Код суду - 0707 Номер стат. звіту - 80 Справа № 2-А-4737/09
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 червня 2009 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі судді Котубей І.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області на неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області, щодо не донарахування, та не виплати щомісячної соціальної допомоги за період 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 р. по 30.09.2008 року, як ?итині війни” в розмірі 1412 грн. 30 коп.,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1, звернулася до Мукачівського міськрайонного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області на неправомірні дії управління Пенсійного фонду України, щодо не донарахування, та не виплати щомісячної соціальної допомоги за період 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 р. по 30.09.2008 року, як ?итині війни” в розмірі 1412 грн. 30 коп. , просила розглянути справу у її відсутності на підставі ч.3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач у запереченні на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимогах відмовити у зв’язку з тим, що видатки на дітей війни в Державному бюджеті України за ці роки не були передбачені, і крім того позивач пропустив строк для звернення до суду. Просив справу розглянути у його відсутності на підставі ч.3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки сторони заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ч.3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України .
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 - є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України № 2195-IV.
Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 пунктом 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію статті 6 Закону України № 2195-IV було зупинено, як було зупинено цю ж норму в 2006 році Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Відповідно до пункту 41 підпункту 2 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» текст статті 6 викладено в новій редакції, а саме – д ітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, і таке підвищення у 2008 році відповідачем частково виплачувалось позивачці.
- 2 -
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік». Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року зворотної дії в часі не мають, а відтак на період до 09 липня 2007 року та до 22 травня 2008 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким у 2006 році зупинялася дія статті 6 Закону України № 2195-IV Конституційним Судом України не приймалося. Таким чином вимоги позивача щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 рік задоволенню не підлягають. Щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 рік вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2008 рік суд приходить до висновку, що у зв’язку з тим, що у 2008 році частково проводилася виплата щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни, то задоволенню підлягають вимоги позивача за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням уже проведених виплат .
Відповідно до статті 3 частини 2 Закону України № 2195-IV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, статті 28 частиною 3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме статтю 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
- 3 -
Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195-IV не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області є належним відповідачем по даній справі.
Відповідно до статті 9 частини 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Зазначене положення КАС зобов’язує суд для усунення прогалини у правовому регулюванні відносин застосувати інститут аналогії закону і права.
Відповідно до статті 46 частини 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, а тому застосовуючи відповідно до статті 9 частини 7 КАС України аналогію закону, суд вважає, що позивачкою не було пропущено строк звернення до адміністративного суду і перерахунок пенсії позивачам за 2007 рік слід провести з 9 липня 2007 року – з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, до 31 грудня 2007 – до кінця бюджетного року.
Із змісту позовної заяви та заперечення відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.
Відповідно до статті 162 частини 2 абз. 2 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Таким чином, оскільки позивачка посилається на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, з метою повного захисту прав та інтересів позивачки, суд вважає необхідним визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області протиправною та зобов’язати відповідача провести відповідні виплати.
Вимоги позивачки, щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статті 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з врахуванням уже проведених виплат.
Строк для звернення до суду підлягає поновленню, оскільки порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, тривало з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і припинилось лише 01 січня 2008 року після внесення змін до Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, таким чином, суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”.
На підставі викладеного, відповідно до статті 64 Конституції України, статей 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
- 4 -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області на неправомірні дії управління Пенсійного фонду України, щодо не донарахування, та не виплати щомісячної соціальної допомоги за період 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 р. по 30.09.2008 року, як ?итині війни” в розмірі 1412 грн. 30 коп. - задовольнити частково .
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області - протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого статтею 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням уже проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мукачівський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий І.І.Котубей