ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № 922/2872/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретаріТоміній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 10.07.2014 р.;

відповідача – ОСОБА_2 за довіреністю №63 від 19.06.2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Реал Банк" (вх.№3179Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 23.09.14 р. у справі № 922/2872/14

за позовом Приватного підприємства "ЛАЛ-Сєвєр", с. Лісна дача, м. Сєвєродонецьк, Луганська область

до Публічного акціонерного товариства "Реал Банк", м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014р. позивач - Приватне підприємство "ЛАЛ-Сєвєр", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача – Публічного акціонерного товариства “Реал Банк“, про зобов’язання відповідача у відповідності до умов договору № 3490/БТ банківських рахунків суб’єкта господарювання від 26.11.2013р. виконати платіжне доручення № 21 від 17.04.2014р., надане позивачем ПП "ЛАЛ-Сєвєр". Також позивач просив покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 вересня 2014 року у справі № 922/2872/14 (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Зобов’язано Публічне акціонерне товариство "Реал Банк" у відповідності до умов договору № 3490/БТ банківських рахунків суб'єкта господарювання від 26.11.2013р. виконати платіжне доручення № 21 від 17.04.2014р., надане Приватним підприємством "ЛАЛ-Сєвєр". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" на користь Приватного підприємства "ЛАЛ-Сєвєр" 1218 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 23 вересня 2014 року у даній справі скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки коли позивач звернувся до ПАТ «Реал Банк» з платіжним дорученням № 21 від 17.04.2014р., ПАТ «Реал Банк» вже був віднесений до категорії неплатоспроможних і була введена тимчасова адміністрація (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 10 від 28.02.2014р.)

Також вказує на те, що Постановою Правління національного банку України № 295 від 21 травня 2014р. було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації, отже під час ліквідації банку не допускається задоволення вимог кредиторів окремо від ліквідаційної процедури у зв’язку з невідповідністю цієї процедури порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оскільки з 21.05.2014р. розпочато процедуру ліквідації, ПАТ «Реал Банк» не може порушити вимог чинного законодавства, а саме – задовольнити кредиторські вимоги позивача поза процедурою ліквідації, в іншій ніж передбачено законом черговості, за таких умов ПАТ «Реал Банк» не має права здійснити позивачеві виплату коштів у спосіб або порядку іншому, ніж визначений порядок задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р. апеляційну скаргу ПАТ "Реал Банк" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.11.2014р.

Приватне підприємство "ЛАЛ-Сєвєр" надіслало відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10460 від 13.11.2014р.), в якому зазначає, що рішення місцевого господарського суду від 23.09.2014р. прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України та при вірному застосуванні норм матеріального і процесуального права, тому просить апеляційну скаргу ПАТ "Реал Банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2014р. у справі № 922/2872/14 – без змін.

Позивач у відзиві, зокрема, зазначив про те, що під час провадження тимчасової адміністрації у банку не було підстав відмовляти у виконанні зобов’язань банком за договором банківського рахунку, у зв’язку з чим обов’язок відповідача перерахувати з рахунку позивача грошові кошти виник у відповідача після подання 17.04.2014р. позивачем платіжного доручення № 21 від 23.09.2014р., оскільки перерахування грошових коштів з поточного рахунку позивача – є поточною операцією тимчасового адміністратора банку, та позивач в даних правовідносинах був не кредитором банку, а його клієнтом, а тому на вказану вимогу про перерахування грошових коштів, ніякі обмеження не поширюються.

В судове засідання 17.11.2014р. прибули представник позивача та представник відповідача та надали пояснення у справі.

Колегія суддів, з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, надання можливості сторонам надати обґрунтовані письмові пояснення, з питань що виникли в судовому засіданні, оголосила про перерву до 08.12.2014р.

Приватне підприємство "ЛАЛ-Сєвєр" надіслало пояснення щодо обґрунтування своєї правової позиції (вх.№11786 від 05.12.2014р.), в якому зазначає, що відповідач безпідставно та незаконно обмежив права клієнта щодо розпорядження власними коштами, які надійшли на його рахунок під час дії тимчасової адміністрації , та фактично присвоїв кошти позивача. Також позивач зазначив про те, що за рекомендацією відповідача ним було подано кредиторські вимоги.

ПАТ «Реал Банк» надав пояснення у справі (вх. № 11804 від 05.12.2014р.), в якому зазначає, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на обслуговування банківського рахунку та здійснення розрахунково – касового обслуговування. Відповідно до умов яких відповідач відкрив позивачу поточний рахунок та брав на себе зобов’язання здійснювати розпорядження про перерахування відповідних сум з рахунків, на вказані зобов’язання розповсюджуються положення розділу І глави 47 Цивільного кодексу України («загальні положення про зобов’язання») і в даному разі позивач є кредитором за такими договорами, а відповідач боржником.

Позивач в процедурі ліквідації звернувся з вимогою визнати себе кредитором ПАТ «Реал Банк» на суму 100 966,00 грн., що знаходяться на рахунку № 2600730113963 за договором 3490/БТ банківського рахунку суб’єкта господарювання, отже зазначена вимога була акцептована ПАТ «Реал Банк» .

Після перерви, в судове засідання 08.12.2014р. з’явивились представник позивача та представник відповідача та надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, поясненнях до скарги та запереченнях на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2013р. між Приватним підприємством "ЛАЛ-Сєвєр" (позивачем) та ПАТ "Реал Банк" (відповідачем) був укладений договір банківських рахунків суб’єкта господарювання № 3490/БТ (далі-договір).

Згідно з п. 2.4. договору, розрахунково-касові документи банк приймає та виконує в день її надходження за умови, що вони були надані в період операційного часу та оформлені у відповідності до вимог законодавства України.

Відповідно до п.2.6 договору, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами на рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках та в порядку, передбаченому законодавством України.

17.04.2014р. позивачем було подане відповідачу платіжне доручення №21 про перерахування з рахунку позивача (клієнта) на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 100 966,00 грн. з призначенням платежу: оплата за послуги згідно договору №15/04 від 14.04.2014р., без ПДВ.

Відповідач повернув зазначене платіжне доручення без виконання з посиланням на п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв’язку з запровадженням в «Реал-Банк» тимчасової адміністрації.

(Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2104р. № 10 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» розпочато процедуру виведення ПАТ «Реал Банк» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2014р. по 02.06.2014р.).

Виходячи з даних обставин позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про виконання платіжного доручення № 21 від 17.04.2014р.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних відносин щодо банку була запроваджена лише тимчасова адміністрація .

Відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також зобов’язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Згідно статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», клієнт банку – будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку – юридична чи фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань.

Згідно до пункту 1 частини 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене п.1 ч.5 ст.36 статті, не поширюється на зобов’язання банку щодо виплат коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківському рахунку вкладників.

Тому суд першої інстанції виходив з того, що обмеження виплат банком під час провадження тимчасової адміністрації не поширюється на виконання зобов’язань банком за договором банківського рахунку і що перерахування грошових коштів з поточного рахунку позивача – є поточною операцією тимчасового адміністратора банку, та позивач в даних правовідносинах був не кредитором банку, а його клієнтом, а тому, на вказану вимогу про перерахування грошових коштів, ніякі обмеження не поширюються.

Враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, тому підлягають задоволенню.

З вищезазначеним рішенням не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до приписів частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Проте, у порушення наведеної норми права, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення не прийняв до уваги та не надав правової оцінки постанові правління Національного банку України № 295 від 21.05.2014 року про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Реал-банк", копію якої відповідачем було додано до відзиву на позовну заяву (від 11.08.2014 року).

Як вбачається з пояснень відповідача, постановою правління Національного банку України № 109 від 28.02.2014 року ПАТ "Реал Банк" віднесений до категорії неплатоспроможних.

На підставі вищевказаної постанови рішенням № 10 від 28.02.2014 року виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення ПАТ "Реал Банк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасова адміністрація запроваджена строком на три місяці з 03.03.2014 року по 02.06.2014 року. Уповноваженою особою Фонду за тимчасову адміністрацію призначено ОСОБА_4.

Тобто, на час звернення позивача з вищезазначеним платіжним дорученням від 17.07.2014р., відповідач знаходився у стані тимчасової адміністрації.

Дійсно, у відповідності до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Відповідно до пункту 1 частини 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом з цим, п. 1 ч. 6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачені наслідки запровадження тимчасової адміністрації, за якою обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Втім, вкладом, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

А згідно з п. 4 ч. 1 цієї ж статті, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно - правовими актами Фонду.

Частиною 2 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур’єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 6 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Таким чином, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що у процесі ліквідаційної процедури визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість задоволення вимог кредиторів: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за судординованим боргом.

Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, задоволення вимог кредиторів здійснюється у порядку, строки та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» . Порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, під час ліквідації банку не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Отже, виходячи з визначення терміну - вкладник, законодавець встановив, що дані правовідносини стосуються фізичних осіб, а не юридичних, тому у даному випадку до спірних правовідносин не підлягає застосуванню норми п. 6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» .

На час прийняття оскаржуваного рішення, за наявною в матеріалах справи постановою правління Національного банку України № 295 від 21.05.2014 року у відповідача відкликано банківську ліцензію та постановлено ліквідувати ПАТ "Реал Банк".

Особливості процедури ліквідації банку встановлюються Законом України «Про банки та банківську діяльність» згідно з частиною 4 статті 110 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про банки та банківську діяльність» ліквідація банків здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Задоволення вимог кредиторів реалізується в процедурі ліквідації банків відповідно до розділу VІІІ «Ліквідація банків» вказаного закону, в якій згідно з порядком, передбаченим цим Законом, складається реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснюються заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Порядок та строки подання кредиторських вимог встановлено статтями 45, 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідно до яких: Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Як вбачається з додаткових пояснень скаржника (вх. №11804 від 05.12.2014р.) та додаткових доказів , позивачем було заявлено кредиторську вимогу до ПАТ «Реал Банк» у сумі 100 966,00 грн. на підставі договору № 3490/БТ від 26.11.2013р. (копія кредиторської вимоги вх. № 5516 від 26.06.2013р.).

З огляду на наведені норми права та обставини справи, колегія суддів вважає, що під час ліквідації банку не допускається задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури у зв'язку з невідповідністю цієї процедури порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом «Про банки і банківську діяльність». ОСОБА_5 є спеціальним, всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин з банком лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що ПАТ "Реал Банк" не має правових підстав задовольнити кредиторські вимоги позивача поза процедурою ліквідації, в іншій, ніж передбачено законом черговості, оскільки позивач має право отримати грошові кошти виключно у порядку та на умовах передбачених Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підзаконними актами до нього, відповідно до встановленого порядку.

У порушення вимог статей 43, 82 ГПК України, місцевий господарський суд, дослідивши надані сторонами докази, не дав оцінки у їх сукупності і взаємозв'язку, не встановив фактичних обставин, не перевірив заперечень відповідача та не навів у рішенні мотиви відхилення доказів, на які вони посилались, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, про необхідність скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється, зокрема, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Статтею105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій, зокрема, зазначається про новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з позивача в доход бюджету 609,00 грн. судового збору, не сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2 ч.1 статті 103, п.3,п.4 ч.1 статті 104, статті 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.09.2014р. у справі № 922/2872/14 скасувати та прийняти нове рішення, яки у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "ЛАЛ-Сєвєр" (93400,вул. Піонерська,3 селище ОСОБА_6, м. Северодонецьк, Луганська область, ЄДРПОУ 36399448, р/р 2600730113963 в ПАТ "Реал Банк", МФО 304524) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, номер рахунку 31216206782003, код 37999654, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 609,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 15.12.2014 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.