К/С № К- 13992/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Брайка А.І.
Федорова М.О.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представника
позивача: ОСОБА_2
відповідача: Нагорної Н.М., Тітова Є.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "Агава"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2005 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 р.
у справі № 23/131(27/91)
за позовом Приватного підприємства "Агава"
до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2005 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 31.01.2006 року, в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000092342/1 від 25.03.2005 року відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що дії відповідача при проведенні документальної перевірки щодо збільшення позивачеві валового доходу на вартість реалізованої пов'язаній особі лакофарбової продукції, виходячи з ціни, яка склалася при реалізації подібних товарів у відповідному податковому періоді іншим особам, які не пов'язані з позивачем, а також збільшення бази оподаткування податком на додану вартість, і як наслідок, донарахування податку на прибуток в сумі 3059,34 грн. та податку на додану вартість в сумі 2447,46 грн., є правомірними.
ПП "Агава" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що договори, які досліджувалися судами, ні по кількості (обсягу) товарів, ні по умовам платежів не можуть бути співставними. Судами не встановлено, що відповідач звертався до платника податків із запитом для підтвердження правомірності визначення рівня звичайних цін, що передбачено п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.
Відповідач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представники в судовому засіданні просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
За наслідками поведеної податковою інспекцією перевірки з питань дотримання позивачем податкового і валютного законодавства за період з 24.09.2002 р. по 30.09.2004 р. складено акт від 10.01.2005 р. № 6-23/1-32098885, яким зафіксовано порушення позивачем таких вимог законодавства:
- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у неправильному визначенні об'єкта оподаткування при реалізації хімічної продукції пов'язаній особі - ПП ОСОБА_1, що зумовило заниження валового доходу на 12237,34 грн. (у т.ч. за І півріччі 2004р. на 4111,30 грн., за 9 місяців 2004 р. - 8126,04 грн.);
- п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у віднесенні до складу валових витрати з придбання товарів та передоплату за товар, перераховану ПП "Енергоінвест" двічі: при придбанні товару, при перерахунку коштів. Це порушення зумовило завищення позивачем валових витрат на суму 5873,34 грн. У наступному податковому періоді позивач самостійно виправив помилку, але не сплатив 5 % штрафу;
- п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у заниженні бази оподаткування при реалізації хімічної продукції пов'язаній особі - ПП ОСОБА_1 на суму 2447,46 грн. за квітень - вересень 2004 р. Також позивач у порушення п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" безпідставно відніс до податкового кредиту ПДВ без наявності належним чином оформлених податкових накладних на загальну суму 247,26 грн. Ці порушення призвели до заниження позивачем ПДВ за травень, серпень, жовтень 2003 р., травень, липень, серпень 2004 р. у розмірі 2694,72 грн.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією 13.02.1005 р. прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000092342/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4042,08 грн. (у т.ч. 2694,72 грн. основного платежу та 1347,36 грн. штрафних санкцій);
- № 0000082342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4258,76 грн. (у т.ч. 3059,34 грн. основного платежу та 1199,42 грн. штрафних санкцій).
За результатами адміністративного оскарження, прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.03.2005 р. № 0000092342/1 та № 0000082342/1 про визначення позивачу тих самих податкових зобов'язань у тих самих розмірах.
Позивач не погодився з донарахуванням йому ПДВ в сумі 2447,46 грн. та застосуванням штрафної санкції в сумі 1223,73 грн., а також податку на прибуток в сумі 3059,34 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 920,22 грн.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 ПП "Агава" - ОСОБА_2, отже суди дійшли правильного висновку, що ці особи є пов'язаними особами у розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі поставки товарів пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
ПП ОСОБА_1 не зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Згідно із п. 1.18. ст. 1 цього закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
За приписами п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР, у редакції Закону України від 24.12.2002 р. N 349-IV) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Відповідно до п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 цього ж закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, ПП "Агава" на підставі договору НОМЕР_1 від 01.01.2004 р. продавало лакофарбову продукцію ПП ОСОБА_1 за цінами, нижчими від цін, за якими продається аналогічний товар іншим підприємствам, не пов'язаними з продавцем. При цьому, суди виходили з того, що звичайна ціна податковою інспекцією була визначена шляхом порівняння реалізаційної ціни між пов'язаною особою та не пов'язаними особами, що відповідає вимогам вищевказаної норми закону. Одночасно з поставкою лакофарбової продукції ПП ОСОБА_1 позивач здійснював поставку тієї ж продукції іншим покупцям на підставі укладених з ними договорів та позадоговірні поставки. Умови договорів з іншими покупцями співставні. Судами було правильно враховано дані, які містять податкові накладні, накладні на відвантаження, в яких ціна товару на лакофарбову продукцію, продану пов'язаній особі, відрізняється від ціни товару, яку вказано у податкових накладних непов'язаних осіб. При реалізації товару іншим, не пов'язаним з позивачем покупцям, позивачем застосовані ціни продажу із націнкою, тоді як пов'язаній особі відпускався товар без торговельної націнки за середньообліковими цінами. Різниця в ціні між продажем пов'язаній особі та не пов'язаним особам за один період об'єктивно позивачем необґрунтована.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсними податкових повідомлень - рішень узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.
Доводи ПП "Агава", викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вони суперечать обставинам справи та вищевикладеній позиції. Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агава" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2005 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді А.І. Брайко
М.О. Федоров
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко