А.с. № 2-а-8727/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

20.09.2011 Суддя Обухівського районного суду Київської області Кулініченко Г.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що він перебуваючи на обліку у відповідача, отримуючи пенсію продовжує працювати. В 2011 році він звернувся до відповідача про здійснення перерахунку пенсії, з застосуванням показника середнього заробітку по країні, але відповідач в задоволенні його заяви відмовив, що на думку позивача є порушенням його права на соціальний захист, а тому просить в судовому порядку визнати відмову відповідача неправомірною та зобов’язати останнього вчинити відповідні дії .

Ухвалою суду від 23 серпня 2011 року було відкрите скорочене провадження по справі та направлено відповідачу ухвалу з позовною заявою і додатком до неї.

Відповідач отримавши ухвалу суду будь-яких заперечень до суду не подав.

Суд дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив, що позивач перебуваючи на обліку у відповідача, отримує пенсію та продовжує працювати.

Будучі працюючим пенсіонером позивач звернувся до відповідача про здійснення перерахунку пенсії з застосуванням показника середнього заробітку по країні, але йому було відмовлено в задоволенні даної заяви.

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні публічно-правові відносини щодо перерахування та виплати відповідачем позивачу пенсії з врахуванням Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, а згідно ст. 18 КАСУ встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, одержання пенсійних виплат та інших соціальних виплат, допомоги, захисту, пільг.

Статтею 9 КАС України встановлено, що " суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу; якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору; у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, а згідно статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, нарахування, виплати пенсії, визначені та закріплені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно ст.42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії; перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Положення щодо застосування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії міститься у частині другій статті 40 Закону, на яку стаття 42 Закону не посилається.

Аналіз норм Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”(статей 42-45) свідчить про те, що поняття “призначення” та “перерахунок” пенсії не є тотожним, оскільки умови і порядок реалізації права на них розмежовується Законом, а тому, на думку суду, згаданий показник застосовується при призначенні пенсії, а не при її перерахунку, як вважає позивач.

За таких умов відсутні правові підстави застосування для проведення перерахунку пенсії норму, не призначену для цього.

Частиною другої статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”передбачена формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії згідно якої середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за   календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії використовується виключно для призначення пенсії.

З урахуванням зазначеного, правові підстави для перерахунку пенсії позивача й застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки відсутні, дані показники застосовується виключно для призначення пенсії, застосування їх для перерахунку є безпідставним, що вказує на правомірність дій відповідача, а тому суд вважає за необхідне відмовити в даний частині позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні даних позовних вимог суд вважає за необхідне також відмовити в задоволенні наступних вимог, так як вони є похідними від вимог в задоволенні яких судом відмовлено.

Керуючись ст.ст.6,8,11,14,94,99,100,159,183-2 КАС України, ст.ст. 3, 19, 22 Конституції України, Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.  

Суддя: