Код суду 0555

Справа №2-884/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 29 травня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого  судді     Доброріза А.В.

при секретарі               Зайцевій О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті     Ясинуватій цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ясинуватської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на квартиру та визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання дублікату свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, визнання права власності на частку в квартирі та на обов'язкову частку у спадщині. Позивачка посилалася на те, що 31 травня 1991 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3. З чоловіком вони проживали в квартирі №15, яка розташована у місті Ясинуватій, 100-й квартал, будинок №3, де вона була зареєстрована з 12 червня 1991 року.

    У 1994 році позивачка та її чоловік вирішили приватизувати займану ними квартиру, для чого разом подали до відділу приватизації заяву на участь у приватизації та всі необхідні для цього документи. 15 квітня 1994 року, відповідно до рішення комісії з приватизації державного житлового фонду виконкому Ясинуватської міської Ради народних депутатів №14/5, їм було видане свідоцтво про право спільної сумісної власності на спірну квартиру, де вони з чоловіком зазначені як співвласники. 19 квітня 1994 року це свідоцтво було зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації.

  22 серпня 2008 року чоловік позивачки помер. У передбачений законом 6-ти місячний строк позивачка звернулася до нотаріуса, де їй повідомили, що зазначену квартиру її чоловік заповідав своїй доньці від першого шлюбу - ОСОБА_2 та пояснили, що відповідно до ст.1241 ЦК України, як непрацездатна вдова, вона має право на обов'язкову частку у спадщині. У зв'язку з цим їй було видано запит до КП БТІ Ясинуватської міської Ради для отримання витягу з Реєстру прав власності, але рішенням БТІ ОСОБА_1 було відмовлено у видачі витягу оскільки, відповідно до даних інвентаризаційної справи, квартира зареєстрована за ОСОБА_3. Крім цього було вказано, що оригінал свідоцтва про право власності, (яке з моменту отримання і до теперішнього часу знаходиться у позивачки), за заявою ОСОБА_4 було визнано недійсним у зв'язку з начебто його втратою та наданням оголошення про його втрату до газети “Ясинуватська ніва” №48 (31) від 28 листопада 2008 року, на підставі чого було видано дублікат свідоцтва про право власності, де зазначено, що єдиним власником спірної квартири являється померлий ОСОБА_3

Позивачка вважала, що за законом вона має  право на Ѕ частину зазначеної квартири. Відповідно до ст.1261 ЦК України, позивачка та дочка померлого ОСОБА_3, відповідачка ОСОБА_2, є єдиними спадкоємцями першої черги за законом. Як непрацездатна вдова, позивачка має право на обов'язкову частку у спадщині, яка, відповідно до ст.ст.1261,1267 ЦК України, складає ј частину спадщини та виходячи з цього - 1/8 частину квартири. Позивачка просила визнати недійсним дублікат свідоцтва, виданий ОСОБА_4, про право власності на зазначену квартиру та визнати за позивачкою, як за особою, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_3,  право власності на 1/8 частину квартири, а всього — на 5/8 частин зазначеної квартири (1/2 +1/8).

    В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність за участю її представника ОСОБА_5

    Представник позивачки ОСОБА_5 в суді позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі, пояснила, що позивачка використала своє право на приватизацію один раз, коли разом з чоловіком приватизувала зазначену квартиру в 1994 році. Вважала, що позивачка має право власності на Ѕ частку квартири та право на обов’язкову частку у спадщині.

Представник виконавчого комітету Ясинуватської міської Ради - ОСОБА_6 в суді позов визнав та пояснив, що дублікат свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, виданий комісією по приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Ясинуватської міської Ради 15 січня 2009 року є незаконним, так як представник дочки спадкодавця ОСОБА_2- ОСОБА_4- одержала його шляхом обману.

Представник відповідачки ОСОБА_2-ОСОБА_4 позов не визнала, вважала, що померлий ОСОБА_3 був єдиним власником спірної квартири.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що з 31 травня 1991 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с.5). З чоловіком вони проживали в однокімнатній квартирі №15, яка розташована у місті Ясинуватій, 100-й квартал, будинок №3, де вона була зареєстрована з 12 червня 1991 року (а.с.11,58). У 1994 році подружжя вирішили приватизувати займану ними квартиру, подали заяву на участь в приватизації та всі необхідні для цього документи. 15 квітня 1994 року, відповідно до рішення  комісії з приватизації державного житлового фонду виконкому Ясинуватської міської Ради народних депутатів №14/5, їм було видане свідоцтво про право спільної сумісної власності на зазначену квартиру, де вони з чоловіком зазначені як співвласники. 19 квітня 1994 року це свідоцтво було зареєстровано в Бюро технічної інвентаризації (а.с.6)  

22 серпня 2008 року ОСОБА_3 помер. За час свого життя ОСОБА_3 склав заповіт, за яким спірну квартиру заповідав своїй доньці від першого шлюбу ОСОБА_2 (а.с.29). У передбачений законом 6-ти місячний строк позивачка звернулася до нотаріуса, де їй повідомили про наявність заповіту та пояснили, що відповідно до ст.1241 ЦК України, як непрацездатна вдова, вона має право на обов'язкову частку у спадщині. У зв'язку з цим їй було видано запит до Ясинуватського БТІ для отримання витягу з Реєстру прав власності, але рішенням БТІ ОСОБА_1 було відмовлено у видачі витягу оскільки, відповідно до даних інвентаризаційної справи, квартира була зареєстрована за ОСОБА_3. (а.с.12).  Крім цього було вказано, що оригінал свідоцтва про право власності, яке з моменту отримання і до теперішнього часу знаходилося у позивачки, за заявою ОСОБА_4, діючої за довіреністю від імені ОСОБА_2, було визнано недійсним у зв'язку з начебто його втратою та наданням оголошення про його втрату до газети “Ясинуватська ніва” №48 (31) від 28 листопада 2008 року. На підставі цього оголошення, 15 січня 2009 року комісією по приватизації державного житлового фонду виконкому Ясинуватської міської Ради за заявою представника відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_4 було видано дублікат свідоцтва про право власності, де зазначено, що єдиним власником спірної квартири являється ОСОБА_3 (а.с.33).

 Відповідно до ст.1 Закону України ?ро приватизацію державного житлового фонду"  № 2482-XII від 19 червня 1992 року (далі – Закон №2482-XII) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках,  де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів,  сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

У відповідності до ч.2 ст.8 цього Закону, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Згідно з частиною 5 ст.5 Закону №2482-XII, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою, один раз.

З матеріалів справи та з наданих в судове засідання архівних документів з приватизації спірної квартири вбачається, що позивачка та її чоловік разом подавали заяву на участь в приватизації, з 12 червня 1991 року і на момент оформлення приватизації позивачка проживала та була прописана в квартирі, а отже, відповідно до положень вказаного Закону, мала право на участь у приватизації та скористалася ним.  Крім того, в свідоцтві про право власності на квартиру, оригінал якого знаходиться у позивачки, вони з чоловіком зазначені як співвласники.

Відповідно до ст.ст.21, 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Оскільки дублікат свідоцтва про право власності порушує право позивачки на участь у приватизації, а відповідно і її право власності на частку в спірній квартирі, суд вважає за необхідне, визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності, виданий 15 січня 2009 року комісією з приватизації державного житлового фонду виконкому Ясинуватської міської ради, де зазначено, що ОСОБА_3Г є єдиним власником квартири №15, розташованої за адресою – місто Ясинувата, Донецької області, квартал 100, буд.3.

Згідно  ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників),  належить їм на праві спільної власності (спільне майно). У свідоцтві про право власності на квартиру зазначено, що вона належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1

    Відповідно до ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.  

Таким чином, суд вважає, що частка кожного із співвласників квартири - позивачки  та померлого ОСОБА_3  становить Ѕ частину квартири.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до непрацездатних громадян відносить осіб, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами (ст.1). На момент відкриття спадщини ОСОБА_1   була непрацездатною, оскільки її вік становив 66 років, а також вона являлась інвалідом III групи (а.с.4, 18-19).

    Відповідно до ст.1261 ЦК України позивачка та дочка померлого ОСОБА_3, ОСОБА_2, являються єдиними спадкоємцями першої черги за законом.

    Таким чином, як непрацездатна вдова, ОСОБА_1 має право на обов'язкову частку у спадщині, яка, відповідно до ст.ст.1261,1267 ЦК України, складає ј частину спадщини та виходячи з цього - 1/8 частину спірної квартири.

Тому, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1, як за особою, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилася після смерті її чоловіка, ОСОБА_3,  право власності на 1/8 частину квартири, а всього — на 5/8 частин зазначеної квартири (1/2 +1/8).

Керуючись ст.ст.355, 370, 1241, 1261 ЦК України, ст.5 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, ст.ст. 57-59, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на квартиру №15 в будинку №3, 100-го кварталу в місті Ясинуватій, Донецької області, виданий комісією по приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Ясинуватської міської ради 15 січня 2009 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/8 частин однокімнатної житлової квартири, розташованої у місті Ясинуватій, Донецької області, 100-й кварталАДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 30 гривень та судовий збір в дохід держави у розмірі 51 гривня.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду без попереднього подання заяви про  апеляційне оскарження.

Суддя