ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 р. Справа № 5024/913/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Суворовського району м.Херсона в інтересах держави в особі державного професійно-технічного навчального закладу "Дніпропетровський центр підготовки і перепідготовки робітничіх кадрів туристичного сервісу", м. Дніпропетровськ до публічного акціонерного товариства Проектно-будівельної фірми "Херсонбуд", м.Херсон

про стягнення 143458 грн. 73 коп.

за участі прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення № 004846 від 20.09.2012 р.

представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - ОСОБА_2, представник за дов. № 77/-04 від 29.12.2011 р.

Прокурор Суворовського району м. Херсона в інтересах держави в особі державного професійно-технічного навчального закладу "Дніпропетровський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів туристичного сервісу" звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до лікувально-оздоровчого комплексу "Маяк" відкритого акціонерного товариства Проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" про стягнення основного боргу за договором № 110.04.11 від 20.04.2011 р. у сумі 135687 грн. 37 коп. та пені у сумі 7771 грн. 36 коп.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19.07.2012 р. провадження у справі №5024/913/2012 припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2012 р. ухвалу господарського суду Херсонської області від 19.07.2012 р. скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Херсонської області.

Розпорядженням керівника апарату суду №130 від 14.09.2012 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №5024/913/2012, відповідно до якого справа передана на розгляд судді Людоговській В.В., на підставі чого, ухвалою від 18.09.2012 р., прийнята суддею Людоговською В.В. до свого провадження.

Ухвалою суду від 02.10.2012 р., керуючись ст.24, ст.27 ГПК України, замінено первісного відповідача з лікувально-оздоровчого комплексу "Маяк" в особі ВАТ Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" на належного - публічне акціонерне товариство Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд".

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, в засідання суду не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, письмового відзиву на позов не надав.

02.11.2012 р. до суду надійшла заява прокурора, якою він просить стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 133687 грн. 41 коп., пеню у сумі 13124 грн. 38 коп. та проценти за користування коштами у сумі 2581 грн. 45 коп.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача, якими згідно зі ст. 29 ГПК України користується прокурор, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Згідно до частини 4 статті 22 ГПК Ураїни до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Керуючись наведеним, заява прокурора від 02.11.2012 р. в частині стягнення основного боргу за договором № 110.04.11 від 20.04.2011 р. у сумі 133687 грн. 41 коп. та пені у сумі 13124 грн. 38 коп. по суті є заявою про збільшення позовних вимог,тому вона приймається судом, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 146811 грн. 79 коп. При цьому, вимога прокурора про стягнення процентів за користування коштами у сумі 2581 грн. 45 коп. заявлена після початку розгляду господарським судом справи по суті, до заяви не додано документів, зазначених у статті 57 ГПК України, тому в цій частині заява залишається судом без розгляду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд

в с т а н о в и в:

20.04.2011 між державним професійно-технічним навчальним закладом "Дніпропетровський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів туристичного сервісу" (далі - навчальний заклад) та лікувально-оздоровчим комплексом "Маяк" ВАТ ПБФ "Херсонбуд" (далі - підприємство) укладений договір № 110.04.11 про проходження виробничої практики кухарів, офіціантів, покоївок, що є учнями позивача, під керівництвом майстрів виробничого навчання у пансіонаті "Прибій" ЛОК "Маяк" ВАТ ПБФ "Херсонбуд", який знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, с. Залізний порт, вул. Шкільна, 57 та виконання учнями робіт, які відповідають змісту навчальних програм.

Згідно з п. 3.2 договору навчальний заклад зобов'язаний направити у пансіонаті "Прибій" ЛОК "Маяк" ВАТ ПБФ "Херсонбуд" учнів для проходження виробничої практики кухарів, офіціантів, покоївок.

Пунктами 2.1, 2.2 вказаного договору підприємство зобов'язалося надати учням обладнані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничої практики згідно з планом-графіком; розподілити наказом учнів на робочі місця або навчально-виробничі ділянки та призначити кваліфікованих працівників підприємства для безпосереднього керівництва виробничою практикою з оплатою їх роботи в установленому порядку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Судом встановлено, що позивачем виконано належним чином умови договору, що підтверджується наявними у матеріалах справи наказами ЛОК "Маяк" ВАТ ПБФ "Херсонбуд" №69-к від 20.05.2011 р. та №81-к від 01.06.2011 р. про прийняття на виробничу практику учнів у кількості 83 осіб.

Згідно з п. 2.6 договору підприємство зобов'язалося забезпечити облік виконаних кожним учнем робіт та оплату їх праці відповідно до законодавства, з розрахунку мінімальної заробітної плати.

Додатком до договору від 20.04.2011 № 1 передбачено порядок розрахунку ціни договору: кількість учнів за один місяць помножений на мінімальну заробітну плату за фактично відпрацьовані дні за даний період.

Відповідно до п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики" від 07.06.1999 за всі роботи, виконані учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. Нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок професійно-технічного навчального закладу або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п'яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.                      Як зазначено позивачем та не спростовується відповідачем, заробітна плата виплачується працівникам підприємства 10 числа кожного місяця, тому відповідно до п.17 Постанови нараховані учням кошти повінні переказуватись для виплати на рахунок навчального закладу або виплачуватись їм безпосередньо не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до відомості нарахування за виконані роботи за період виробничої практики в пансіонаті "Прибій" ЛОК "Маяк" за 2011 рік відповідачу до сплати нараховано: за травень - 6871 грн. 23 коп., з яких 24.06.2011 р. сплачено 6871 грн. 23 коп.; за червень - 79680 грн. 00 коп., з яких 20.07.2011 р. сплачено 40000 грн. 00 коп.; за липень - 79680 грн. 00 коп., з яких 12.08.2012 р. сплачено 40000 грн. 00 коп.; за серпень - 66327 грн. 41 коп., з яких 02.09.2011 р. сплачено 10000 грн. 00 коп., та, відповідно до розрахунку боргу, наданого позивачем, вбачається, що у липні 2012 р. відповідачем було сплачено 2000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 133687 грн. 41 коп.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 133687 грн. 41 коп. основного боргу є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, пунктами 4.1 та 4.2 договору сторони погодили, що сторони відповідають за невиконання передбачених договором обов'язків щодо організації і проведення виробничої практики згідно із законодавством; за несвоєчасне виконання зобов'язань підприємства по перерахуванню грошових коштів навчальному закладу за даним договором підприємству перераховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами договору сторонами не визначено інший порядок нарахування пені, тому нарахування позивачем пені не з часу, коли зобов'язання щодо переказування коштів для виплати учням на рахунок навчального закладу або виплати їм безпосередньо за кожен місяць проходження виробничої практики мало бути виконано та протягом шести місяців з цієї дати, як це встановлено чинним законодавством, а з 15.10.2011 р. по 19.10.2012 р. є безпідставним.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за I півріччя 2012 р. від 01.08.2012 р.

Таким чином, при перевірці судом розрахунку пені встановлено, що позивачем невірно визначено період її нарахування, тому за розрахунком суду, з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України та керуючись тим, що суд не може виходити за межі позовних вимог (стосовно того, що до стягнення заявляється сума пені, нарахована з 15.10.2011 р.), сума пені, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 7373 грн. 90 коп.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає основний борг за договором № 110.04.11 від 20.04.2011 р. у розмірі 133687 грн. 41 коп. та пеня у розмірі 7373 грн. 90 коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення решти пені має бути відмовлено.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Щодо представництва прокурором інтересів позивача, суд зазначає що представництво інтересів позивача прокурором є цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Проектно-будівельної фірми "Херсонбуд" (м.Херсон, вул.Кірова, 24, ід. код 01273243):

а) на користь державного професійно-технічного навчального закладу "Дніпропетровський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів туристичного сервісу" (м.Дніпропетровськ, вул.Байкальська, 7, ід. код 34823769, р/р 35429008011012 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) - 133687 грн. 41 коп. основного боргу та 7373 грн. 90 коп. пені;

б) на користь держави в доход державного бюджету України –отримувач УДКСУ у м. Херсоні, код ЄДРПОУ 37959779, рахунок 31215206783002, банк ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код 03500045; стягувач ДПІ у м. Херсоні - 2821 грн. 23 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.11.2012 р.

Суддя                               В.В.Людоговська