10.07.06 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ст. 41 та пункту 2-1 розділу УІІ „Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, а тому судом його задоволено.
Представники Позивача у судовому засіданні позов підтримали.
Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму запереченні на нього №б/н від 19.06.06 року, стверджуючи, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення МДПІ діяла у повній відповідності до чинного законодавства та з урахуванням порушень у діяльності Позивача, виявлених під час перевірки.
Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
І.1.18.09.2002 року виконавчим комітетом Луганської міської ради Мале приватне підприємство „Сплав-плюс” (далі –МПП „Сплав-плюс”, - Позивач), ідентифікаційний код 32139015, зареєстроване в якості суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №13821200000001210, його включено до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою №45837 від 31.08.05 року, виданою Головним управлінням статистики у Луганській області.
Підприємство є платником податку на додану вартість (далі –ПДВ).
2.В період з 27 березня по 28 квітня 2006 року, з перервою з 06 по 26 квітня 2006 року, фахівцями Ленінської МДПІ здійснено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства МПП „Сплав-плюс”, код ЄДРПОУ 32139051, за період з 01.04.2004 року по 31.12.2005 року, - за результатами якої 10.05.06 року складено акт №187/23/32139051.
Як видно з примірника акту, доданого до матеріалів справи, з ним ознайомлений керівник підприємства, який підписав його без заяв та заперечень.
Посада головного бухгалтера підприємства (згідно акту перевірки) на підприємстві відсутня.
3.Як видно з висновків МДПІ, викладених у розділах 2.1. Податкові зобов’язання, 2.2. Податковий кредит, а також розділу 4. Висновок - акту перевірки, МПП „Сплав-плюс” припущено:
заниження від’ємного значення ПДВ у жовтні 2005 року на 78.128 грн.;
заниження ПДВ у листопаді 2005 року на 47345 грн.;
заниження ПДВ у грудні 2005 року на 28678 грн.,
у зв’язку з чим, згідно висновку фахівців МДПІ, платником ПДВ припущено порушення вимог підпункту 7.3.6 п. 7.3, підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 та пункту 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість”(далі –ЗУ №168/97-ВР).
4.На підставі вищезгаданого акту перевірки Ленінською МДПІ 11 травня 2006 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001372310/0, згідно якому Позивачеві,
на підставі:
підпункту „б” підпункту 4.2.2. п.4 ст. 4, підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –ЗУ №2181-ІІІ);
статтей 3, 6 та 10 ЗУ №168/97-ВР, -
за порушення вимог:
підпункту 7.3.6 п. 7.3, підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.4.5 п. 7.4, підпункту 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 та пункту 11.5 ст. 11 ЗУ №168/97-ВР, –
визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 114035,00 грн., з яких: 76023,00 грн. –основний платіж, 38012,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
5.Як видно з письмового повідомлення МДПІ №б/н від 10.07.06 року, наданого до справи, фахівці Ленінської МДПІ, після складення вищезгаданого акту перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення, яке по цій справі оспорює Позивач, САМІ НЕ ДІЙШЛИ ЄДИНОЇ ДУМКИ щодо правомірності визначення податкового зобов’язання з ПДВ для МПП „Сплав-плюс” - згідно податкового повідомлення-рішення №0001372310/0 від 11.05.06 року.
У зв’язку з цією обставиною та (як сказано далі у письмовому повідомленні від 10.07.06 року) „складністю питання, відображеного в акті перевірки, Ленінською МДПІ було розглянуто проект акту перевірки на засіданні комісії зі спірних питань Ленінської МДПІ, в результаті чого було прийнято рішення про направлення проекту акту перевірки до ДПА у Луганській області.
26.04.06 року було отримано відповідь, яка підтвердила точку зору Ленінської МДПІ про наявність з боку МПП „Сплав-плюс” порушень податкового законодавства”.
6.Однак, як показало дослідження рішення, прийнятого ДПА у Луганській області за результатами розгляду звернення Ленінської МДПІ, про яке йдеться у п. 5 цієї постанови, викладеного у письмовому повідомленні №5859/7/23-605 від 25.04.06 року, - фахівці ДПА не дійшли такого висновку, про який стверджує представник Відповідача у своєму письмовому повідомленні, цитованому у п. 5 цієї постанови.
Так, у рішенні ДПА сказано:
„станом на 01.09.05 року підприємство мало підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування у розмірі 1506,2 тис. грн.
Листом від 06.10.05 року №445 МПП „Сплав-плюс” повідомило податковий орган про власне рішення щодо включення зобов’язань по податкових векселях до складу податкових зобов’язань звітного періоду, в якому надано податкові векселі митному органу (вересень 2005 року).
У відповідності з абзацом сьомим пункту 11.5 ст. 11 ЗУ №168/97-ВР ..., якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більше, ніж сума зобов’язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов’язань по такому податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.
Таким чином, платник податку у податковій декларації за вересень 2005 року повинен був заповнити рядок 6 - із знаком ”+”, рядок 19.1 - із знаком „-„; рядок 19.2 - із знаком „+”; за жовтень 2005 року повинен бути заповнений рядок 12.2 декларації, що не суперечить вимогам абзацу сьомому пункту 11.5 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Тобто підприємство правомірно включило у жовтні 2005 року суму ПДВ по погашених податкових векселях до складу податкового кредиту.
Надання уточнюючих розрахунків з коригуванням рядка 12.2 декларації за жовтень 2005 року вважаємо недоцільним”.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку має місце документально підтверджений факт ситуації, передбаченої підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ, - тобто конфлікт інтересів, - в якому сказано наступне:
у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
4.Як вбачається з матеріалів справи, Позивач не погодився з вищезгаданим податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.
ІІ. Суд, дослідивши обставини справи та додатково надані сторонами документи, встановив наступне.
1.Впродовж вересня-грудня 2005 року МПП „Сплав-плюс” здійснювало зовнішньоекономічну діяльність у вигляді ввезення на митну територію України імпортних товарів.
2.Підприємство при сплаті ПДВ у вересні-грудні 2005 року керувалося нормою пункту 11.5 ст. 11 ЗУ №2181-ІІІ, в якому сказано:
платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов’язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.
У вересні 2005 року МПП „Сплав-палюс” поставило органам митного контролю податкові векселі на загальну суму 78128,00 грн., у тому числі:
№643048361557 –дата видачі 16.09.05 року на суму 26448,87 грн. з датою погашення 15.10.05 року;
№643048361558 –дата видачі 22.09.05 року на суму 26364,18 грн. з датою погашення 21.10.05 року;
643048361559 –дата видачі 30.09.05 року на суму 25314,54 грн. з датою погашення 29.10.05 року;
у жовтні 2005 року МПП „Сплав-плюс” поставило органам митного контролю податковий вексель №643048361560 –дата видачі 18.10.05 року на суму 30783,34 грн. з датою погашення 16.11.05 року;
у листопаді 2005 року МПП „Сплав-плюс” поставило органам митного контролю податковий вексель №643048361563 на суму 29453,91 грн. з датою видачі 29.11.05 року та датою погашення 28.12.05 року.
3.Матеріалами справи доведено, що Позивач станом на 01.09.05 року мав підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування у розмірі 1506,2 тис. грн. (як видно з акту перевірок, а також з пункту 6 розділу І цієї постанови, - з цим погодилися як Ленінська МДПІ, так і ДПА у Луганській області).
Листом від 06.10.05 року №445 МПП „Сплав-плюс” повідомило податковий орган про власне рішення щодо включення зобов’язань по податкових векселях до складу податкових зобов’язань звітного періоду, в якому надано податкові векселі митному органу (вересень 2005 року).
4. З урахуванням цієї обставини Позивач при складенні та поданні до МДПІ податкових декларацій з ПДВ за жовтень, листопад та грудень 2005 року керувався положеннями, викладеними у абзацах 5-7 п. 11.5 ст. 11 ЗУ №168/97-ВР (з урахуванням змін та доповнень, внесених законами: №2505-ІУ від 25.03.05 року; №2642-ІУ від 03.06.05 року; №2771-ІУ від 07.07.05 року), в яких сказано:
якщо термін сплати зобов’язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов’язань по векселю до складу податкових зобов’язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов’язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата (абзац 5);
якщо термін сплати зобов’язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов’язань по такому податковому векселю включається до суми податкових зобов’язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення податкових зобов’язань шляхом перерахування коштів до бюджету (абзац 6);
якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більше, ніж сума зобов’язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді (абзац 7).
4.1. Аналогічна позиція викладена у розділі „Порядок погашення податкових векселів та відображення їх у податковій звітності” Методичних рекомендацій Державної податкової адміністрації України (далі –ДПА) щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів (спрямовані для виконання підрозділам Державної податкової служби України листом ДПА №25595/7/16-1517 від 22.12.05 року) (далі –Методичні рекомендації від 22.12.05 року).
4.2.Такі ж зміни внесено і до пунктів 18-20 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 року №1104 (далі –Порядок №1104), - при цьому пункт 18 Порядку №1104 –виключено.
Суд зазначає, що дію Порядку №1104 з 01.11.2002 року зупинено щодо операцій з ввезення усіх товарів, крім операцій з ввезення сирої нафти.
5.Позивач, складаючи та подаючи до МДПІ податкові декларації з ПДВ за жовтень-грудень 2005 року, у відповідності до положень вищезгаданих абзаців 5-7 пункту 11.5 ст. 11 ЗУ №2181-ІІІ та Методичних рекомендацій від 22.12.05 року, відобразив у них наступне:
а)у податковій декларації за жовтень 2005 року –в рядку 1.2. –суму податкового кредиту у розмірі 78128,00 грн.;
б)у податковій декларації за листопад 2005 року - в рядку 12.2 –суму податкового кредиту у розмірі 30783,00 грн.;
в)у податковій декларації за грудень 2005 року –в рядку 12.2 –суму податкового кредиту у розмірі 29454,00 грн.
ДПА у Луганській області, приймаючи рішення по спірній ситуації з податковим-повідомленням-рішенням №0001372310/0 від 11.05.06 року щодо визначення податкового зобов’язання з ПДВ МПП „Сплав-плюс”, - дійшла аналогічного висновку.
5.1. Позивач податкові декларації з ПДВ у 2005 році складав наростаючим підсумком (підпункт 4.1.3-4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ)
ІІІ.1.Як сказано у розділі 2.2.Податковий кредит вищезгаданого акту перевірки МДПІ, платником податку до складу документів, які надають право на нарахування податкового кредиту, двічі включено суму ПДВ у розмірі 27349,00 грн. –згідно податкової накладної ВАТ „ДПМЗ” №6042 від 28.12.05 року, - у зв’язку з чим за результатами перевірки МДПІ було донараховано платнику податку податкове зобов’язання з ПДВ на суму 27349,00 грн.
Такі дії МДПІ є безпідставними та передчасними, оскільки Позивач самостійно виявив цю помилку та, керуючись п. 17.2 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ, усунув її шляхом подання 23.03.06 року до МДПІ уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2006 року (отримана МДПІ 23.03.06 року), зменшивши на суму 27349,00 грн. обсяг податкового кредиту.
У абзаці 5 пункту 17.2 ст. 17 названого Закону сказано:
при самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань адміністративні штрафи не накладаються.
На час проведення перевірки фахівцям МДПІ про цю обставину (самостійне виправлення помилки) було відомо, - перевірка проводилася з 27.03.06 року по 28.04.06 року, податкове повідомлення-рішення винесено 11.05.06 року.
2.Що стосується донарахування податкового зобов’язання з ПДВ та застосування штрафних санкцій, то Відповідачем надано наступні пояснення.
2.1.Донараховуючи податкове зобов’язання та застосовуючи штрафні санкції, він керувався положеннями:
ст.ст.4 та 17 ЗУ №2181-ІІІ,
ст.ст.3, 6, 10 та 11 ЗУ № 168/97-ВР,
Порядком заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затв. наказом ДПА України №155 від 30.05.97 року;
а також Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.01 року (далі –Інструкція №110).
Стосовно обґрунтованості застосування МДПІ перших трьох нормативних актів судом свою думку висловлено вище у цій постанові.
2.2.Що стосується тверджень Відповідача про те, що Інструкція №110 в категоричній формі вимагає безумовного донарахування податкових зобов’язань у тих періодах, в яких платником податків податкове зобов’язання було занижено, а також застосування у зв’язку з цим штрафних (фінансових) санкцій, то суд не погоджується з такою думкою, при цьому керуючись частиною 4 п. 8 названої Інструкції, в якій сказано:
при самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань адміністративні штрафи не накладаються.
2.3.Судом також звернуто увагу на наступну обставину, пов’язану з дотриманням чинного податкового законодавства з боку фахівців МДПІ при здійснені спірної перевірки.
Головний державний податковий ревізор-інспектор сектору документальних перевірок відділу контрольно-перевірочної роботи Ленінської МДПІ у місті Луганську Васюк О.І., будучи допитана в якості свідка у зв’язку з виясненням обставин, які стали підставою для визначення податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій, які потім знайшли своє відображення у спірному податковому повідомленні-рішенні, - між іншим, пояснила суду, що вона, проводячи перевірку, вважала, що підпункт 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 ЗУ №2181-ІІІ, в якому сказано:
датою виникнення податкових зобов’язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті, -
був чинним на час проведення перевірки, - в той час, як на підставі ЗУ №2505-ІУ від 25.03.05 року його дію частково зупинено.
З урахуванням вищенаведених доводів у Відповідача не було фактичних підстав для донарахуванням Позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ, а також для визначення штрафних санкцій, про які йдеться у податковому повідомленні-рішенні №0001372310/0 від 11.05.06 року.
ІУ. Вищевикладене надає суду право дійти висновку про те, що Відповідачем в ході судового розгляду справи не виконано вимоги частини 2 ст. 71 КАС України, де сказано:
в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (як сказано вище у цій постанові, - Відповідач позов не визнав), -
що означає, що Відповідач позовні вимоги не спростував, - тобто не довів те, що податкове повідомлення-рішення №0001372310/0від 11.05.06 року ґрунтується на достовірних документальних доказах, виявлених та досліджених під час перевірки МПП „Сплав-плюс”, а також що його прийнято у суворій відповідності до чинного податкового законодавства, про яке йдеться вище у цій постанові.
Крім того, Відповідач, будучи достовірно обізнаним з приводу документально доведеного (у даному випадку) факту наявності ситуації, передбаченої підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ, - конфлікт інтересів, - в якому сказано наступне:
у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, -
не вжив заходів до прийняття об’єктивного, неупередженого та такого, що ґрунтується на чинному законодавстві, рішення за результатами перевірки, яка проведена фахівцями МДПІ щодо МПП „Сплав-плюс” (акт №187/23/32139051 від 10.05.06 року).
З огляду на це суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене МДПІ з порушенням:
частини 2 ст. 19 Конституції України, - в якій сказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
статті 3 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”, в якій сказано, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, викладених у розділах І-ІУ цієї постанови.
Керуючись частиною 1 ст.94 КАС України, суд стягує з Державного бюджету на користь Позивача державне мито у сумі 3 грн. 40 коп., сплачене ним при подачі позовної заяви, що підтверджується платіжним дорученням №653 від 24.05.06 року.
На підставі викладеного, частини 2 ст. 19 Конституції України; ст. 3 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”; керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001372310/0 від 11.05.2006 року, винесене Ленінською об’єднаною державною податковою інспекцією у м. Луганську, - про донарахування Малому приватному підприємству „Сплав-плюс”, ідентифікаційний код 32139051, місцезнаходження якого: м. Луганськ, вул. Краснодонська, 1-„з”, р/р 326004000826980 у філії банку „Фінанси та кредит” ТОВ у Луганській області, МФО 304717, - податкового зобов’язання з податку додану вартість у сумі 76023 (сімдесят шість тисяч двадцять три) грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 38012 (тридцять вісім тисяч дванадцять) грн. 00 коп., а всього –114035 (сто чотирнадцять тисяч тридцять п’ять) грн. 00 коп.
3.Стягнути з Державного бюджету України - на користь Малого приватного підприємства „Сплав-плюс”, ідентифікаційний код 32139051, місцезнаходження якого: м. Луганськ, вул. Краснодонська, 1-„з”, р/р 326004000826980 у філії банку „Фінанси та кредит” ТОВ у Луганській області, МФО 304717, - витрати по сплаті державного мита у сумі 3 (три) грн. 40 коп.
4.Повернути Малому приватному підприємству „Сплав-плюс”, ідентифікаційний код 32139051, місцезнаходження якого: м. Луганськ, вул. Краснодонська, 1-„з”, р/р 326004000826980 у філії банку „Фінанси та кредит” ТОВ у Луганській області, МФО 304717, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., - як такі, що не передбачені чинним Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 10.07.06 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 17.07.2006 року.
Суддя А.П.Середа