ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.06 Справа № 3/225(6/169).
Суддя Доманська М.Л. , розглянувши матеріали справи за позовом
Державного територіально –галузевого об'єднання „ Південно –Західна залізниця”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтрейд”, м. Антрацит Луганської області
про стягнення 8 680 грн. 00 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Сторожук Ю.В. (дов. від 04.04.06№ 411-НЮ),
від відповідача - Карун С.С., дов. від 31.12.05 № 94,
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Луганської області від 01.11.05 (суддя Василенко Т.А.) по справі № 6/169 позов задоволено повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтрейд” на користь Державного територіально –галузевого об'єднання „Південно –Західна залізниця”, стягнуто штраф у сумі 8 680 грн. 00 коп., державного мита у сумі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. –судових витрат.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.01.06 по справі 6/169 апеляційну скаргу відповідача (ТОВ “Укрпромтрейд”) залишено без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 01.11.05 по справі 6/169 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.06 по справі № 6/169 касаційну скаргу ТОВ “Укрпромтрейд” задоволено частково, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.01.06 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Ухвалою від 15.05.06. справа № 3/225 (6/169) призначена до розгляду на 08.06.06 та ухвалою від 08.06.06 справу відкладено на 04.07.06. Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.07.06 до 12.07.06.
Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації
судового процесу, яке судом задовольняється.
Відповідач відзивом від 25.08.05 № 434 проти позову заперечує посилаючись на те, що в якості необхідної умови для накладання штрафу Статутом залізниць України передбачено невірне зазначення одночасно і коду і адреси, що у результаті невірного зазначення коду вантажоотримувача ніяких наслідків не настало; згідно зі ст.315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк; Статутом залізниць України також ж встановлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають зі Статуту –шість місяців; строк позовної давності за даним позовом сплинув 03.08.05, тобто до подання позову до суду.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного.
Згідно зі ст.6 Статуту залізниць України (далі-Статут) накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил перевезення вантажу і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За залізничною накладною №№ 51458107 (а.с.10) у вагоні №№ 61222089 відповідачем на адресу одержувача -ЕП Чернігівська ТЕС на станцію Чернігів Південно-Західної залізниці було відправлено вантаж - донецький антрацит.
Згідно зі ст.24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній відправником.
Відповідно до ст.24 Статуту на станції призначення залізницею було перевірено правильність зазначення у накладній відомостей про код одержувача. В ході перевірки було встановлено, що відповідачем невірно вказано код одержувача, та за результатами перевірки складено акт загальної форми від 03.02.05 № 12 (а.с.29).
Відповідачем як відправником вантажу у залізничній накладній № 51458107 у графі "Одержувач" був вказаний код 3991 замість 3191.
Адресу одержувача у накладній відправником вказано вірно.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь штраф у сумі 8 680 грн. 00 коп. за неправильне зазначення у накладній коду одержувача.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником зазначених відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Таким чином, факт неправильного зазначення відправником в накладній коду одержувача засвідчено належним доказом - актом загальної форми від 03.02.05 № 12, у розумінні ст. 129 Статуту та п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України (далі - Статут) за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно зі ст.24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Таке правопорушення включає в себе протиправну поведінку суб'єкта господарювання, наявність шкідливих наслідків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і нанесеною шкодою, та вину правопорушника.
Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.06 по справі № 6/169 дану справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області із зазначенням наступного: „Враховуючи наведені норми, законодавством санкція встановлена на випадок, якщо у накладній вказано невірно одночасно "код та адреса", відповідно, вантаж доставлено не за місцем призначення з негативними наслідками, наприклад, порушено графіки перевезень, виник простій вагонів.”
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем невірно вказано код одержувача, про що складений акт загальної форми від 03.02.05 № 12; адресу одержувача у накладній відправником вказано вірно; негативних наслідків у зв’язку з вказаним не настало, про зазначено у відзиві відповідачем та що підтверджено позивачем у поясненні наданому у судовому засіданні 12.07.06.
За таких обставин, з врахуванням вимог ст.111-12 ГПК України та вказівок, що містяться у вищезазначеній постанові касаційної інстанції від 04.04.06, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Крім того, відповідач заявив про застосування судом позовної давності.
Статтею 9 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України (далі –ГК України), який набрав чинності одночасно з ЦК України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм ЦК України, що стосується і положень про позовну давність.
Так, ч.1 ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Такої ж тривалості встановлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають з Статуту залізниць.
Так, ч.1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В даному випадку це 03.02.05. Тобто строк позовної давності щодо стягнення заявленого у позові штрафу у сумі 8680 грн. 00 коп. в даному випадку сплинув 03.08.05, тоді як позов надісланий до суду 05.08.05 (а.с.12).
За таких обставин, позов не підлягає задоволенню з віднесенням на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України витрат по держмиту та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85, 111-12 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання : 12.07.06
Суддя М.Л.Доманська