ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа № 908/4057/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ліквідатор ОСОБА_1

відповідачів - 1) не з"явився, 2) не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Артемівський завод скловиробів" (вх. №3979 З/3-11) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.10.14 року у справі № 908/4057/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів", м. Київ

до 1. Відділу Державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, м. Артемівську Донецької області

2. Управління державної казначейської служби України у м. Артемівську Донецької області, м. Артемівськ Донецької області

про стягнення 11 663 600,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до : 1) Відділу Державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, 2) Управління державної казначейської служби України у м. Артемівську Донецької області, першого та другого відповідачів, про стягнення з Дежавного бюджету України через Управління державної казначейської служби України 11 663 600,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями Відділу Державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16 жовтня 2014 року у справі 908/4057/14 (суддя Кутіщева - Арнет Н.С.) позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто позивачу без розгляду для належного доопрацювання.

Ліквідатор ТОВ "Артемівський завод скловиробів" з зазначеною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 16 жовтня 2014 року у даній справі скасувати, справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевим господарським судом не враховано, що таблиця, наведена на сторінці 7 позовної заяви, на якій зазначено суму 11 663 559 грн. - це цитування Звіту із незалежної оцінки майна Д-08/01/14, що містяться на сторінці 89 цього звіту (розрахунок складових здійснювався оцінювачем, який і здійснив округлення у висновку). При цьому, як вказує апелянт, жодної невідповідності сум в позові немає, оскільки позивачем зазначено конкретну ціну позову -11 663 600 грн. як на титульній сторінці так і в прохальній частині, а вирвана з контексту частина позовної заяви також не свідчить про розбіжності в ціні позову.

А тому, на думку апелянта, є безпідставним висновок місцевого господарського суду про те, що розрахунок суми шкоди, що пред'явлена позивачем до стягнення -11663600,00 грн. і підстави її виникнення позивачем не розраховано ні в тексті позову, ні окремим додатком суду не надано.

Також вказує на те, що позивачем термін "збитки" використовується в позовній заяві як посилання на Звіт оцінювача з незалежної оцінки майна Д-08/01/14, та як посилання на ч. 2 ст. 87 Закон України «Про виконавче провадження». При цьому термін "шкода" використовувався в позові як посилання на статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України та ч. 3 статті 11 Закон України "Про виконавче провадження".

Проте, місцевий господарський суд вказує на використання обох цих термінів позивачем як на недолік позовної заяві, тоді як відсутнє їх однозначне розмежування в самому законодавстві.

Крім того, вказує на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у силу пункту 13 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб. Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов'язані з цим обставини не підлягають з'ясуванню під час прийняття судом позовної заяви і останню не може бути повернуто судом у зв'язку з несплатою судового збору.

А тому, як вважає апелянт, оскільки відсутні будь-які рішення судових органів про законність оскаржувані ним дій державних органів, є безпідставними висновки місцевого господарського суду про те, що позивач не звільняється від сплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Артемівський завод скловиробів" було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 10.12.2014 року на 15:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Представник другого відповідача в судове засідання 10.12.2014 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року про відправлення її копій сторонам.

При цьому, відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 20.02.2013 №28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Також згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., №01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

При цьому, судом апеляційної інстанції усі процесуальні документи направлялися на адреси сторін, у відповідності до наданих витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також інших документів у справі.

Представник першого відповідача в судове засідання 10.12.2014 року також не з"явився, на адресу Харківського апеляційного господарського суду факсограмою (вх.№447 від 10.12.2014 року) та електронною поштою (вх.№ 1071 від 10.12.2014 року) від першого відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на відсутність достатнього часу для вивчення апеляційної скарги та надання заперечень на скаргу.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, зважаючи на таке.

Згідно зі ст. 77 ГПК України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи (не оголошуючи перерви), вирішити спір по суті. До того ж, строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду відповідно до частини 2 статті 102 ГПК України обмежений 15 днями.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

До того ж, суд приймає до уваги те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, надати нові докази тощо), а також те, що строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду відповідно до частини 2 статті 102 ГПК України обмежений 15 днями.

Крім того, відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників першого та другого відповідачів за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України. .

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши усні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся у даній справі з позовом про стягнення з Дежавного бюджету України через Управління державної казначейської служби України стягнення 11 663 600,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями Відділу Державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області.

Згідно з ст.ст. 54, 57 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. До позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до положень ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником і повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. Недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Згідно положень п. 5 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити документи, що підтверджують виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов .

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Місцевий господарський суд, повертаючи позовну заяву без розгляду посилався на те, що позивачем на сторінці сьомій позовної заяви наведено таблицю, в якій позивач зазначає, що розмір завданих йому реальних збитків складає 11 663 559, 87 грн., тоді як в резолютивній частині..просить суд стягнути 11 663 600 ,00 грн., що на думку господарського суду першої інстанції свідчить про те що, позивачем не вказана точна сума позову і не надано документів, які підтверджують розмір позовних вимог.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок необгрунтованим, так як таблиця, наведена на сторінці 7 позовної заяви, на якій зазначено суму 11 663 559 грн. є лише цитування Звіту із незалежної оцінки майна Д-08/01/14, що містяться на стор. 89 цього звіту (розрахунок складових здійснювався оцінювачем, який і здійснив округлення у висновку).

При цьому, позивачем зазначено конкретну ціну позову -11 663 600 грн. як на титульній сторінці так і в прохальній частині та надано відповідний розрахунок ціни позову, а взята окремо з контексту частина позовної заяви не може свідчити про розбіжності в ціні позову.

Також господарський суд першої інстанції при поверненні позовної заяви зазначив про те, що у тексті позовної заяви наявна невідповідність сум: сума реальних збитків зазначена як 11 663 559,87 грн., а сума шкоди заявлена позивачем до стягнення визначена як 11 663 600,00 грн. До того ж, титульна сторінка позовної заяви містить вимоги щодо стягнення збитків, тоді як в резолютивній частині рішення позивачем пред’явлена до стягнення шкода, в мотивувальній частині також містяться почергове посилання то на стягнення збитків, то на стягнення шкоди, які є різними предметами спору з самостійним нормативним обґрунтуванням

При цьому, за висновком місцевого господарського суду, розрахунку суми шкоди, що пред’явлена позивачем до стягнення (11663600,00 грн.) і підстави її виникнення позивачем не розраховано ані в тексті позову, ані окремим додатком суду не надано.

Однак, на думку колегії суддів, такі посилання є безпідставними, зважаючи на таке.

Згідно із частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Згідно із частиною З статті 11 Закон України "Про виконавче провадження", на яку позивач посилається в обгрунтування завданої йому шкоди, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особами під час виконання рішення підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

З аналізу вказаних норми випливає, що різниця між юридичними поняттями "шкода" та збитки, полягає в тому, що шкода включає до свого змісту тільки реальні втрати та не може бути заснована на договорі, тоді як збитки охоплюють і прямі втрати, і упущену вигоду, та можуть випливати як з договірних, так із позадоговірних відносин.

Отже, шкода є тим різновидом збитків, які не засновані на договорі та не є упущеною вигодою, а включають лише реальні втрати.

Отже, заявлена позивачем сума, яка не випливає з договірних відносин та не є упущеною вигодою, за своєю юридичною є збитками у формі шкоди. При цьому, позивачем додано відповідний розрахунок такої шкоди.

Крім того, місцевий господарський суд як на одну з підстав повернення позовної заяви вказує на те, що позивачем не було сплачено судовий збір за подання позову у даній справі з посиланням на те, що відповідно до п. 13 частини 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

При цьому, на думку місцевого господарськогно суду, надана позивачем в обгрунтування незаконності дій першого відповідача постанова Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. по справі №2а/0570/6049/2012 на останній сторінці містить пряму вказівку про те, що постанова суду не набрала законної сили.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком, так як відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у силу пункту 13 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб. Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов'язані з цим обставини не підлягають з'ясуванню під час прийняття судом позовної заяви і останню не може бути повернуто судом у зв'язку з несплатою судового збору.

Таким чином, місцевий господарський суд, вказуючи на недоведення позивачем протиправних дій першого відповідача, зробив на стадії прийняття позовної заяви висновки, що є елементом вирішення спору по суті та суперечить вимогам статті 82 ГПК України.

А тому, колегія суддів вважає безпідставними висновки місцевого господарського суду про те, що позивач не звільняється від сплати судового збору в порядку п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".

А отже, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність достатніх для прийняття позовної заяви до провадження підстав.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права, а тому вказана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 63, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1, статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі № 908/4057/14 скасувати.

Справу направити на розгляд господарського суду Запорізької області.

Стягнути з Відділу Державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Петровського, 135, код ЄДРПОУ 34776850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня,100/2, код ЄДРПОУ 32375135, ІПН 323751326503) 609,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15.12.2014 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.