Справа № 2-а-5908
2009 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Чорної О.В., при секретарі Маланчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради про визнання дій незаконними та зобов’язання виконати певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в який прос ить суд визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в погодженні проекту відводу земельної ділянки за адресою: м. Ялта, с. Гурзуф, вул. 60 років СРСР, будинок 35 та зобов’язати Гурзуфську селищну раду дати згоду на затвердження проекту відводу зазначеної земельної ділянки.
Вимоги мотивовані тим, що наприкінці серпня 2009 року проект відводу вказаної земельної ділянки був переданий для розгляду та затвердження Гурзуфській селищній раді. 02 вересня 2009 року листом за підписом Гурзуфського селищного голови ОСОБА_2 проект був йому повернутий без узгодження у зв’язку з тим, що самовільне будівництво двоповерхового гаражу привело до викидання селевих потоків на вулиці селища. Викладене в листі не відповідає дійсності, тому вважає, що Гурзуфська селищна рада без поважних причин відмовляється затверджувати проект відводу земельної ділянки.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, завчасно. Надане клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Вислухавши сторони, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав :
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов’язків або встановленні обґрунтованості будь – якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права, свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.
Судом встановлено, що 27 квітня 2007 року ОСОБА_1 наданий дозвіл на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0, 007 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: м. Ялта, с. Гурзуф, 60 років СРСР, 35 (а.с. 22).
На виконання зазначеного рішення позивачем був виготовлений та погоджений відповідно до вимог ч. 9 ст. 118 Земельного Кодексу України проект землеустрою по відводу земельних ділянок.
В серпні 2008 року Гурзуфською селищною радою для розгляду отриманий проект землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0, 007 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: м. Ялта, с. Гурзуф, 60 років СРСР, 35.
02 вересня 2008 року позивачу був повернутий листом за підписом Гурзуфського селищного голови ОСОБА_2 (вих. № 02-24/1114) проект землеустрою по відводу земельної ділянки. Лист мотивований тим, що зазначений проект не може бути затверджений, оскільки самовільне будівництво ним двоповерхового гаражу привело до викидання селевих потоків на центральні вулиці селища (а.с. 41).
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону.
В силу ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно ст. 12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
У відповідності зі ст. 116 ЗК України громадяни і юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень.
Відповідно до п. 7 ст. 118 ЗК України, - селищна рада у випадку згоди на передачу земельної ділянки у власність дає дозвіл на розробку проекту його відводу (в редакції, яка діяла на момент правовідносин).
Згідно з ч. 10 ст. 118 Земельного Кодексу України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
У відповідності зі ст. 186 Земельного Кодексу України, проекти відведення земельних ділянок із земель державної або комунальної власності затверджуються органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.
Згідно із ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.
В силу із ст. 46 зазначеного закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
У відповідності із ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає змогу дійти висновку, що рада може та зобов’язана прийняти рішення про надання земельної ділянки, про відмову в цьому або залишити клопотання без розгляду. Рішення повинно бути прийняте більшістю голосів і повинно бути мотивованим.
В порушення зазначених вимог закону проект землеустрою по відвозу земельної ділянки ОСОБА_1 до теперішнього часу не розглянутий сесією Гурзуфської селищної ради з прийняттям відповідного рішення.
Таким чином, проект землеустрою про відводу земельної ділянки повинний бути розглянутий Гурзуфською селищною радою на її пленарному засіданні з прийняттям рішення.
У силу п. 1, 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, - у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.
Оскільки відповідачем не прийняте відповідне рішення, то суд дійшов висновку про необхідність зобов’язати відповідача розглянути проект землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0, 007 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: м. Ялта, с. Гурзуф, 60 років СРСР, 35 на найближчої сесії.
Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Гурзуфської селищної ради щодо відмови в погодженні проекту відводу земельної ділянки з викладених підстав, оскільки такі дії з боку відповідача не здійснювались.
Посилання позивача на лист від 02 вересня 2008 року № 02-24/1114 (а.с. 41), як на той факт, що йому відмовлено в затвердженні проекту землеустрою не може бути прийняте судом до уваги, та як судом достовірно встановлено, що рішення Гурзуфською селищною радою з цього приводу не приймалось.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов’язання Гурзуфську селищну раду дати згоду на затвердження проекту відводу, то вони задоволенню не підлягають, оскільки суд не може зобов’язати відповідача прийняти позитивне рішення з питання, яке вирішується суб’єктом владних повноважень, є його виключною компетенцією.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 19, 55 Конституції України, ст.ст. 12, 81, 116, 118, 186 Земельного Кодексу України, ст. 26, 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 2, 6, 9, 10, 17, 71, 159-163 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Зобов'язати Гурзуфську селищну раду на найближчої сесії розглянути проект землеустрою по відводу земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0, 007 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: м. Ялта, с. Гурзуф, 60 років СРСР, 35.
В інший частині вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського Адміністративного Апеляційного суду АР Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 184, 186 КАС України.
Суддя: