КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 22-а-15175/08 Головуючий суддя суду 1 інстанції Соколов О.О.,
суддя - доповідач Бабенко К.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Бабенка К.А.,
суддів: Кузьменка В.В.,
Попович О.В.,
при секретарі Коноваленко Т.А.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними, стягнення несплаченої суми щорічної разової грошової допомоги,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2008 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану Постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити Позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серіїНОМЕР_1 від 07 лютого 2000 року (а.с. 5).
Відповідно до частини п'ятої ст. 12 Закону № 3551, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною четвертою ст. 17-1 Закону № 3551, особи, які не отримали щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 та ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005, розмір щорічної разової грошової допомоги у відповідних роках учасникам бойових дій становив 250 гривень.
Позивачем зазначені суми щорічної разової грошової допомоги за 2005 - 2006 роки отримано, що підтверджується Довідкою Управління праці та соціального захисту населення Городянської районної державної адміністрації від 21 січня 2008 року № 58 (а.с. 6).
Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 та Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 неконституційними не визнавалися. Тобто, в період 2005 - 2006 років діяли нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, а саме Закон № 3551 та Закони України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004, "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005, якими встановлено розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Згідно ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненнямОСОБА_2щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметннй акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 серпня 2008 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Київського центру по нарахуванню та виплаті пенсій і допомоги та Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва про стягнення недоплаченої грошової допомоги та пенсії.
Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року зупинено дію частини п'ятої ст. 13 Закону № 3551 на 2006 рік, відтак застосування правових норм дію яких зупинено не допускається.
А відтак, право Позивача на отримання недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2006 рік не порушено.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що Позивачу також виплачено щорічну разову грошову допомогу у 2007 році в сумі, встановленій Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року, а саме 280 грн., що сторонами не заперечується.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року, положення якого діяли на час виконання Відповідачем перед Позивачем своїх зобов'язань, виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій відповідно до Закону № 3551 здійснено у сумі 280 грн.
Згідно частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач виплативши
вищезазначену суму щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік до 5 травня
діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
Згідно частини другої ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Визнання ж Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.07 № 6-рп/2007 року (далі - Рішення КСУ), положень статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) не є підставою для стягнення з Відповідача недоплаченої суми різниці між розміром щорічної разової грошової допомоги встановленої Законом № 3551 та розміром, встановленим Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року, тому, як зобов'язання взяті на себе державою, реалізацію яких покладено на органи праці та соціального захисту населення щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня виконані у розмірі, встановленому чинним на час її виплати законодавством в повному обсязі, тобто, в діях Відповідача відсутні ознаки неправомірності.
Відповідно до частини третьої ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною третьою ст. 152 Конституції України встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини другої ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Позивачем вимоги про відшкодування будь-якої шкоди не заявлялось.
Отже, недоотримання різниці між розміром щорічної разової грошової допомоги встановленої Законом № 3551 та розміром, встановленим Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року є шкодою, заподіяною ухваленням неконституційного Закону, яка підлягає стягненню з держави. В зв'язку з чим, Позивач не позбавлений права звернутись з позовом про відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди до загального суду в порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації задовольняється, а Постанова Городнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2008 року скасовується в частині зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу за 2007 рік у сумі 1770 грн. 30 коп. з прийняттям нової постанови, якою відмовляється в задоволенні адміністративного позову в цій частині. В решті Постанова Городнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2008 року залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2008 року в частині зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу за 2007 рік у сумі 1770 грн. 30 коп. скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову в цій частині.
В решті Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.
Постанову складено у повному обсязі 03.06.2009.
Головуючий суддя К.А. Бабенко
Судді: В.В. Кузьменко
О.В. Попович