А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    П О Л Т А В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

      Справа № 22ц-1908                                   Головуючий по першій

                     2009 рік                                              інстанції Жилка О.М.

                                                                                              Суддя-доповідач Лобов О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

    15 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Петренка В.М., Пікуля В.П.

при секретарі Зеленській О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 07 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1  до відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

    Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,     

В С Т А Н О В И Л А:

    У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь 513 215 грн. 03 коп. коштів, які знаходяться на поточному рахунку, відкритому на ім'я позивачки, а також - 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.   

    Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно всупереч укладеному договору відмовляється здійснювати операції з коштами на поточному рахунку, відкритому на ім'я позивачки.

    Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 07 травня 2009 року позов задоволений частково: стягнуто з ВАТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 513 215 грн. 03 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішене питання про судові витрати.

    В апеляційній скарзі ВАТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

    В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновки суду щодо недоведеності проведення фінансового моніторингу по рахунку позивачки суперечить наданим у справі доказам. Суд неповно з'ясував обставини, якими позивачка обґрунтовувала заявлені вимоги, а тому зробив хибний висновок про неправомірність відмови Банку у видачі коштів.     

    Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

    Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    З матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2008 року між ОСОБА_1 і ВАТ «Універсал Банк» в особі Київського відділення №16 (надалі - «Банк») укладений договір  банківського обслуговування, згідно якого Банк відкриває клієнту рахунки та здійснює їх обслуговування, а  клієнт розпоряджається коштами, що знаходяться на його рахунку, сплачує Банку вартість наданих послуг.

    У грудні 2008 року та у січні 2009 року ОСОБА_1 зверталася до Банку з вимогами щодо розпорядження коштами, які обліковувалися на її рахунку, проте Банк не виконав ці вимоги.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Банк безпідставно відмовився виконати вимоги позивачки

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким надано правильну оцінку.

Згідно ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаним злочинним шляхом» фінансовий моніторинг - це діяльність або заходи щодо виявлення і аналізу фінансових операцій, визначений цим Законом.

Відповідно ч.2 ст.7 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаним злочинним шляхом» банк має право відмовитися від забезпечення здійснення фінансових операцій у разі встановлення, що ця фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, та зобов'язаний ідентифікувати і повідомити Уповноважений орган про осіб, що здійснюють зазначені операції, та їх характер.

Перелік ознак операцій, за наявності яких обов'язково здійснюється фінансовий моніторинг, визначений у ст.11, ст.12 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаним злочинним шляхом».

Пунктом д) ч.1 ст.12 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаним злочинним шляхом» встановлено, що надання клієнтом завідомо неправдивих відомостей про себе або ненадання клієнтом необхідних відомостей на вимогу банку є обов'язковою підставою для проведення внутрішнього фінансового моніторингу.

Таким чином, відповідно до наведених норм Закону банку вправі, але не зобов'язаний відмовити клієнту у виконанні розпоряджень відносно коштів на його рахунках у разі, зокрема, відмови клієнта надати певні відомості на вимогу банку.

Заперечуючи проти позову, Банк наполягав на тому, що відмова в обслуговуванні рахунку позивачки була обумовлена її відмовою надати додаткові відомості щодо джерела походження коштів, які надійшли на її рахунок.

  На підтвердження цієї обставини Банк надав суду світлокопії листів (а.с.17,19,21) з вимогою до ОСОБА_1 про надання документів на підтвердження джерела походження коштів.

Разом з тим, Банк не надав суду доказів про те, що ОСОБА_1 вказані вимоги Банку отримала, тобто знала про ці вимоги, але відмовилася їх виконати.    

    За таких обставин не можна вважати доведеним, що у Банку малися встановлені ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаним злочинним шляхом» підстави для відмови ОСОБА_1 розпорядитися належними їй грошовими коштами.  

      Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

    Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу  відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 07 травня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Головуючий                                                     О.А. Лобов         

    Судді                                                                В.П. Пікуль             

                                                                                    В.М. Петренко