КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-20561|08 р. Головуючий у першій інстанції: Кащук А.М.,
Доповідач: Мамчур Я.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Усенка В.Г., Зайцева М.П.,
при секретарі: Медовниці Ю.О.,
розглянувши апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу питань з надзвичайних ситуацій Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання незаконними дій по відмові у видачі довідки форми № 7 для підтвердження статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до відділу питань з надзвичайних ситуацій Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання незаконними дій по відмові у видачі довідки форми № 7 для підтвердження статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2008 року у задоволенні позову - відмовлено.
На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є потерпілим від аварії на ЧАЕС 4 категорії, и: підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Черкаською обласною Радою 02.02.1995року. Позивач хворіє на цукровий діабет, стенокардію, кардіосклероз, переніс інфаркт міокарду . Для встановлення причинного зв”язку між його захворюваннями та наслідками аварії на ЧАЕС на вимогу обласної спец. ЛКК йому необхідно надати довідку форми № 7 за отриманням якої він звернувся до відділу питань з надзвичайних ситуацій Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, однак у видачі цієї довідки йому було відмовлено.
Згідно до ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які працюють або проживають на забруднених територіях, є довідка про період постійного проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до Постанови КМ України від 20.01.1993 р. «Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», довідка форми № 7 видається особі, яка постійно проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вона станом на 01.01.1993 р. прожила або відпрацювала у цій зоні не менше чотирьох років.
Як вбачається з довідки Ватутінського МВ УМВС України в Черкаській області від 28.01.2008р. № 205 ОСОБА_1 до 09.04.1991 р. був офіційно зареєстрований по АДРЕСА_1 у м. Ватутіне, Черкаської області, а з 23.04.1991р., згідно довідки Звенигородської міськради Черкаської області № 841 від 21.01.2008 р. та прописці в паспорті в по АДРЕСА_2 у м. Звенигородка, Черкаської області.
Так, до четвертої зони посиленого радіоекологічного контролю відноситься м. Звенигородка , а м. Ватутіне такою зоною не являється.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював в м. Ватутіне на хлібокомбінаті і з цієї роботи пішов на пенсію за віком, тобто в зоні посиленого радіоекологічного контролю він не працював. В с.Богачівка, Звенигородського району, Черкаської області, яке відноситься до 4-ої зони посиленого радіоекологічного контролю, ОСОБА_1 купив 21.09.1988р. у ОСОБА_2 глиняний,критий шифером будинок , розташований на земельній ділянці, площею 0,06 га.
Отже, на час придбання позивачем будинку в с. Богачівка і станом на 23.04.1991 р., коли позивач прописався в м. Звенигородка, діяли норми Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 р. № 677, згідно п.22 якого громадяни підлягали в установленому порядку прописці по місцю постійного проживання. Прописка та виписка у відповідності до п.24 цього Положення здійснювалася у містах - органами внутрішніх справ, а в сільській місцевості, де вони були відсутні, уповноваженими на те виконкомами сільських рад, а як вбачається з довідок Богачівської сільради Звенигородського району, Черкаської області № 38 від 18.01.2008 р. та № 197 від 19.03.2008 р. ОСОБА_1 прописаним в с. Богачівці не був.
Колегія суддів погоджується, що факт купівлі ним будинку 21.09.1988 р. та користування земельною ділянкою не є доказом його постійного проживання в с. Богачівці, а встановити факт такого проживання у судовому порядку неможливо, поскільки, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 « Про судову практику в справах про встановлення фактів , що мають юридичне значення»: «Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.»
Крім того, як вбачається з матеріалів справи рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 11.05.1990 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання останнього втратившим право на житло, встановлено, що ОСОБА_1:« в квітні 1989 р. пішов з квартири АДРЕСА_1 в м. Ватутіне.» Це свідчить про те, що ОСОБА_1 не міг постійно проживати в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 р. чотири роки, так як з часу залишення позивачем квартири АДРЕСА_1 в м. Ватутіне до 01.01.1993 р. не минуло чотирьох років.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, колегія суддів погоджується, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії відповідача - відділу питань з надзвичайних ситуацій Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області не є протиправними, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур
Судді: М.П. Зайцев
В.Г. Усенко
Ухвалу складено у повному обсязі 30.06.2009.