Справа №22ц-724/09 Суддя першої інстанції Кологрива Т.М.
Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Дудник Ю.П.,
за участю: позивача ОСОБА_1., його представника ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_4., його представника ОСОБА_5. та відповідачки ОСОБА_6
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2009 р. за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку,
В С Т А Н О В И Л А :
15 лютого 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з пізніше уточненим позовом до ОСОБА_6. та ОСОБА_2. про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21 жовтня 1996 р. він уклав з відповідачкою ОСОБА_6 яка за довіреністю представляла інтереси ОСОБА_2., письмовий договір купівлі-продажу вказаного будинку. За умовами цього договору вартість спірного будинку склала 95000000 крб.
Сплативши відповідачам обумовлену договором вартість будинку, шляхом передачі продавцю паливно-мастильних матеріалів на зазначену суму, позивач вселився із сім'єю в придбане житло, проживає там і провів ремонт будинку.
Посилаючись на те, що він повністю виконав свої зобов'язання по зазначеному договору, а відповідачі безпідставно відмовляються від його нотаріального посвідчення, позивач просив суд задовольнити його позов.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2009 р. у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невірну оцінку зібраних доказів, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та перевіривши законність і обгрнтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази і дійшов вірного висновку, що спірні відносини виникли до набрання чинності ЦК України 2003 р., а тому правильно застосував при вирішенні спору норми ЦК України 1963 р.
Відповідно до ст. 153 цього Кодексу договір вважається укладеним, коли між сторонами в належній формі досягнуто згоди по всіх істотних його умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 227 вказаного Кодексу договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 28 квітня 1978 р. (з наступними змінами) ,,Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори купівлі-продажу жилого будинку.
Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.
З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_4. (а.с. 11, 12).
Місцевим судом правильно встановлено, що в 1996 році між позивачем і відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж спірного будинку. За цією домовленістю покупець зобов'язався передати продавцю в рахунок оплати вартості будинку три тони дизельного палива.
Для реалізації такої домовленості відповідач видав нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_6. для подальшого, тобто після оплати, оформлення договору купівлі-продажу вказаного будинку тільки в нотаріальній конторі (а.с. 15).
Після передачі відповідачу частини обумовленої угодою кількості дизельного палива (700 кг) позивач вселився з сім'єю в придбане житло, проживає там, провівши ремонти і покращення будинку. Однак, доказів того, що в подальшому він повністю або частково виконав указану угоду, ОСОБА_1 суду не надав.
Його посилання на письмовий договір купівлі-продажу спірного будинку від 21 жовтня 1996 р. (а.с. 14) і показання свідків ОСОБА_7. і ОСОБА_8 місцевим судом обґрунтовано не взяті до уваги через наступне.
Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. А обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В судовому засіданні місцевого суду позивач та відповідачка визнали, що указаний письмовий договір був виготовлений значно пізніше, вже після виникнення непорозумінь між сторонами, і не відповідає тим умовам на яких сторони мали намір укласти угоду.
Зазначені обставини визнані сторонами в судовому засіданні, а тому місцевий суд правильно визначився, що відповідно до ст. 61 ЦПК України, вони доказуванню не підлягають.
Оскільки договір купівлі-продажу жилого будинку за формою повинен бути нотаріально посвідченим то така обставина не може підтверджуватись показаннями свідків.
Посилання апелянта на проживання в спірному будинку та проведення там ремонту не мають в даному випадку юридичного значення, оскільки така обставина не може бути підставою для визнання дійсним спірної угоди.
Таким чином, правильно встановивши, що відповідач лише надав позивачу дозвіл разом із своєю сім'єю проживати в спірному будинку, а вказаний письмовій договір не може бути визнаний договором купівлі-продажу жилого будинку, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов даного договору, а саме: предмету договору, ціни та порядку оплати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2009 р. - залишити без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: