КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2011 № 8/57
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Нєсвєтову Н.М.
суддів: Кондес Л.О.
ОСОБА_1
при секретарі: Зайцевій А.І.
позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;
відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ГЛАВМАШ»
на рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2011р.
у справі № 8/57 (суддя – Катрич В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ГЛАВМАШ»
про стягнення 42 675, 48 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2011р. у справі №8/57 позов задоволено частково. Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Главмаш» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» наступне майно в кількості 24 одиниці: шифр 588110000, Рамний елемент ФРАМАКС 1, 35 Х 1,35 М в кількості 9 одиниць, шифр 588112000, Рамний елемент ФРАМАКС 0, 90 Х 1,35 М в кількості 5, шифр 588114000, Рамний елемент ФРАМАКС 0, 60 Х 1,35 М в кількості 5, шифр 588116000, Рамний елемент ФРАМАКС 0, 45 Х 1,35 М в кількості 1, шифр 588132000, Внутрішній кут ФРАМАКС 1, 35 М, в кількості 4, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ГЛАВМАШ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.» 29 914, 23 грн. - основного боргу та судові витрати в іншій частині вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2011р. у справі №8/57 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Так, скаржник зазначає, що майно за договором оренди №8.210 від 12.09.2008р. було повернуто відповідачем у повному обсязі – 156 одиниць, що підтверджується складеним позивачем актом від 03.12.2008р., з якого вбачається, що ті ж одиниці опалубки, щодо яких знаходяться у позивача, були ним обстежені і виявлено їх пошкодження. При цьому підпис в даному акті, від імені представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ГЛАВМАШ» виконаний працівником позивача «ОСОБА_4І.», належним представником відповідача даний акт не підписувався.
Отже, суд першої інстанції не взяв до уваги, що одне й те ж саме майно – елементи опалубки не може одночасно знаходитися і у позивача і у відповідача.
Також, судом не наведено переконливих доказів того, що свідчить про неповернення майна згідно до умов договору відповідачем позивачеві.
Крім того, згідно накладної №ПМ-0000012 від 03.12.2008р. елементи опалубки в кількості 156 штук були передані позивачеві і знаходяться у нього, тобто 03.12.2008р. орендоване майно було повернуто власнику в повному обсязі.
У відповідача у володінні та користуванні належного позивачеві майна немає, тому його не можливо витребувати.
Оскільки відносини щодо користування майном між сторонами припинилися 03.12.2008р. і станом на 03.12.2008р. і станом на 03.12.2008р. відповідач заборгованості з орендної плати не мав, а отже позивач після цієї дати не мав права нараховувати плату за користуванням майном, яке вже було повернуто позивачу.
Ухвалою від 15.08.2011р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 14.09.2011р. в складі колегії суддів (головуючий суддя - Нєсвєтова Н.М., судді – Корсакова Г.В., Коршун Н.М.).
Розпорядженням Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду №01-23/3/2 від 14.09.2011р. до складу колегії суддів введено замість судді Коршун Н.М. суддю Кондес Л.О.
14.09.2011р. в судове засідання представники сторін з’явилися, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2011р. у справі №8/57 скасувати повністю, представник позивача заперечує проти апеляційної скарги, просить вказане рішення залишити без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
12.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.», як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК ГЛАВМАШ», як орендарем було укладено договір оренди майна № 8.210 (далі – Договір), за умовами якого орендодавець приймає на себе зобов’язання надати орендарю у тимчасове користування та за плату елементи опалубки (надалі-майно), згідно додатку 1, а орендар зобов’язується прийняти зазначене майно та здійснювати оплату орендних платежів.
Відповідно до п. 3.4 Договору фактичний обсяг майна, що передається позивачем відповідачу підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладна на переміщення та/або акт прийому передачі).
На виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем отримано майно згідно переліку, а саме накладних на переміщення №ДК-0006810 від 15.09.2008 р., №ДК-0006919 від 17.09.2008 р., що разом складає 156 одиниць.
Факт передачі майна відповідачу підтверджується печатками та підписами сторін на вказаних накладних.
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що документом, який засвідчує факт та обсяг передачі майна відповідачу є відповідна накладна та/або акт прийому-передачі, що підписується представниками обох сторін, та вручаються позивачем відповідачу в момент фактичного відвантаження майна у повному обсязі або в окремій його частині.
Однак, свої зобов’язання за договором щодо оплати орендних платежів за користування майном та повернення його у відповідній кількості відповідачем виконані не були.
З аналізу укладеного договору №8.210 вбачається, що за цивільно-правовою природою цей договір є договором найму (оренди).
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2008 р. відповідачем було повернуто позивачу майно в кількості згідно накладної на переміщення № ПМ-0000012.
Позивачем було прийнято майно в кількості 132 одиниць, про що свідчить штамп та підпис позивача на зазначеній накладній.
Таким чином, станом на 03.12.2008 р. та на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача залишається 24 одиниць майна, яке було передане відповідачу за договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розділом 3 Договору передбачено, що плата за тимчасове користування майном згідно додатку №1 (орендна плата) розраховується за фактичний термін користування майном, але не менше 30 календарних днів (п.2.4.договору) і складає 3, 8% на місяць від загальної вартості майна що передається у тимчасове користування орендарю, та становить суму у розмірі 14230, 16 грн.
Згідно п. 3.6. договору орендна плата, незалежно від ії розміру (п. п. 3.1., 3.2.), щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, при цьому 50% від загальної орендної плати за місяць (п.3.1.) орендар зобов’язується сплатити орендодавцю на протязі трьох банківських днів з моменту підписання цього договору, а решту та в подальшому сплачувати до 15 числа кожного місяця наступного за поточним місяцем користування майном.
Для сплати орендних платежів відповідачу були виставлені рахунки №0000002236 від 30.09.2008р. на суму 7 392, 95 грн., №0000002493 від 31.10.2008 р. на суму 1 4230, 18 грн., №0000002946 грн. на суму 11384, 12 грн.
Відповідно до п. 5.7. Договору у випадку, якщо орендарем буде проведено часткове повернення майна або неповернення майна, орендна плата нараховується пропорційно частині майна, що залишилася у фактичному тимчасовому користуванні орендаря, або застосовуються санкції згідно діючого законодавства України.
З накладної №ПМ-0000012 від 03.12.2008 р. вбачається, що позивачу не було передано 24 одиниці майна.
Позивач виставив відповідачу рахунки на сплату орендних платежів №0000003015 від 31.12.2008р. на суму 5 291, 14 грн., №0000000035 від 31.01.2009р. на суму 4 333, 37 грн., №0000000250 від 28.02.2009р. на суму 4 333, 378 грн., №0000000436 від 31.03.2009 р. на суму 4 333, 37 грн., №0000000626 від 30.04.2009 р. на суму 4 333, 37 грн., №0000000808 від 31.05.2009 р. на суму 4 333, 37 грн., №0000001121 від 30.06.2009 р. на суму 4 333, 37 грн. за фактичне користування неповернутим майном.
Таким чином, відповідачем було сплачено орендні платежі частково, в сумі 3 4384, 38 грн., про що свідчать платіжні доручення №864 від 12.09.2008 р. на суму 7115, 09 грн., №1106 від 19.11.2008 р. на суму 14230, 18 грн., №1107 від 19.11.2008 р. на суму 277, 86 грн., №1670 від 21.02.2001 р. на суму 11384, 12 грн., №1671 від 21.02.2011 р. на суму 1377, 13 грн.
Відповідно п. 3.7 Договору порушення відповідачем умов та строків оплати згідно розділу 3 договору (Орендна плата та порядок проведення розрахунків), дає право позивачу розірвати договір в односторонньому порядку на умовах та в порядку, визначених статтею 782 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
На підставі ст. 782 Цивільного кодексу України 26.11.2008 р. позивач направив відповідачу повідомлення про відмову від договору.
Однак станом на день подання позову до суду позивач відповіді не отримав.
Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що станом на день розгляду справи у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 29914,23грн. відповідно Договору №8.210.
Також, позивач просить суд зобов’язати відповідача повернути майно у кількості 24 одиниці, а саме: шифр 588110000, Рамний елемент ФРАМАКС 1, 35 Х 1,35 М у кількості – 9; шифр 588112000, Рамний елемент ФРАМАКС 0, 90 Х 1,35 М, у кількості – 5; шифр 588114000, Рамний елемент ФРАМАКС 0, 60 Х 1,35 М, у кількості – 5; шифр 588116000, Рамний елемент ФРАМАКС 0, 45 Х 1,35 М, у кількості – 1; шифр 588132000, Внутрішній кут ФРАМАКС 1, 35 М у кількості – 4.
Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
В п. 5.1 Договору визначено, що після закінчення терміну дії договору, а також у випадку його дострокового припинення (розірвання), або настання обставин, передбачених п. 2.3 Договору, орендар (відповідач), протягом п'яти робочих днів зобов’язаний повернути орендодавцю (позивачу) прийняте у тимчасове користування майно очищеним від сторонніх забруднень.
Відповідно до п. 5.4 Договору, сторонами погоджено, що майно вважається повернутим від орендаря до орендодавця в момент підписання відповідної товаророзпорядчої документації. (п. 5.3 договору: накладна та/або відповідний акт).
Пунктом 7.4.2 Договору визначено право орендодавця вимагати від орендаря повернення переданого у тимчасове користування майна після закінчення дії договору або при його довгостроковому розірванні, а пунктом 7.1.9 Договору визначено обов’язок орендаря при закінченні терміну дії цього договору або його достроковому розірванні –повернути майно у тому стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу.
Перелік майна у кількості 24 одиниць, яке знаходиться у відповідача позивач зазначає у вищенаведеній таблиці, та підтверджує довідкою про залишок елементів опалубки, що знаходяться в орендному користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Главмаш» за Договором оренди майна №8.210 від 12.09.2008 р. станом на 11.01.2011 р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.».
Отже, з урахуванням наведеного та згідно з п. 5.1 Договору, відповідач був зобов’язаний протягом п’яти робочих днів після розірвання договору повернути позивачеві прийняте ним у тимчасове користування майно.
Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав свої зобов’язання, а саме не перерахував позивачу спірні грошові кошти та не передав орендоване майно в повному обсязі.
Таким чином, вимоги позивача про повернення відповідачем згідно вищенаведеного переліку орендованого майна на підставі Договору №8.59 оренди майна від 06.03.2008 р. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Обов’язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія зазначає, що відповідачем, не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду жодних доказів (в розумінні ст. 32 ГПК України) того, що відповідач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов’язання за Договором оренди майна №8.210 від 12.09.2008 р.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2011р. у справі №8/57 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2011р. у справі №8/57 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ГЛАВМАШ» залишити без задоволення.
3.Матеріали справи №8/57 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Нєсвєтова Н.М.
Судді Кондес Л.О.
ОСОБА_1